Справа 688/2803/20
№ 2/688/68/21
Рішення
іменем України
20 січня 2021 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Гошовської О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, 27.08.2019 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус повідомив позивача про те, що другим спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_3 , яка на час відкриття спадщини була зареєстрована разом із спадкодавцем в квартирі АДРЕСА_1 , а тому позивач може отримати свідоцтво про право на спадщину лише на Ѕ цієї квартири.
Вважав, що реєстрація відповідача за місцем проживання спадкодавця не є свідченням прийняття спадщини, оскільки остання з 2003 року не проживає за вказаною адресою та постійно проживає за кордоном, в королівстві Іспанія. Сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, що спадщина прийнята відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Відповідач не проживала зі спадкодавцем на час її смерті, заяви про прийняття спадщини не подавала, а, отже, не може вважатися такою особою, що прийняла спадщину.
Враховуючи викладене, просив встановити факт непроживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: квартира АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини та визнати її такою, що не примйняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 .
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позов визнала, підтвердила, що тривалий час проживає за кордоном.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 05 листопада 2020 року. З 05.11.2020 справу відкладено на 04.12.2020 у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 20 січня 2020 року.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу прийняття спадщини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина позивача та мати відповідача - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору дарування від 28.03.2003р. У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 як власник, її дочка ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_4 заповіту не залишила.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за іншою адресою в АДРЕСА_2 . Спільних дітей у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 1986 року, немає.
У встановлений законом шестимісячний строк, а саме 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом звернувся до Шепетівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї дружини ОСОБА_4 Заведена спадкова справа №216/2019.
Отримавши довідку про склад зареєстрованих осіб з померлою ОСОБА_4 , завідувач Шепетівської міської державної нотаріальної контори встановила, що разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (тобто на день її смерті) була зареєстрована її дочка ОСОБА_3 , яка також є спадкоємцем першої черги за законом і спадкування має відбуватися у рівних частках, про що видала відповідну довідку від 17.09.2019.
Не погоджуючись отримати свідоцтво про право на спадщину на Ѕ спадкового майна, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Вказані обставини підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами: копією свідоцтва про укладення шлюбу, копією свідоцтва про смерть, копією договору дарування, копією довідки про склад зареєстрованих осіб, копією спадкової справи №216/2019, довідкою Шепетівської міської державної нотаріальної контори від 17.09.2019.
4. Норми права, які застосував суд.
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді неприйняття спадщини чи втрати права на спадщину.
5. Оцінка суду.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття (п.п. 3.1).
Відповідно до п.п. 3.21, 3.22 цього Порядку спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Таким чином, саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». У такому випадку спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину.
Факт реєстрації відповідача у АДРЕСА_3 , підтверджується даними паспорта громадянина України ОСОБА_3 , довідки про реєстрацію, згідно яких вона зареєстрована за вказаною адресою з 20.03.2012 року.
Як встановлено судом, з часу відкриття спадщини пройшло більше шести місяців, і протягом цього строку від ОСОБА_7 не надходило заяв про відмову у прийнятті спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .
З відповідним позовом до суду, що ОСОБА_1 не визнавав за ОСОБА_3 право на спадщину протягом строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , позивач не звертався.
Таким чином, ОСОБА_7 після смерті матері ОСОБА_4 в силу правил частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняла 1/2 частину спадщини, а реєстрація місця проживання, є достатньою обставиною для визнання спадкоємця таким, який прийняв спадщину за правилами частини третьої статті 1268 ЦК України.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/2312/16-ц.
Фактичне місце проживання відповідача не має правового значення у цій справі, з огляду на зміст позовних вимог, а тому акт про встановлення факту непроживання ОСОБА_3 , складений ОСББ «Жовтневе» та показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про непроживання відповідача зі спадкодавцем не змінюють висновки суду.
Визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання позову відповідачем.
Крім того, вимога про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України. Вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога. Вимог про визнання права власності на всю квартиру у порядку спадкування за законом, як за єдиним спадкоємцем, позивач не заявляв.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, у справі № 592/7860/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1221, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 22 січня 2021 року.
Суддя А.Ю. Цідик