Справа № 308/2032/20
Закарпатський апеляційний суд
21.01.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши клопотання, яке подав ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України,
визнаний винним і на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 6 ст. 470 МК України у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн..
Згідно постанови, 04 липня 2020 року о 20 год 13 хв у зону митного контролю митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці Держмитслужби в напрямку «виїзд з України» заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER 316 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому пасажиром слідував громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: ПІК «АСМО Інспектор» та ЄАІС ДФС, внаслідок чого було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 01 вересня 2018 року о 02 год 04 хв, увіз на митну територію України через пункт пропуску «Малий Березний» Закарпатської митниці ДФС у режимі «транзит» легковий автомобіль марки «RENAULT» модель «CLIO», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 . Згідно інформації, отриманої з мережі Інтернет (сайт «mobile.de») від 04 липня 2020 року, вартість аналогічного/подібного до вищезазначеного автомобіля становить 650 євро, що згідно курсу НБУ станом на 04.07.2020 становить 19922 грн. 50 коп. (курс євро 30,65 грн. за 1 євро). Станом на 04.07.2020, транспортний засіб за межі митної території України не вивезений та продовжує перебувати на митній території України з порушенням строку транзиту. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу особистого призначення, а саме: легкового автомобіля марки «RENAULT» модель «CLIO», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності однієї митниці - від одного підрозділу цієї митниці до іншого), більше ніж на тридцять діб. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених частиною 6 статті 470 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з указаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 529 МК України постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин, і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП, забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Апеляційний суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, якщо його пропущено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).
Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
З матеріалів справи про порушення митних правил вбачається, що оскаржувана постанова винесена 05.08.2020, що свідчить про те, що, відповідно до ст. 294 КУпАП, останнім днем подання на неї апеляційної скарги є 17.08.2020.
З матеріалів справи також убачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав (здав у поштове відділення) 11.01.2021, тобто із пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови від 05.08.2020.
При цьому, заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 , не посилається на обставини, які перешкодили йому з поважних причин подати апеляційну скаргу в передбачений законодавством строк.
Приймаючи рішення, апеляційний суд також бере до уваги і те, що: ОСОБА_1 було відомо про те, що справа буде розглядатися Ужгородським міськрайонним судом, про що свідчить відповідний запис у протоколі про порушення митних правил та заява ОСОБА_1 , в якій він просить розглянути справу без його участі (а. с. 5, 12); інформація про час та місце розгляду судами справ міститься на веб-сайті «Судова влада»; відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
У тому числі апелянт не посилається на такі обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що в свою чергу свідчить про те, що апелянтом не доведено поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. З апеляційної скарги також вбачається, що ОСОБА_1 не бажає брати участь в апеляційному розгляді справи.
За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованим, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження немає, і апеляційна скарга, подана зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню апелянту.
Приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; те, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які б підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що незнання положень законодавства в частині вирішення питань щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не може бути визнано поважною причиною для поновлення пропущеного строку; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Подане Крегулом В. В. клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення залишити без задоволення та відмовити у поновленні пропущеного строку.
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 470 МК України, - повернути ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що їх подала, а також надіслати йому копію даної постанови.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан