Дата документу 20.01.2021 Справа № 336/6708/20
Єдиний унікальний № 336/6708/20 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.
Провадження №22-ц/807/347/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
20 січня 2021 року
м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адвоката Черкашина Івана Івановича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакомка 2010», про припинення порушення прав інтелектуальної власності та заборону вчинення певних дій,-
В листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакомка 2010» про припинення порушення прав інтелектуальної власності та заборону вчинення певних дій.
Позов обгрунтовує тим, що з 20 червня 2018 року є власником належним чином зареєстрованого і діючого знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , правова охорона на який поширюється на товари 29 класу МКТП (зокрема на такий товар: насіння соняшникове смажене), а також інші товари, споріднені з ними.
З інформації, що міститься у відкритому доступі на офіційному сайті ДП «Український інститут промислової власності» База даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг», даний обєкт інтелектуальної власності за свідоцтвом України № НОМЕР_1 діє на території України до 05 жовтня 2029 року.
Таким чином, ОСОБА_2 має право використовувати та забороняти використовувати Торговельну марку іншим особам для товарів, для яких вона зареєстрована, а також для інших товарів, споріднених з ними, а саме: торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , для товарів 29 класу МКТП, для яких даний знак зареєстрований (зокрема для товару: насіння соняшникове смажене).
ОСОБА_2 , користуючись виключним правом використовувати належну їй на праві власності торговельну марку, надала ТОВ «Лакомка 2010» відповідно до укладених ліцензійних договорів право на використання таких об'єктів, зокрема: Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , зареєстрований для товарів і послуг 29 класу МКТП; Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , зареєстрований для товарів і послуг 29 класу МКТП.
Виробництво упаковки для даної продукції здійснюється на підставі Договору №1/29-12 від 29 грудня 2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакомка 2010».
Отже, торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 на законних підставах використовує Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакомка 2010», в рамках укладених ліцензійних договорів.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 стало відомо про використання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 без належних правових підстав її торговельної марки та пропонування до продажу/продаж цих товарів Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 .
Товари виробництва ТОВ ОСОБА_1 є такими самими та/або спорідненими з товарами, для яких зареєстрована торговельна марка ОСОБА_2 , та позначення нанесене на дані товари є схожим із торговельною маркою позивача і внаслідок такого використання дане позначення може бути сплутано з торговельною маркою, зокрема, викликати асоціації з нею.
Оскільки позначення нанесене на товари ФОП ОСОБА_1 є схожим із Торговельною маркою ОСОБА_2 , їх використання без дозволу останньої, та оскільки використання ФОП ОСОБА_1 даного позначення позбавляє ОСОБА_2 виключного права забороняти використовувати дане позначення, що призводе до порушення прав інтелектуальної власності.
ОСОБА_2 стверджує, що не надавала жодних дозволів ТОВ ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на використання торговельної марки, а тому таке використання є незаконним і порушує права позивача на вказаний об'єкт інтелектуальної власності.
Таким чином, факт реалізації неоригінального товару - насіння соняшникового смаженого «Лускунчик-Смакунчик» виробництва ФОП ОСОБА_1 та продажу товару ФОП ОСОБА_3 , підтверджується документально, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом діючих прав на належні на праві особистої власності відповідні знаки для товарів і послуг та просила суд: зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 припинити порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_2 на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25 листопада 2010 року, зареєстрований для товарів 29 класу МКТП; - заборонити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 використовувати (виробництво,зберігання, пропонування до продажу, рекламування та продаж товарів) позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також інші позначення, схожі до ступеню змішування із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25 листопада 2010 року, зареєстрованого для товарів 29 класу МКТП, майнові права на який належать ОСОБА_2 .
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, оскільки вважає, що для забезпечення можливості належного виконання рішення суду у даній справі ( у випадку задоволення позовних вимог), ефективного захисту та поновлення його порушених прав та інтересів, необхідно терміново вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на засоби виробництва (зокрема, насіння очисна-сортувальна машина «Гігант», машина для поліровки насіння соняшника МП-1, вібродозатор інспекційний, вібродозатор переборочний, піч сушильно-жарочна з конвеєром універсальним, апарат фасувально-пакувальний для харчових продуктів ФУАХП «Автомат ОД-65», машина охолодження КСО-3000/0,6, піч сушильно-жарочна ПСЖ-18БД), що належать ОСОБА_1 ,сировину та матеріали для фасування продукції з позначенням «Лускунчик-Смакунчик», які використовує у своїй діяльності ФОП ОСОБА_1 та виготовляє ТОВ «СІІД ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37167240), за адресою: м.Запоріжжя, вул. Кольорова, 3,м. Запоріжжя, вул. Скворцова,245 та заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) вводити в цивільний обіг (в тому числі, продавати, міняти, пропонувати до закупівлі за результатами закупівельної процедури, вчиняти інші дії, спрямовані на реалізацію) на території України товари, марковані позначенням у вигляді напису «ЛУСКУНЧИК- СМАКУНЧИК», яке є схожим з торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.11.2010р., зареєстрованої для товарів 29 класу МКТП. Шляхом накладення арешту на товари виробництва Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), марковані позначенням у вигляді напису « ОСОБА_4 », яке є схожим з торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25 листопада 2010 року, зареєстрованою для товарів 29 класу МКТП та заборонити реалізацію продукції з позначенням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вироблено ФОП ОСОБА_1 наступним особам: ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ; ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ); ФОП ОСОБА_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 . Магазин «Шериф» - АДРЕСА_6 ; ФОП ОСОБА_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 . Магазин « Копійка» - АДРЕСА_8 ; ФОП ОСОБА_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_9 . Магазин «Надія» - АДРЕСА_10 ; ФОП ОСОБА_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_11 » - АДРЕСА_12 . Магазин - НОМЕР_5 , АДРЕСА_13 ; ФОП ОСОБА_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_14 . Магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - АДРЕСА_15 ; ФОП ОСОБА_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_16 . Магазин «Мрія» - АДРЕСА_17 » АДРЕСА_18 ; ФОП ОСОБА_11 , місцезнаходження: АДРЕСА_19 - АДРЕСА_20 ; ТОВ «СПД ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 37167240) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова,3.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі, задоволено частково.
До набрання рішенням суду законної сили накладено арешт на засоби виробництва (зокрема, насіння очисна-сортувальна машина «Гігант», машина для поліровки насіння соняшника МП-1, вібродозатор інспекційний, вібродозатор переборочний, піч сушильно-жарочна з конвеєром універсальним, апарат фасувально-пакувальний для харчових продуктів ФУАХП «Автомат ОД-65», машина охолодження КСО-3000/0,6, піч сушильно-жарочна ПСЖ-18БД), що належать ОСОБА_1 , сировину та матеріали для фасування продукції з позначенням «Лускунчик-Смакунчик», які використовує у своїй діяльності ФОП ОСОБА_1 та виготовляє ТОВ «СІІД ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37167240), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3, м.Запоріжжя, вул. Скворцова, 245 та заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) вводити в цивільний обіг (в тому числі, продавати, міняти, пропонувати до закупівлі за результатами закупівельної процедури, вчиняти інші дії, спрямовані на реалізацію) на території України товари, марковані позначенням у вигляді напису «ЛУСКУНЧИК- СМАКУНЧИК», яке є схожим з торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.11.2010, зареєстрованої для товарів 29 класу МКТП.
До набрання рішенням законної сили накладено арешт на товари виробництва фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), марковані позначенням у вигляді напису «ЛУСКУНЧИК-СМАКУНЧИК», яке є схожим з торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.11.2010, зареєстрованою для товарів 29 класу МКТП та заборонено реалізацію продукції з позначенням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виробленої ФОП « ОСОБА_1 » наступним особам: ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційни код НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_21 ), за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_22 ).
В задоволенні решти вимог заяви, відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адвокат Черкашин Іван Іванович, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2020 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, не взявши до уваги те, що в провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя з 21 серпня 2019 року перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсними договорів відчуження торгівельної марки, промислового зразка, скасування записів стосовно реєстрації прав власника, внесення відомостей до Державних реєстрів, свідоцтв, патентів України. Тобто, на день постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову вже існував спір між тими самими сторонами щодо прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 . Крім того, судом не враховано, що торговельна марка «Лускунчик-Смакунчик» є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_12 . В ході ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_12 було створено та зареєстровано на ім'я останньої два знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , які містили в своєму складі назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Знак № НОМЕР_2 містить у своєму складі зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а знак № НОМЕР_1 фактично є частиною попередньго знаку і представляє собою виключно напис « ОСОБА_4 » без будь-яких зображень. 01 липня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_12 укладено ліцензійний договір, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримав невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг № НОМЕР_2 , термін дії якого сторони погодили на 50 років. 04 жовтня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , при цьому дія ліцензійного договору на право використання ФОП ОСОБА_1 знаку для товарів і послуг № НОМЕР_2 , не припинено. Арешт на засоби виробництва накладено безпідставно і вжиті заходи є неспівмірними. Арештоване обладнання не має жодного відношення до використання знаку доя товарів і послуг та накладення на нього арешту унеможливлює ведення ФОП ОСОБА_1 будь-якої господаської діяльності. Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично задовольнив позовні вимоги і заборонив використовувати знак для товарів і послуг.
Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 , адвокат Самар Т.Г., директор ТОВ «Лакомка 2010» Горлов Д.О., зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне судове рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову в частині арешту товарів та засобів виробництва, а також заборони відповідачам вчиняти певні дії, співвідносяться з предметом позову, існує конкретний зв'язок між заходами забезпечення позову і предметом позову, і такі заходи забезпечать реальне відновлення порушеного права і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Разом з тим, суд відмовив в задоволенні заяви в частині заборони реалізації продукції фізичним особам - підприємцям, які не є учасниками процесу, оскільки це призведе до суттєвого обмеження прав цих осіб.
З висновками суду першої інстанції в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову колегія суддів не може повністю погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором..
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому (п.4 Постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 Пленум Верховного Суду України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову ОСОБА_2 у поданій заяві зазначає, що вона не надавала жодних дозволів та не укладала ліцензійних договорів про надання невиключної ліцензії на використання знака для товарів і послуг ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на використання торговельної марки «Лускунчик Смакунчик», а тому таке використання є незаконним та порушує права ОСОБА_2 на вказаний об'єкт інтелектуальної власності, що в подальшому може призвести до ускладнення виконання рішення суду чи взагалі унеможливить його виконання. Тобто, предметом спору в даній цивільній справі є виключно право на використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.11.2010 року, зареєстованої для товарів 29 класу МКТП, а позивач фактично просить заборонити відповідачам використання торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а не обробку та реалізацію насіння соняшника в цілому.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_13 займається підприємницькою діяльністю з обробки та реалізації насіння соняшника. Отже, останній має законне право на реалізацію продукції без будь-якої торговельної марки, тому позивач не вправі обмежити ФОП ОСОБА_13 реалізовувати насіння соняшника під іншими торговельними марками, які не належать позивачу.
З огляду на зазначене вбачається, що заходи забезпеченні судом, виходять за межі охоронюваного законом інтересу, про захист якого просить позивач. Порушення прав позивача можливі виключно на стадії пакування готової продукції в упаковку, якщо на такій упаковці зображено торговельну марку позивача.
При цьому, судом не було враховано те, що арештоване обладнання взагалі не використовується для нанесення торгової марки на упаковку, а застосовується при обробці насіння соняшника. Арештоване обладнання не має жодного відношення до використання знаку для товарів і послуг. Натомість, накладення на нього арешту унеможливлює ведення ФОП ОСОБА_1 будь-якої господарської діяльності.
Частина 5 ст. 150 ЦПК України зазначає, що не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Ухвалою суду, серед іншого, накладено арешт на сировину та матеріали для фасування продукції, тобто насіння соняшника, що є харчовим продуктом, який без належної переробки швидко псується і має обмежений термін придатності Арешт на таке майно в порядку забезпечення позову не допускається.
З тексту оскаржуваної ухвали не вбачається, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, чи яким чином це вплине на подальший захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Предметом позову в даній цивільній справі заявлено припинення порушення прав інтелектуальної власності - використання знаку для товарів і послуг № НОМЕР_1 . В якості фактів використання було зазначено використання торговельної марки «Лускунчик Смакунчик» на упаковці насіння соняшникового, смаженого.
З наведеного вище вбачається, що суд першої інстанції фактично задовольнив позовні вимоги і заборонив використовувати знак для товарів і послуг№ НОМЕР_1 .
Частина 8 статті 16 Закону України « Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл ( видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір поинен містити зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконання цієї умови.
Як вбачаєтьсчя з матеріалів справи, що ФОП ОСОБА_1 на законних підставах належить ліцензія на використання знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В ході ведення спільної господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та його колишньою дружиною було створено і зареєстровано на ім'я останньої два знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Обидва знаки містили в своєму складі назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Знак № НОМЕР_2 містив у своєму складі зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Саме його і використовує ФОП ОСОБА_1 . Знак № НОМЕР_1 фактично є частиною попередньго знаку і представляє собою виключно напис « ОСОБА_4 » без будь-яких зображень.
01 липня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_12 , яка на той час була власником для товарів і послуг № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , укладено ліцензійний договір, відповідно до п.2.1 якого, ФОП ОСОБА_1 отримав невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг № НОМЕР_2 (зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). Термін дії ліцензійного договору сторони погодили як 50 років.
04 жовтня 2018 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . При цьому дія ліцензійного договору на право використання ФОП ОСОБА_1 знаку для товарів і послуг № НОМЕР_2 не припинена і право використання є чинним до теперішнього часу.
ФОП ОСОБА_1 в своїй господарській діяльності використовує саме ліцензований ним знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 . З огляду на те, що напис великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є складовою частиною знаку № НОМЕР_2 , отже, жодного порушення прав позвача у даному випадку не виникає.
Заборонивши використання знаку для товарів і послуг № НОМЕР_6 , суд фактично заборонив ФОП ОСОБА_1 і правомірне використання знаку для товарів і послуг № НОМЕР_2 (зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення у межах доводів апеляційної скарги не можна вважати законним та обгрунтованним, суд першої інстанції не вірно застосувавши норми процесуального права, дійшов помилкового висновку про те, що співмірним є запропонований ОСОБА_2 вид забезпечення її позову шляхом накладення арешту на засоби виробництва, обладнання, сировину та матеріали із заявленими нею позовними вимогами, при цьому суд першої інстанції не врахував, що такий вид забезпечення позову перешкоджає господарській діяльності відповідача, суд першої інстанції дійшов також помилкового висновку, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову у суду були відсутні.
Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
З огляду на викладене, ухвала суду про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374,376,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адвоката Черкашина Івана Івановича задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2020 року в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - скасувати.
Прийняти в цій частині нове судове рішення. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову не оскаржується, а тому апеляційному перегляду не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 22 січня 2021 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.