Дата документу 20.01.2021 Справа № 331/808/20
Єдиний унікальний № 331/808/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/327/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України
20 січня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 9 жовтня 2020 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець д. Колодня Жерятинського району Брянської області РФ, громадянин України, маючий середню спеціальну освіту, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
1) 27 листопада 2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
2) 24 січня 2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
3) 11 вересня 2014 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі;
4) 30 січня 2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Звільнений 19 березня 2019 року по відбуттю строку покарання,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання - 17 грудня 2019 року.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за наступних обставин.
16 грудня 2019 року, приблизно о 21 год. 50 хв., ОСОБА_9 , знаходячись біля ТРЦ «Аврора», розташованого по пр. Соборному, буд. 83/85 у м. Запоріжжі, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень раніше незнайомому ОСОБА_8 , під час раптово виниклого конфлікту, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи свої дії та бажаючи спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, утримуючи в правій руці предмет, схожий на ніж, наніс раніше незнайомому ОСОБА_8 не менше двох ударів цим предметом, внаслідок чого заподіяв потерпілому: проникаюче поранення лівої половини грудної клітини в проекції 6-го міжребер'я по задньопахвовій лінії з ушкодженням нижньої долі лівої легені з її колабуванням (спаданням) на 1/2, з розвитком гемопневмотораксу (скупченням крові і повітря в плевральній порожнині) зліва, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя; рану, наслідком загоєння якої є рубець на боковій поверхні лівого плечового суглобу, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Після цього, не надавши потерпілому ОСОБА_8 першої медичної допомоги, ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник у дворі будинку АДРЕСА_3 .
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом дій ОСОБА_9 , вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок своєї суворості.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_9 повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілим, дав докладні та правдиві свідчення щодо обставин вчинення злочину, чим у значній мірі сприяв встановленню істини по даній справі.
На переконання захисника, призначаючи обвинуваченому покарання, суд не в повній мірі врахував вищевказані обставини, хоча мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подану ним апеляційну скаргу підтримав, вирок суду просив змінити, вважав, що час перебування ОСОБА_9 під вартою у даному кримінальному проваджені є достатнім для його виправлення та перевиховання.
Потерпілий ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, призначене обвинуваченому покарання просив залишити без змін.
Прокурор в заперечення проти доводів апеляційної скарги послався на те, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, але знову вчинив умисний тяжкий злочин, що свідчить про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України до покарання, яке судом першої інстанції призначено в мінімальних межах санкції статті.
Обвинувачений ОСОБА_9 , який на час розгляду провадження в апеляційному суді перебуває під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, із заявою про забезпечення його участі в апеляційному суді не звертався.
Заслухавши доповідь судді по справі, захисника обвинуваченого, потерпілого, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник обвинуваченого фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), зміст та суть яких викладено в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 51-1985км18 (єдиний унікальний номер 207/5011/14-к) та постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 51-329км18 (єдиний унікальний номер 297/562/17), які враховуються колегією суддів під час перегляду вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом'якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_9 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів, визнав щире каяття та визнання вини за обставини, що пом'якшують покарання, встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання, дав належну оцінку даним про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, має постійне місце проживання, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, а також думку потерпілого, який вибачення обвинуваченого не прийняв, а вирішення питання щодо призначення покарання залишив на розсуд суду.
Колегія суддів також враховує те, що обвинувачений раніше 4 рази судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі, тяжких злочинів, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, вчинив інкримінований йому злочин через менш ніж 9 місяців після звільнення з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання за попереднім вироком, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, раніше двічі звільнявся від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення ставати не бажає, що у сукупності свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.
Крім того, колегія суддів враховує, що обвинувачений не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має стійких соціальних зв'язків, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим можливо лише з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі, і підстави як для застосування ст.ст. 69, 75 КК України до вказаного покарання, так і пом'якшення йому розміру призначеного покарання, відсутні.
Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів вважає, що розмір призначеного ОСОБА_9 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.
При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_9 було призначене покарання в мінімальних межах санкції, що також не свідчить про несправедливість призначеного покарання через його суворість.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 1 листопада 2018 року у справі № 51-2776км18 (єдиний унікальний номер 524/5999/17), термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням і тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
З огляду на попередній кримінальний досвід обвинуваченого, наявність у нього не знятих та не погашених судимостей, факт неодноразових звільнень від відбування покарання з випробуванням в минулому, а також дані про особу обвинуваченого, у суду першої інстанції не було правових підстав для призначення ОСОБА_9 більш м'якого покарання, ніж у вигляді 5 років позбавлення волі, яке на переконання колегії суддів не є явно несправедливим через суворість.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого з приводу неналежного врахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_9 повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілим, дав докладні та правдиві свідчення щодо обставин вчинення злочину, чим у значній мірі сприяв встановленню істини по даній справі, оскільки як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд врахував всі обставини при призначенні обвинуваченому покарання та прийшов до висновку про можливість призначення йому покарання в мінімальних межах санкції.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду також не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 9 жовтня 2020 року у відношенні ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4