22-ц/804/397/21
0541/4463/2012
Єдиний унікальний номер 0541/4463/2012
Номер провадження 22-ц/804/397/21
20 січня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Биліни Т.І.,
суддів Мальцевої Є.Є., Попової С.А.
за участю секретаря Сікори М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , АТ «ОТП Банк» про визнання договору іпотеки недійсним, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2009 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі АТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У березні 2019 року представник АТ «ОТП Банк» Демчук О.В. звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно.
Клопотання мотивовано тим, що з метою забезпечення позивачеві реальної можливості захисту порушених прав та запобігання унеможливлення збоку відповідачів виконання рішення суду шляхом відчуження належного їм майна в будь який спосіб необхідно накласти арешт на належне відповідачам нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та інше належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно, грошові кошти на рахунках в банківських установах в межах суми позовних вимог, яка складає 82.377.571 грн 23 коп., заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації майнових прав приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо зазначеної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» Демчук О.В. про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , укладати договори, вчиняти інші правочини що до неї.
В задоволенні вимог про накладення арешту на інше належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно, грошові кошти на рахунках в банківських установах відмовлено.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи заяви підтверджені доказами щодо наявності права власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 . Обраний позивачем вид забезпечення позову передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись. Доказів, щодо наявності права власності у відповідачів на інше нерухоме та рухоме майно, грошові рахунки в банківських установах на яке необхідно накласти арешт, заявником не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, доводи та заперечення щодо неї
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії щодо цієї квартири, а саме, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 24 листопада 2015 року між ОСОБА_5 , як кредитором та ОСОБА_2 як позичальником було укладено договір позики на суму 30 000 доларів США за строком на 15 років або до першої вимоги та в зобов'язання цього договору було укладено договір іпотеки №6155 від 24 листопада 2015 року за яким ОСОБА_5 набула права іпотекодержателя, а ОСОБА_2 набула права іпотекодавця. Квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку. 01 березня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за яким ОСОБА_5 , як цедент, передала ОСОБА_4 , як цесіонарію, права та обов'язки щодо витребування боргу та набуття майнових прав на права, належні їй як кредитору та іпотекодержателю за договором позики від 24 листопада 2015 року та договору іпотеки № 6155 від 24 листопада 2015 року.
Наслідки перегляду рішення суду першої інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 08 липня 2020 року ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року постанову Донецького апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи і заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в суд апеляційної інстанції не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Представник АТ «ОТП Банк» адвокат Пашинін О.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 .
Зважаючи на положення ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
АТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просили стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за укладеними : з ОСОБА_2 кредитним договором № CM-SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року, та укладеним з ОСОБА_3 договором поруки № SR-SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року в розмірі 595.474,51 доларів США, відсотки за користування 78.773,95 доларів США, пеню 246.723,48 грн, а також судові витрати в сумі 1820 грн.
У серпні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до АТ «ОТП Банк», в якому просили визнати виконаним кредитний договір від 04 березня 2008 року та стягнути з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 різницю між розміром заборгованості та вартістю бази відпочинку в с.Ялта Першотравневого району Донецької області, що складає 2.721.212,84 грн, яку було в добровільному порядку передано банку за актом приймання-передачі на виконання умов іпотечного договору. Крім того просили стягнути 3% пені в розмірі 142.920 грн.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 липня 2019 року позовні вимоги АТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №CM-SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року, станом на 01 квітня 2016 року, у розмірі 674.248,46 доларів США та 64.308.882,82 гривень. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , АТ «ОТП Банк» про визнання договору іпотеки недійсним задоволено. Визнано договір іпотеки № РМ-SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк», предметом якого є база відпочинку «Волна», вартість якої визначена сторонами в умовах вказаного договору в розмірі 1.000.611,49 доларів США, недійсним з моменту його укладення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» судові витрати у розмірі 2780,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційні скарги позивача Акціонерного товариства «ОТП Банк» та відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 липня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором змінено. Це ж рішення в частині задоволення зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року постанову Донецького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, про стягнення пені та в частині розподілу судових витрат скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Згідно із ст. 149 ч. 2 ЦПК України у забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Виходячи з принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України та ураховуючи завдання цивільного судочинства, ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Висновки суду апеляційної інстанції
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що ухвалою суду про забезпечення позову порушені її права, є безпідставними, вони не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
Враховуючи, що кредитний договір та договір іпотеки відповідно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені в 2008 році, а спірна квартира передана в іпотеку ОСОБА_4 у правовідносинах з ОСОБА_2 в 2015 року, прийняті заходи забезпечення позову за заявою АТ «ОТП Банк» не порушують права апелянта. Рішення суду від 24 липня 2019 року про стягнення заборгованості набрало законної сили, сума стягнення є значною, скасування заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Зазначені у апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції прав апелянта не знайшли свого підтвердження, що свідчить про необґрунтованість скарги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків щодо необхідності закриття апеляційного провадження. Вказані висновки в повній мірі узгоджуються з висновками Верховного Суду висловлені в постанові від 02 грудня 2020 року у справі №0541/4463/2012.
Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2021 року.
Керуючись ст.ст.374, 362, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , АТ «ОТП Банк» про визнання договору іпотеки недійсним - закрити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді Є.Є. Мальцева
С.А. Попова