Справа № 297/873/20
Закарпатський апеляційний суд
18.01.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки ОСОБА_4 , прокурори ОСОБА_5 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження 11-кп/4806/764/20, за апеляційною скаргою прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 08. 05. 2020 про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Даною ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020070060000191 від 12. 03. 2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 152 КК України, - повернуто прокурору внаслідок його невідповідності вимогам КПК України.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, за таких обставин.
09. 03. 2020 близько 01 год. ночі ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в житловій кімнаті будинку АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення стосовно ОСОБА_9 насильницьких дій сексуального характеру.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 спочатку спровокувала сутичку з потерпілим ОСОБА_9 , під час якої умисно нанесла останньому невстановлену кількість ударів руками та ногами по різних частинах тіла, після чого схилила ОСОБА_7 до вчинення насильницьких дій, в результаті чого останній схопив віник з дерев'яною ручкою, яким умисно наніс невстановлену кількість ударів потерпілому ОСОБА_9 в область голови та обличчя останнього, спричинивши тілесні ушкодження у виді саден голови, грудної клітини, синців повік лівого ока та переносиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на підлогу, після чого ОСОБА_8 доводячи свій злочинний намір щодо вчинення насильницьких дій стосовно ОСОБА_9 , використовуючи безпорадний стан останнього, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння та не міг правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з ним дій, діючи умисно, роздягнула потерпілого знявши з нього штани та нижню білизну, схилила ОСОБА_7 до зґвалтування ОСОБА_9 , на що ОСОБА_7 , оголивши свій статевий орган, ввів його без згоди та проти волі ОСОБА_9 в анальний отвір останнього та здійснив з ним насильницький статевий акт.
У свою чергу, ОСОБА_8 після закінчення ОСОБА_7 статевого акту з потерпілим ОСОБА_9 , схопила віник з дерев'яною ручкою, та використовуючи безпорадний стан
-2-
ОСОБА_9 , без згоди та проти волі останнього ввела невстановлену кількість разів дерев'яну ручку вищевказаного віника в анальний отвір ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді: травматичного пошкодження прямої кишки, дифузійного перитоніту, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх виникнення, що є тяжкими наслідками.
Вказаною ухвалою, суд першої інстанції повернув прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначивши, що такий не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в частині кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 152 КК України, оскільки невірно визначена правова кваліфікація з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, тобто враховуючи позицію Верховного Суду України щодо судової практики у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом чи замах на ці злочини, поєднані з умисним заподіянням потерпілій особі тілесного ушкодження, визнаного тяжким лише за ознакою небезпечності для життя на момент його заподіяння, не можуть вважатися такими, що спричинили тяжкі наслідки, а мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 152 і відповідними частинами статті 121 КК України. Крім того, в першому епізоді, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_8 , не конкретизовано використання, вчинення дій сексуального характеру нею, що вчинено групою осіб, з використанням геніталій та (або) будь-якого іншого предмета, тобто не вказано, що за якою кваліфікуючою ознакою з двох, орган досудового розслідування вважає доведеним вину за двома, або одним із них, отже вказане дає підстави вважати, що слідчий і прокурор не виклали або не встановили всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, доказування яких, відповідно до ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України, є їх обов'язком, у такий спосіб дезорієнтували сторону захисту, потерпілого щодо їх розуміння, суті і обсягу обвинувачення, істотно обмежили процесуальні права учасників судового розгляду. Вказані недоліки обвинувального акту, на думку суду першої інстанції, позбавляє суд та інших учасників кримінального провадження можливості правильно зрозуміти ці обставини, зіставити їх з формулюванням обвинувачення, з'ясувати для себе чи відповідає зміст і форма кримінального провадження засаді забезпечення доведеності вини саме в тому кримінальному правопорушенні (правопорушеннях), в яких особа обвинувачується.
В апеляційній скарзі, прокурор просить скасувати ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 08. 05. 2020 як незаконну та необґрунтовану й призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. В ньому викладено всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність і формулювання обвинувачення. Також на його думку, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 314 КПК України фактично вдався до оцінки доказів та дослідження матеріалів кримінального провадження, що на стадії підготовчого судового розгляду є недопустимим, а також встановлюючи наявність або відсутність в діях ОСОБА_8 об'єктивної сторони кримінального правопорушення, порушив вимоги процесуального закону. Вважає необґрунтованим посилання суду на висновки постанови Верховного Суду України щодо судової практики у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, з огляду на те, що зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом чи замах на ці злочини, поєднані з умисним заподіянням потерпілій особі тілесного ушкодження, визнаного тяжким лише
-3-
за ознакою небезпечності для життя на момент його заподіяння, не можуть вважатися такими, що спричинили тяжкі наслідки, а мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 152 і відповідними частинами статті 121 КК України, оскільки стаття 152 КК України в новій редакції Закону від 06. 12. 2017, зміни до якої набули чинності 11. 01. 2019, передбачає відповідальність за спричинення тяжких наслідків для потерпілих осіб, тому необхідності додаткової кваліфікації дій ОСОБА_8 ще й за ст. 121 КК України немає. Також судом безпідставно вказано на не конкретизацію дій обвинуваченої ОСОБА_8 , оскільки в обвинувальному акті чітко сформовано час, місце, спосіб вчинення злочину, а посилання суду стосується диспозиції статті 152 КК України, однак використання геніталій або будь-якого іншого предмета не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_8 , а вказує тільки на знаряддя вчинення злочину, тому формулювання органом досудового розслідування об'єктивної сторони кримінального правопорушення в обвинуваченому акту є точним і відповідає дійсним обставинам події.
Судове провадження розглядається за відсутності, обвинувачених, захисників, потерпілого, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурорки, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог судом першої інстанції під час розгляду у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не дотримано.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені п. п. 1-9 цієї частини, зокрема, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого ( прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди,
-4-
завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Повертаючи прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для усунення недоліків, суд першої інстанції, дійшов помилкових висновків про його невідповідність зазначеним та іншим вимогам кримінального процесуального закону.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто повернення обвинувального акту прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Приймаючи ж рішення про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прокурору, суд першої інстанції здійснив не перевірку обвинувального акту, що надійшов на розгляд до суду, вимогам ст. 291 КПК України, а вдався до оцінки доказів у кримінальному провадженні та вийшов за межі питань, які розглядаються в підготовчому судовому засіданні у порушення вимог КПК України, відповідно до яких перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення злочину, повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частини статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинуваченого.
При цьому, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 та ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 152 КК України, відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, а тому висновок суду першої інстанції про зворотнє, є хибним і спростовується наявними у обвинувальному акті даними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт, складений 28. 04. 2020 слідчим СВ Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_10 та цього ж дня затверджений прокурором Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 у відповідності до вимог Кримінального процесуального закону.
Із обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що у ньому наряду з іншими відомостями, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, наведено як фактичні обставини правопорушення, так і викладено формулювання обвинувачення та дії обвинувачених із посиланням на відповідні статті та частини статті кримінального закону, які відповідають цим фактичним обставинам, зазначено усі інші обставини, які підлягають доказуванню, відповідно до ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України, а також у формулюванні обвинувачення, в тому числі щодо ОСОБА_8 , вказано всі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони, в тому числі час, місце та спосіб скоєння інкримінованого ОСОБА_8 злочину відповідно до диспозиції ст. 152 КК України, що спростовує судженню суду про відсутність цих відомостей.
На думку колегії суддів, висновок суду про те, що ОСОБА_8 належним чином не сформульоване обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 152 КК України, оскільки в ньому не відображені всі обставини, передбачені ст. 91 КПК України, є хибним і спростовується очевидними фактами, наведеними у обвинувальному акті.
-5-
За наведених обставин посилання суду першої інстанції про порушення права обвинуваченої ОСОБА_8 на захист у зв'язку з неналежно сформульованим обвинуваченням - позбавлене правових підстав, оскільки зміст обвинувального акту, на думку колегії суддів, не перешкоджає обвинуваченій якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, та не порушує її право на захист.
Крім того, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що досудовим розслідуванням не розкрито об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, без з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження і перевірки їх доказами - є некоректним, передчасним та суперечить положенням ст. ст. 314, 337 КПК України щодо процедури підготовчого судового засідання та щодо меж судового розгляду.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на стадії підготовчого судового засідання, оцінка доказів, визначення правильності правової кваліфікації і оцінка повноти викладених обставин кримінального правопорушення не здійснюється, а дається судом під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду кримінального провадження. Отже, зробивши висновки, щодо неконкретності пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень, пов'язаних із вирішенням питання про повернення обвинувального акта та зробив висновки, які мав зробити лише під час судового розгляду, зокрема, щодо дій обвинувачених у ході вчинення злочину та щодо інших обставин, які підлягають доказуванню у ході судового розгляду.
За змістом ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання, до призначення розгляду справи по суті, суд не вправі оцінювати (підтверджувати, спростовувати чи ставити під сумнів) саме ті обставини, які зазначені у акті, зокрема вказувати слідчому чи прокурору про зазначення інших обставин події, чи відомості щодо додаткової кваліфікації дій особи і відповідальності за вчинення іншого злочину, що допустив в ухвалі суд першої інстанції, викладаючи надмірні судження в цій частині.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи прокурора про те, що висновки суду з цього питання не відповідають фактичним обставинам, змісту обвинувального акта та вимогам кримінального процесуального закону, слід визнати правильними.
До того ж судом першої інстанції порушено вимоги ст. 337 КПК України щодо визначення меж судового розгляду, а висновки суду про неповноту та неконкретність висунутого обвинувачення на цій стадії провадження, а також дослідження судом прийнятих чи неприйнятих процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні, є такими, що виходять за межі вимог ст. 314 КПК України, в той час як дотримуючись принципів об'єктивності, неупередженості, суд має досліджувати докази в ході судового розгляду.
Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 337 КПК України під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 КПК України, дійшовши переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК України складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, провівши фактично аналіз суті обвинувачення під час підготовчого судового засідання та без дослідження доказів в судовому засіданні, позбавив прокурора можливості для реалізації його процесуальних прав, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
-6-
В цілому колегія суддів знаходить зазначені в ухвалі суду зауваження щодо змісту обвинувального акту такими, що носять не змістовний характер і не є істотними для вирішення питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам КПК України і можливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту.
В суді апеляційної інстанції не встановлено порушення прокурором вимог ст. 291 КПК України, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині суперечать матеріалам кримінального провадження.
Висновок суду про те, що зазначені в ухвалі суду порушення не дають суду можливості призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту без його повернення прокурору є необґрунтованим.
За таких обставин, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вимогам кримінального процесуального закону, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до розгляду, у зв'язку з чим ухвала суду про повернення вказаного обвинувального акта прокурору не може вважатися законною і обґрунтованою.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно відповідно до ст. 23 КПК України безпосередньо дослідити всі докази у кримінальному провадженні, та з урахуванням встановленого під час судового розгляду прийняти рішення про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Отже, з наведеного вбачається, що судом першої інстанції порушені вимоги кримінального процесуального закону при прийнятті рішення про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прокурору, у зв'язку із чим, оскаржувана ухвала як незаконна та необґрунтована, підлягає скасуванню із призначенням розгляду обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 08. 05. 2020 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020070060000191 від 12. 03. 2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 152 КК України, - скасувати і призначити новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: