Дата документу 20.01.2021 Справа № 937/8734/20
Єдиний унікальний № 937/8734/20 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/62/21 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія ст. 303 КПК України
20 січня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Донмар» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні її скарги, поданої в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Донмар» на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 листопада 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Територіального управління ДБР в м. Мелітополі, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В своїй скарзі адвокат ОСОБА_6 просила зобов'язати уповноважену службову особу Територіального управління ДБР в м. Мелітополі внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 06.11.2020 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати кримінальне провадження за фактом скоєння начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2020 року було відмовлено у задоволенні скарги з тих підстав, що викладені заявником відомості не містять об'єктивних даних про вчинення кримінального правопорушення, в тому числі і передбаченого статтею 365 КК України, а також заявником не надано відомостей на підтвердження скоєння начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 вказаного у заяві кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі апелянт - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та зобов'язати уповноважену службову особу ТУ ДБР в м. Мелітополі внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 06.11.2020 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати кримінальне провадження за фактом скоєння начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що бездіяльність слідчого ТУ ДБР в м. Мелітополі полягала у порушенні вимог ст. 214 КПК України, оскільки у заяві містились всі дані, за якими обґрунтовується наявність складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, а також всі відомості, які необхідно внести до ЄРДР згідно ч. 5 ст. 214 КПК України.
Також, вказує, що судом першої інстанції проігноровано незаконність дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який намагається ухилитися від необхідності виконання вимоги, визначеної пунктом 34 Положення №1147, безпідставно розширяючи свої повноваження та можливість застосування вказаного додаткового обмеження «на власний розсуд» через «міфічні загрози, які могли бути або будуть вчинені в майбутньому».
Апелянт вважає, що без оцінки обґрунтованості заяви ТОВ «Донмар» на предмет наявності ознак складу злочину, слідчий суддя помилково прийшов до висновку про відсутність в ній відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянт посилається на те, що копію оскаржуваної ухвали отримала лише 21 грудня 2020 року, тобто вже після закінчення строку її оскарження в апеляційному порядку.
Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з наявної в матеріалах провадження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адвокат ОСОБА_6 дійсно отримала копію оскаржуваної ухвали лише 21 грудня 2020 року (а.с. 67), у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження ухвали пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Представник ТОВ «Донмар» - адвокат ОСОБА_6 до судового засіданні апеляційного суду не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала заяву, в якій просить розглядати апеляційну скаргу без її участі в судовому засіданні.
Прокурор, якій повідомлявся про час та місце розгляду апеляційної скарги, також до судового засідання апеляційного суду не з'явився, із заявою про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не звернувся.
Враховуючи наведене та з урахуванням приписів ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає, що неприбуття сторін не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 6 квітня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину, фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Як вбачається із матеріалів скарги, директор ТОВ «Донмар» ОСОБА_8 звернувся до директора Територіального управління ДБР в м. Мелітополі ОСОБА_9 із заявою про скоєння злочину від 6 листопада 2020 року за вих. 0611/01-1, в якій просив внести відомості до Єдиного реєстру судових розслідувань за фактом скоєння кримінального правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 та розпочати розслідування за ч. 3 ст. 365 КК України, видати витяг з ЄРДР (а.с. 6-14).
Листом начальника Першого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі від 16 листопада 2020 року за вих. 3152/зкп/17-01-01-20 заявнику повідомлено, що із змісту поданої заяви та додатків до неї не вбачається достатніх об'єктивних даних, які б вказували на вчинення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПдРУ №040814 від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_11 , який будучи капітаном на судні (буксирі) «Плутон» ІМО №8927333, 13 жовтня 2020 року визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 гривень (а.с. 36-37), який як вказує апелянт, 28 жовтня 2020 року був сплачений (а.с. 44).
Як вбачається із скарги, поданої адвокатом ОСОБА_6 до суду першої інстанції, 27 жовтня 2020 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 було прийнято рішення про заборону буксиру «Плутон» виходу в територіальне море та внутрішні води України, через винесену постанови про накладення адміністративного стягнення.
Як стверджували заявник та апелянт, рішення про заборону буксиру «Плутон» виходу в територіальне море та внутрішні води України начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 було прийнято із перевищенням ним своїх службових повноважень, вказане рішення потягло тяжкі наслідки, розрахунок яких буде надано додатково.
Разом з тим, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши надані апеляційному суду матеріали провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що заява директора ТОВ «Донмар» ОСОБА_8 від 6 листопада 2020 року не містила об'єктивних даних про вчинення кримінального правопорушення, в тому числі і передбаченого статтею 365 КК України.
Так, частина 1 статті 365 КК України передбачає кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Частиною 3 статті 365 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення вказаних дій, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Згідно роз'яснень судової практики, наведених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» №15 від 26.12.2003 року, відповідно до ч. 1 ст. 365 КК України перевищенням влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Також, із з п.п. 5 та 6 вказаної Постанови, випливає, що під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Згідно до приміток 3 та 4 до ст. 364 КК УК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Тобто із вказаних положень закону та роз'яснень його застосування вбачається, що в даному випадку у заяві про скоєння злочину від 6 листопада 2020 року повинні були бути наведені відомості, які вказували на вчинення суб'єктом злочину дій, які по-перше явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, а по друге, що вони спричинили тяжкі наслідки із відповідним розрахунком.
Але, як вбачається зі змісту заяви про злочин, сукупності вказаних відомостей вона не містила.
Долучене апелянтом рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, яке згідно відповідної помітки на ньому, не набрало законної сили та було постановлено вже після прийняття слідчим суддею оскаржуваного рішення від 27 листопада 2020 року, також не спростовує висновків слідчого судді з приводу відсутності підстав для задоволення скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику ТОВ «Донмар» - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2020 року.
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Донмар» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4