Номер провадження: 11-кп/813/636/21
Номер справи місцевого суду: 946/7427/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.01.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ізмаїльсього міськрайонного суду Одеської області від 24.11.2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградне Болградського району Одеської області, громадянина України, освіта середньо - спеціальна, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Болград Одеської області, громадянина України, освіта середня, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні за №12020160150000812, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.06.2020 року
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Ухвалою Ізмаїльсього міськрайонного суду Одеської області від 24.11.2020 року, постановленою під час підготовчого судового засідання, задоволено клопотання прокурора та відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 днів, тобто до 23.01.2021 року.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, в кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
Не погоджуючись з ухвалою районного суду, захисник обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати в частині обрання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову, якою в задоволені клопотання прокурора відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат вказує, що обшуки у даному кримінальному провадженні, на яких фактично ґрунтується підозра обвинуваченим, проводились с грубим порушенням норм КПК, що підтверджують наявні в матеріалах справи відеозаписи, які не досліджувались у судовому засіданні, що, на думку захисника, свідчить про те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обґрунтованість підозри. Крім того, прокурором не надано жодних документів в обґрунтування клопотання про обрання заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, не мають судимостей, позитивно характеризуються, мають сім'ю та постійне місце проживання.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Із матеріалів провадження вбачається, що 18.11.2020 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено обвинувальний акт за фактом вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України(а.п.14-18), санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, що відповідно до ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 стосовно того, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обґрунтованість підозри, не дослідивши докази, які свідчать про те, що обшуки у даному кримінальному провадженні, на яких фактично ґрунтується підозра обвинуваченим, проводились с грубим порушенням норм КПК, оскільки на даному етапі судового розгляду у апеляційного суду відсутні повноваження давати оцінку доказам причетності особи до скоєння інкримінованого їй кримінального правопорушення, адже відповідно до ст.368 КПК України таке питання в вирішуються судом при ухваленні вироку.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Частиною другою статті 422-1 КПК України передбачено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Системний аналіз зазначеної норми закону вказує на те, що під час перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями лише перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24 ч.1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування запобіжного заходу дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання сторони обвинувачення та ухвалу суду щодо обрання запобіжного заходу, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що прокурором стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 недоведена наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування обвинуваченим найсуворішого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність прокурором існування ризику того, що обвинувачені можуть здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, який обумовлений тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Крім того, з урахуванням обставин вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 та ОСОБА_9 а також того, що їм відомі особи потерпілого та свідків, апеляційний суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на теперішній час допитаний на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом обвинувачених можуть змінити показання під час судового розгляду про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 стосовно того, що судом не враховано дані про особи обвинувачених, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, не мають судимостей, позитивно характеризуються, мають сім'ю та постійне місце проживання, з урахуванням усіх в сукупності даних про особи обвинувачених та існуючих ризиків, у даному конкретному випадку, не є достатніми для застосування більш м'якого запобіжного заходу та були враховані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, що підтверджується її змістом.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, судом не було встановлено.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до п.1.ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що районний суд об'єктивно врахував обставини справи, дані про особи обвинувачених та дійшов правильного висновку про необхідність обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст. 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ізмаїльсього міськрайонного суду Одеської області від 24.11.2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні за №12020160150000812, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.06.2020 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4