Справа № 449/820/14-ц
Провадження № 22-з/811/5/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
22 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
розглянувши клопотання Приватного підприємства приватної агрофірми «Добряничі» про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства приватної агрофірми «Добряничі», треті особи Добряницька сільська рада Перемишлянського району Львівської області, Перемишлянська районна державна адміністрація про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
в провадженні Львівського апеляційного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства приватної агрофірми «Добряничі», треті особи Добряницька сільська рада Перемишлянського району Львівської області, Перемишлянська районна державна адміністрація про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 12.01.2021 року відмову ОСОБА_1 від позову - прийнято. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 25 вересня 2018 року - визнано не чинним. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства приватної агрофірми «Добряничі», треті особи Добряницька сільська рада Перемишлянського району Львівської області, Перемишлянська района державна адміністрація про витребування майна з чужого незаконного володіння - закрито.
14.01.2021 року та 21.01.2021 року до Львівського апеляційного суду надійшло клопотання Приватного підприємства приватної агрофірми «Добряничі» про стягнення судових витрат. В клопотанні просять стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача Приватного підприємства приватної агрофірми «Добряничі» понесені судові витрати по справі в сумі 6078,80 грн.
В обґрунтування клопотання вказують на те, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.01.2021 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено та прийнято відмову від позову, провадження у справі закрито, рішення суду першої інстанції визнано не чинним. Вважають, що мають право на стягнення понесених ними судових витрат у сумі 6078,80 грн. з позивача згідно положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України, ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021, ухваленій у даній справі, судом не було вирішено питання судових витрат.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до змісту Розділу ІІІ Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року; ст.ст. 26, 27 ч.3, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»; Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»; ст.ст. 8, 527, 687 ч.1, 795, 882 ЦК України, - належними та допустимими доказами надання та оплати правової допомоги слід вважати як: договір про надання правової допомоги, так і окремо, окрім квитанції про оплату наданих послуг, - акти виконаних робіт із зазначеним розрахунком наданих та отриманих послуг у часових (годинних, хвилинних) рамках.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що у таких наявний Договір-доручення про надання правової допомоги №17 від 12 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «ПАФ «Добряничі» (Т1 а.с. 781) та акти виконаних робіт згідно Договору №17 від 12.12.2014 року(Т2 а.с. 28, 29,30).
Однак, у матеріалах справи відсутні квитанції про оплату наданих послуг, згідно вказаних актів.
Враховуючи вказане, а саме відсутність квитанцій, які б підтверджували оплату наданих адвокатом послуг, підстав для задоволення клопотання про стягнення судових витрат не має та у задоволенні такого слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 270, 258-259 ЦПК України, -
у задоволенні клопотання Приватного підприємства приватної агрофірми «Добряничі» про стягнення судових витрат - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 22 січня 2021 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра