Справа № 308/10593/18
Закарпатський апеляційний суд
04.01.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі за участі секретарки судових засідань Яцишин А. П., учасників судового розгляду : потерпілого ОСОБА_1 та його представника - адвоката Цебрика Л. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_2 ,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України,
визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 (вісімдесят п'ять) гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 352,20 грн..
Згідно постанови, 02 вересня 2018 року приблизно о 09-ій годині 30 хвилин гр. ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 , у ході якої висловлювався в його сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим міг завдати шкоду його психічному та фізичному здоров'ю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що постанова судді є незаконною. Стверджує, що складений щодо нього протокол не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 та ст. 256 КУпАП, так яка складений 14 вересня 2018 про подію, яка нібито мала місце 02 вересня 2018 року, а також не містить відомостей про свідків події, обставини події та формулювання об'єктивної і суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення. При цьому, зазначає, що до протоколу додані тільки копії пояснень учасників події, які відібрані не в день складання протоколу, і при цьому, копія його пояснень не містить відомостей про те, з приводу якої події йому запропоновано надати пояснення, а копії пояснень інших осіб, статус яких у справі не зрозумілий, засвідчені не відомою особою і їх текст свідчить про подання заяви про злочин. Також вказує на те, що особою, яка склала протокол не з'ясовано даних про його особу, чи має він самостійний дохід та можливість захищати себе особисто, а також не роз'яснено йому право мати захисника. Крім того, посилається на те, що постанова судді не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній не вказано про виконання судом вимог ст. 280 цього Кодексу, не з'ясовано які ознаки складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 адміністративного правопорушення наявні в його діяннях. Разом із тим, зазначає, що є інвалідом 2 групи з дитинства, невисокого росту, має вади руху, ліва частина тіла в нього частково не працює, на момент складення протоколу йому було повних 69 років, що в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень про те, що він погрожував комусь фізичною розправою або нищив якесь майно, так як він пересувається за допомогою палиці. Також стверджує, що наявні в матеріалах справи фотографії не фіксують жодних порушень громадського порядку, не свідчать про те, що такі стосуються події, яка мала місце 02.09.2019, невідомо ким і якою технікою вони зроблені, що в свою чергу виключає можливість їх використання в якості належних та допустимих доказів у справі. Крім того, посилається на те, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин, так як копію постанови він не отримував, а про її зміст йому стало відомо 11 листопада 2019 року зі слів його представниці - адвокатки Бачинської А. В.. Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження судового рішення, постанову і скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.
У запереченні на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Цебрик Л. В. вказують на те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги є безпідставними. Посилаються на те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, що ОСОБА_2 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував його дії за вказаною статтею як домашнє насильство. Також зазначають, що причини, на які посилається ОСОБА_2 як на такі, що перешкодили йому подати апеляційну скаргу в передбачений законом строк, не являються поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Просять відмовити в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а в разі поновлення пропущеного строку, відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без зміни.
Заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , та її представника - адвокатки Бачинської А.В., які підтримали як доводи клопотання, так і апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_1 та його представника - адвоката Цебрика Л. В., які заперечували як щодо задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, опитавши ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга - задоволенню з таких підстав.
Розгляд апеляційної скарги 04.01.2021 проведено за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , та її представника - адвокатки Бачинської А.В., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При прийнятті рішення про продовження розгляду апеляційної скарги без участі вказаних вище осіб апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_2 та його захисниця - адвокатка Бачинська А. В. належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання та даних про поважність причин їхньої неявки не подавали, і при цьому, ОСОБА_2 та адвокатка брали участь у попередніх судових засіданнях, у ході яких надавали пояснення у справі.
Приймаючи рішення про поновлення пропущеного на оскарження судового рішення строку апеляційний суд бере до уваги такі факти та обставини.
Так, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 у передбачений ч. 1 ст. 285 КУпАП трьохденний строк вручена чи направлена копія оскаржуваної постанови від 31.10.2018. Із наявного в матеріалах справи супровідного листа вбачається, що копія оскаржуваної постанови направлена на адресу ОСОБА_2 лише 07.11.2018 (а. с. 24), однак, дані про її отримання ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні. При цьому, з розписки захисниці ОСОБА_2 - адвокатки Бачинської А. В., яка міститься на форзаці справи, вбачається, що вона ознайомилася із матеріалами справи 11.11.2019. Між тим, з указаної розписки не вбачається, що судом адвокатці ОСОБА_3 вручена копія оскаржуваної постанови чи така надавалась для передачі ОСОБА_2 . Тому апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що причини пропуску строку на оскарження судового рішення є слушними, такими, що не спростовані будь-якими наявними у матеріалах справи доказами.
Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_2 пояснив, що копія постанови суду першої інстанції від 31.10.2018 йому не вручалась, така ним не отримувалась, а про її зміст йому стало відомо 11 листопада 2019 року зі слів його представниці - адвокатки Бачинської А.В..
У зв'язку з наведеним, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема про те, що копію постанови ОСОБА_2 не отримав, а про її зміст йому стало відомо 11 листопада 2019 року зі слів його представниці - адвокатки Бачинської А. В. заслуговують на увагу.
Тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили ОСОБА_2 своєчасно подати апеляційну скаргу - поважними, а тому, строк на апеляційне оскарження поновлюється.
Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_2 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.
Так, зі змісту складеного щодо ОСОБА_2 протоколу вбачається, що фактичними обставинами вчинення ОСОБА_2 правопорушення є те, що «02 вересня 2018 року приблизно о 09-ій годині 30 хвилин гр. ОСОБА_2 , за місцем спільного проживання вчинив сварку з ОСОБА_1 , у ході якої ображав останнього різними нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ст. 173-2 КУпАП».
При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом першої інстанції встановлено такі обставини: 02 вересня 2018 року приблизно о 09-ій годині 30 хвилин гр. ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 , у ході якої висловлювався в сторону останнього нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим міг завдати шкоду його психічному та фізичному здоров'ю. Дії ОСОБА_2 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вищевказане свідчить про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 , вийшов за межі встановлених у протоколі обставин та вчинених ОСОБА_2 діянь, зазначивши в постанові про те, що ОСОБА_2 вчинив сварку зі своїм співмешканцем, чим міг завдати шкоду його психічному та фізичному здоров'ю.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 та ст. 256 КУпАП, так як не містить відомостей про формулювання об'єктивної сторони передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, є обґрунтованими.
Разом із тим, зазначивши у постанові про те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні вину визнав, суд у постанові не виклав пояснення ОСОБА_2 з обставин діянь, що мали місце, що в свою чергу не дає обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_2 дійсно визнав свою вину.
Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_2 пояснив, що вину в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП він не визнає і не визнавав у суді першої інстанції, правопорушення, передбаченого цією нормою матеріального права не вчиняв. Підтримав доводи апеляційної скарги па пояснення адвокатки Бачинської А.В. про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 цього Кодексу.
Окрім того, як убачається з матеріалів справи, розгляд справи відбувся без участі адвоката - захисника Кобеляцького В. В., і при цьому, матеріали справи не містять достовірних доказів того, що ОСОБА_2 судом були роз'яснені права передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право на захист.
Також зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази (протокол від 14.09.2018, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.09.2018 та фотоматеріали до неї, довідки дільничного офіцера поліції та інші матеріали справи) як на такі, що підтверджують вину ОСОБА_2 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду не дав їм аналіз, а саме не зазначив, які саме дані містяться у цих доказах, які саме факти та обставини ці докази підтверджують, у зв'язку із чим не дав їм відповідної оцінки та дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення та про його винуватість у скоєнні цього проступку.
При цьому, суд першої інстанції не врахував те, що наявні в матеріалах справи фотокартки не містять достовірних відомостей, які б певною вірогідністю підтверджували час, місце та обставини діянь, що мали місце саме 02.09.2018 за участі ОСОБА_2 .
Відповідно до чинного законодавства про адміністративні проступки, суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, тобто в межах обставин, встановлених органом (посадовою особою), який склав такий протокол.
Поряд із цим, як убачається з матеріалів справи, зміст складеного щодо ОСОБА_2 протоколу, зокрема встановлені поліцейським обставини, не свідчать про те, що ОСОБА_2 ставиться у провину вчинення домашнього насильства в сім'ї, і при цьому, в протоколі не зазначена частина статті 173-2 КУпАП, що в свою чергу також порушує право ОСОБА_2 на захист, право захищатись від конкретного та зрозумілого обвинувачення.
При цьому, суд першої інстанції, зазначивши про наявність у діях ОСОБА_2 складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правопорушення, не вмотивував висновок на підставі чого дійшов до переконання, що вчинені ОСОБА_2 діяння необхідно кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім наведеного вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не врахував те, що наявний у матеріалах справи протокол прийняття заяви про злочин (а. с. 2), а також письмові пояснення ОСОБА_1 (а. с. 3, 4), довідка про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 02.09.2018 (а. с. 14), довідки від 09.08.2018 та 11.09.2018 (а. с. 46-47), довідка від 26.12.2019 (а. с. 115-116), письмові пояснення ОСОБА_4 (а. с. 141-142) не містять даних про вчинення ОСОБА_2 діянь, які містять склад правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, тобто не підтверджує факт вчинення насильства в сім'ї.
Матеріали справи не містять відомостей про прийняті процесуальні рішення за результатами розгляду заяви потерпілого ОСОБА_1 про погрози йому фізичною розправою ОСОБА_2 , про оцінку цих діянь з огляду на норми Кримінального кодексу України.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б із достовірністю підтверджували факт перебування ОСОБА_2 у сімейних відносинах із ОСОБА_1 чи факт їхнього спільного проживання. Не підтверджує таких фактів і наявна в матеріалах справи довідка про склад сім'ї від 23.01.2020 (а. с. 127).
Разом із тим, потерпілою стороною не надано й доказів, які з достовірністю підтверджували те, що ОСОБА_2 є дядьком дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ..
Окрім цього, вказавши у постанові про те, що ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 , у ході якої висловлювався в сторону останнього нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим міг завдати шкоду його психічному та фізичному здоров'ю, суд не послався на будь-які докази у підтвердження висновку про імовірне завдання шкоди психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_1 , внаслідок чого допустив порушення положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи немає.
Приєднані до матеріалі справи про адміністративне правопорушення документи, що характеризують особу потерпілого ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає такими, що не підтверджують вину ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з'ясував усі обставини справи та не дав оцінки доказам у їх сукупності.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу передбаченого ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб'єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_2 події та складу саме цього адміністративного правопорушення.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд вважає, що у зв'язку зі спливом значного часу, встановлені апеляційним судом і вищенаведені недоліки, які допущені при встановленні обставин правопорушення та складанні щодо ОСОБА_2 протоколу, не можуть бути усунуті. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що чинний КУпАП не містить норм, які би давали підстави для внесення тих чи інших змін до протоколу, або виправлень у протоколі.
Апеляційний суд вважає, що пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає до уваги вказані пояснення.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що в ОСОБА_1 існують підстави для можливої обмови ОСОБА_2 , що підтверджується і поясненнями ОСОБА_1 (як письмовими, що містяться у матеріалах справи, так і наданими в ході апеляційного розгляду) про існування між ним та ОСОБА_2 неприязних стосунків та постійні сварки між ними, а також поясненнями адвокати Бачинської А.В. про те, що між ОСОБА_2 та його родичами має місце цивільно- правовий спір з приводу належного родині майна.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з'ясування обставин, що мали місце за участі ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого адміністративного правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
При прийнятті рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; що ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Цебриком Л. В. не надано таких доказів, які б із достовірністю спростовували вищенаведені висновки апеляційного суду та доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_2 , задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 цього Кодексу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан