22.01.21
33/812/28/21
Справа № 490/6369/20
Провадження № 33/812/28/21
Іменем України
22 січня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Данилової О.О.,
із секретарем - Біляєвою В.М.,
за участю: особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Камінського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 грудня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , працюючого МОЦДМД ТМК, фельдшер, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення - 10200 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння) з накладенням штрафу у розмірі 10 200 грн. та позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову від 14 грудня 2020 року та закрити провадження у справі. Апелянт посилався на те, що 16 вересня 2020 року у стані алкогольного сп'яніння він не перебував, а запах спиртного від нього міг бути наслідком користування антисептиками, бо він є медичним працівником. Хитка хода викликана втомою або проблемами зі здоров'ям. Від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся. Працівники поліції не мали при собі спеціального пристрою на місці огляду, а чекати він не міг, бо його пасажирка ( ОСОБА_2 ) потребувала медичної допомоги і він віз її до лікарні. Він, ОСОБА_1 , діяв у стані крайньої необхідності, а тому відповідно до вимог статті 17 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Правила дорожнього руху (далі - Правила) забороняють водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9).
Відповідно до вимог пукту 2.5. Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Невиконання вказаних правил утворюють склад адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, одним із складів правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами особами, у тому числі, у стані алкогольного сп'яніння, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року (лист Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності від 15 грудня 2020 року (вих.№04-27\12-20/241031).
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452).
Порядок проведення огляду лікарем закладу охорони здоров'я урегульовано розділом ІІІ Інструкції №1452, метою якого є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи та передбачає використання при огляді вимірювальної техніки та лабораторних досліджень з метою виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп'яніння (пункти 4,8).
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, та за певних обставин може використовуватися кров (пункти 12,13).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (пункти 14,15,17,19,20).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395).
Отже, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП склад адміністративного порушення, в тому числі, складає сукупність фактів: керування транспортними засобами з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що 16 вересня 2020 року о 18 год.55 хв. працівниками поліції на підставі службового орієнтування було зупинено автомобіль марки ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул.Спаській біля будинку №47/1.
Того ж числа о 19 год.15 хв. на місці зупинки працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №531607, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил, що передбачає відповідність за частиною 1 статті 130 КУпАП (далі - Протокол) (а.с.1).
В протоколі ОСОБА_1 зазначив, що всі пояснення наддасть у суді.
Протокол підписаний особою, яка його складала - поліцейським 2 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області, капралом поліції Радченком А.В. та особисто ОСОБА_1 .
У акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів зазначено, що від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився. Акт підписано ОСОБА_1 (а.с.2).
До Протоколу додано також пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини роту, нестійку ходу та поведінку, яка не відповідала обстановці, а також відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.4-5).
До протоколу долучено відео-зйомку подій 16 вересня 2020 року - відеозапис з нагрудного реєстратора патрульного, яким зафіксовані події від часу зупинки автомобіля ОСОБА_1 до закінчення оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (а.с.6 конверт).
З відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували водієві пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу - «Alkotestа» (Drager), так і у відповідному медичному закладі.
У тривалій розмові з працівниками поліції ( з 18-50 год. до 19-38 год.) ОСОБА_1 не заперечував наявність ознак сп'яніння та вживання спиртних напоїв, бажав пройти огляд лише за допомогою власного «Alkotestа» (Drager), який мав в автомобілі. При цьому ОСОБА_1 ухилявся від прямої відповіді на питання щодо проходження ним огляду на стан сп'яніння у медичному закладі або давав протилежні відповіді: «да, відмовляюсь», «сам поїду до медичного закладу». Але згодом ОСОБА_1 визначився з подальшими діями та підтвердив, що від проходження огляду у медичному закладі він відмовляється (відеофайл 20200916205000000429).
Крім того, у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також при складанні Протоколу та акту огляду ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо оцінки його поведінки, як відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, не висловлював.
Документи про відмову від проходження відповідного огляду водій власноручно підписав без будь-яких зауважень.
Від пояснень на місці зупинки відмовився, пославшись на надання пояснень в суді.
Отже, поведінка ОСОБА_1 та його висловлювання вочевидь свідчать про його відмову як від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів («Alkotestа» (Drager), так і в медичному закладі в установленому порядку, та не можуть бути розцінені інакше.
Посилання апелянта на те, що на місці зупинки він не відмовлявся від проходження медичного огляду, спростовуються сукупністю інших доказів, зазначених вище.
Не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання захисника в судовому засіданні на неналежність доказу - відео-зйомки з нагрудного знаку поліцейського з посиланням на правові висновки Верховного Суду. У справах, зазначених захисником (постанова від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17, постанова від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а, постанова від 17 березня 2020 року у справі №484/83/17 та інш.) відеозапис не було прийнято до уваги через те, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Недотримання правила безперервності ведення відеозапису позбавляє цей доказ ознаки повноти відображення подій, але не спростовує факти, зафіксовані відеозаписом.
Крім того, дії ОСОБА_1 , які визначають склад правопорушення, доведені іншими доказами, зазначеними вище.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним як факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, так і факт відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому порядку в присутності двох свідків, що є підставою адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Суд першої інстанції дослідив та дав оцінку виписці із медичної картки ОСОБА_1 щодо його тверезого стану 20-45 год. 16 вересня 2020 року (а.с.11). Висновки щодо цих обставин викладено у мотивувальній частині постанови.
Апеляційний суд також виходить з того, що цей документ не спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП. Огляд водія у медичному закладі проведено з порушенням вимог розділу ІІІ Інструкції №1452, які передбачають проведення лабораторних досліджень певного біологічного середовища (слина, сеча, кров) та не передбачають визначення наявності алкоголю за допомогою «Alkotestа» (Drager) (пункти 4, 8,12,13).
Надана ОСОБА_1 виписка не є актом медичного огляду та підставою видачі висновку щодо результатів медичного огляду (пункти 14, 15, 17, 19, 20).
Тільки додержання вимог розділ ІІІ Інструкції №1452 і є дотриманням встановленого порядку огляду водія у відповідному медичному закладі, чого вимагає пункт 2.5 Правил.
Не можна вважати переконливим і твердження апелянта про те, що умовою проходження огляду у відповідному медичному закладі є обов'язкова попередня пропозиція пройти огляд з застосуванням спеціальних технічних засобів на місці зупинки.
Насамперед, диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП не містить таких вимог. Крім того, встановлені судом обставини свідчать про те, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд як на місці зупинки, так у відповідному медичному закладі. Ці питання обговорювались з водієм неодноразово.
Безпідставним є і посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що його не було відсторонено від керування автомобілем, що підтверджує його тверезий стан.
З відеозапису подій 16 вересня 2020 року вбачається, що працівник поліції капрал ОСОБА_5 неодноразово роз'яснювала водію неможливість продовження керування транспортним засобом у такому стані та наслідки цих дій для ОСОБА_1 .
Перевірялись місцевим судом і обставини, які виключають адміністративну відповідальність, зокрема, стан крайньої необхідності (стаття 17 КУпАП). Крайньою необхідністю є дії, вчинені для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (стаття 18 КУпАП).
При цьому судом не встановлено загрози небезпеки пасажирці автомобіля ОСОБА_2 , а саме реальної загрози її здоров'ю та життю, навіть у разі її поганого самопочуття. Затримка у зверненні до лікарні внаслідок огляду водія на місці зупинки могла бути усунута іншим способом, про що зазначено у постанові місцевого суду.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо цих обстави та не вбачає підстав для застосування правил статті 18 КУпАП.
Оскільки апеляційна скарга не містить доказів, які би спростовували скоєння ОСОБА_1 правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, та висновки місцевого суду, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , скасування постанови суду та закриття провадження у справі.
Керуючись статями 247, 294 ЦПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду О.О. Данилова