Справа № 688/2592/19
Провадження № 1-кп/675/20/2020
"09" жовтня 2020 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , прокурорів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , потерпілої - ОСОБА_16 , законного представника потерпілої - ОСОБА_17 , обвинуваченого - ОСОБА_18 , захисників - адвокатів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , психолога - ОСОБА_21 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 12019240000000105 по обвинуваченню:
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плесна Шепетівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта повна загальна середня, раніше судимого 28 лютого 2019 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ст.ст. 15 ч. 3, 186 ч. 3, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України,
24 березня 2019 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_18 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у с. Плесна по вул. Корчагіна Шепетівського району Хмельницької області, помітив добре знайому йому малолітню ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка йшла сама по вулиці. У цей момент у ОСОБА_18 виник злочинний умисел, спрямований на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом зґвалтування малолітньої ОСОБА_16 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_18 , усвідомлюючи малолітній вік дитини, що було помітно з її зовнішнього вигляду, зросту, статури, дитячих рис обличчя, покликав її до себе та в ході розмови, ввівши в оману потерпілу щодо своїх злочинних намірів, з метою уникнення можливого викриття своїх дій зі сторони інших осіб запропонував ОСОБА_16 піти з ним до будинку АДРЕСА_2 , в якому ОСОБА_18 проживає та яким він користується, на що потерпіла, не усвідомлюючи злочинних намірів обвинуваченого, погодилася.
Надалі, ОСОБА_18 завів малолітню ОСОБА_16 до кімнати зали вищевказаного будинку, де, переконавшись, що його дії не будуть поміченими, умисно, протиправно, користуючись своєю фізичною перевагою, із застосуванням психологічного та фізичного насильства, залякуючи потерпілу, примушуючи її не кричати, штовхнув малолітню ОСОБА_16 спиною на ліжко та, утримуючи її руки, долаючи фізичний опір, не реагуючи на прохання потерпілої припинити такі дії, почав роздягати її.
У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, стягнувши з малолітньої ОСОБА_16 штани та спідню білизну, ОСОБА_18 оголив свої статеві органи та навалився на потерпілу зверху, намагаючись протягом п'яти хвилин зґвалтувати її, тобто вчинити стосовно неї дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій. Однак, малолітня ОСОБА_16 вирвалася від ОСОБА_18 та втекла, тим самим позбавивши його можливості довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Під час замаху на зґвалтування ОСОБА_18 спричинив малолітній ОСОБА_16 наступні тілесні ушкодження: рана у вигляді розриву шкіри промежини, садно на поверхні лівої малої статевої губи, синець (підслизовий крововилив) на поверхні правої малої статевої губи, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я.
Також ОСОБА_18 24 березня 2019 року близько 17 год. 00 хв., знаходячись у кімнаті зали будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, безпосередньо перед вчиненням замаху на зґвалтування потерпілої ОСОБА_16 , з корисливих мотивів, умисно, відкрито викрав належні малолітній ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 20 грн., мобільний телефон марки «Мото» моделі «ХТ1723 2+16 GB» вартістю 1816 грн. 33 коп., в якому знаходилися флеш карта пам'яті марки «Toshiba» формату «micro SD» ємністю 8 GB вартістю 76 грн. 67 коп. та дві сім картки мобільних операторів ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна», які не мають матеріальної цінності та на рахунку яких грошові кошти були відсутніми, чим спричинив матеріальну шкоду останній на загальну суму 1913 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_18 вину у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень не визнав та суду показав, що навесні 2019 року він декілька днів допомагав по господарству батькам малолітньої ОСОБА_16 , з якими підтримував дружні стосунки, товаришував ще з часу навчання у школі з братом потерпілої. Вранці наступного дня ОСОБА_18 прийшов до них, щоб похмелитися, там вживав спиртне, а потім зайшов до свого сусіда ОСОБА_22 , де помітив малолітню ОСОБА_16 , яку він знає з дитинства, та запропонував їй піти до будинковолодіння, у якому проживає, щоб згребти зів'яле листя та запалити вогнище, на що остання погодилася. Надалі, вони зайшли до будинку, де потерпіла сама дала йому грошові кошти в сумі 20 грн. для того, щоб він похмелився, і мобільний телефон з тим, щоб він перекинув їй пісні.
ОСОБА_18 визнав, що дійсно чіплявся до малолітньої ОСОБА_16 , проте з якою метою це робив, не пам'ятає, усіх подій того дня він не пам'ятає, бо був п'яний. Вказав, що наміру зґвалтувати її він не мав, жодних тілесних ушкоджень останній не заподіював. Потерпіла почала кричати, обвинувачений взяв її за руку, а потім відпустив, а вона втекла до сусідки ОСОБА_23 . ОСОБА_18 побіг за нею, намагався повернути ОСОБА_16 мобільний телефон, але ОСОБА_23 не впустила його до свого будинку. Обвинувачений також зазначив, що не пам'ятає, чи знімав одяг із потерпілої та чи кидав її на ліжко, проте ствердив, що власний одяг не знімав.
Наступного дня ОСОБА_18 затримали працівники поліції, які знайшли обвинуваченого в сіннику, розташованому на території господарства його знайомого, де він переховувався.
Обвинувачений також зазначив, що напередодні посварився із батьками потерпілої, оскільки ті не розрахувалися із ним за те, що він допомагав їм по господарству, а тому припустив, що ті намагаються його оговорити. Вказав, що в той день він був добре напідпитку, вживав пиво та горілку. Визнав ту обставину, що йому було відомо вік малолітньої ОСОБА_16 .
Пізніше він підкинув належний потерпілій мобільний телефон на поріг поруч із будинком батьків ОСОБА_16 , оскільки почув від односельців, що його шукають працівники поліції. Кошти не повернув, бо в той день був сильний вітер і гроші могли десь полетіти.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_18 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.
З показів малолітньої потерпілої ОСОБА_16 , допитаної із дотриманням вимог ст. 354 КПК України за участю законного представника та психолога, вбачається, що остання повідомила суду, що в березні 2019 року вона пішла до сусідки, де зустріла ОСОБА_18 , який запропонував їй піти до будинковолодіння, в якому проживає, палити вогнище, на що потерпіла погодилася, оскільки була знайома з ним. Там обвинувачений взяв її за руку та потягнув до будинку. Потім ОСОБА_18 роздягнув її і сказав: «Ти будеш моєю», кинув потерпілу на ліжко та насильно утримував. Надалі, він відібрав у неї мобільний телефон та гроші в сумі 20 грн. При цьому телефон поклав на шафу, а гроші кинув на підлогу. У подальшому ОСОБА_18 зняв одяг, навалився на потерпілу та намагався вступити з нею у статеві стосунки, від чого у ОСОБА_16 почала текти кров. Потерпіла дуже боялася. На її мобільний телефон зателефонувала мати, але обвинувачений не дозволив відповісти на дзвінок. Надалі, ОСОБА_18 запропонував піти разом на колгосп вживати спиртне, а вона відкрила двері та втекла до сусідки ОСОБА_23 .
Допитаний у якості свідка ОСОБА_24 вказав суду, що він є батьком малолітньої потерпілої. Пояснив, що у березні 2019 року до с. Плесна Шепетівського району, де проживає його родина, приїхав ОСОБА_18 , два дні приходив до нього, допомагав по господарству. Наступного дня його дружина ОСОБА_17 послала доньку до сусідки ОСОБА_23 , щоб придбати цибулю. Оскільки дочки довго не було та остання не відповідала на телефонні дзвінки, вони почали хвилюватися. Потім ОСОБА_16 прийшла додому, була перелякана, плакала, повідомила, що її зґвалтував ОСОБА_18 у своєму будинку, відібрав у неї гроші та мобільний телефон. Тому свідок зателефонував до поліції та повідомив про цю подію. Пізніше ОСОБА_23 розповіла йому, що донька забігала до її будинку, також до її господарства прибігав ОСОБА_18 , бо шукав потерпілу. Свідок вказав, що одного дня хтось постукав до його будинковолодіння, він відкрив двері та помітив на порозі мобільний телефон доньки. Коли свідок вийшов на дорогу, то побачив ОСОБА_18 , який присів біля воріт із господарства сусіда. Далі свідок із працівниками поліції почали шукати обвинуваченого та знайшли його у сіннику, розташованому на території господарства одного із сусідів.
Свідок ОСОБА_24 заперечив наявність будь-яких конфліктних ситуацій між його родиною та обвинуваченим, пояснив, що ОСОБА_18 сам приходив до них, зі своєї ініціативи допомагав по господарству, бо хотів їсти. Ніякої домовленості про сплату грошей за роботу між ними не було, жодних претензій до них обвинувачений не пред'являв.
Свідок ОСОБА_25 , яка працює на посаді лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення Шепетівської центральної районної лікарні, у судовому засіданні вказала, що, коли вона перебувала на чергуванні, до неї звернулися працівники поліції з дитиною та її матір'ю. Вона оглянула малолітню ОСОБА_16 та виявила у неї садна в ділянці промежини. Під час огляду остання повідомила, що її знайомий ОСОБА_18 запросив її в гості, де просив, щоб вони потерлися геніталіями. Дитина була злякана, детально про події не розповідала, була не контактна, замкнута в собі.
24 березня 2019 року ОСОБА_17 подала до поліції заяву щодо вчинення ОСОБА_18 відносно її малолітньої дочки кримінальних правопорушень (Том 3, а.с. 49).
Об'єктивно вина обвинуваченого ОСОБА_18 підтверджується даними протоколу огляду місця події від 24 березня 2019 року з фототаблицею до нього, проведеного зі згоди власника ОСОБА_26 , відповідно до якого під час огляду будинковолодіння та житлового будинку АДРЕСА_2 , де було вчинено кримінальні правопорушення, виявлено та вилучено три змиви слідів із дверних ручок кімнат будинку, вирізку тканини із матраца на дивані в кімнаті зали, жіночі колготи чорного кольору, шапку чорного кольору, скляну пляшку з-під горілки марки «Горілочка» (Том 3, а.с. 22-32).
Відповідно до даних протоколу додаткового огляду місця події від 25 березня 2019 року з фототаблицею до нього, проведеного зі згоди власника ОСОБА_26 , під час огляду господарства та житлового будинку АДРЕСА_2 , де було вчинено кримінальні правопорушення, у кімнаті зали будинку виявлено та вилучено жіночу спірально-подібну резинку для утримання волосся золотистого кольору, частину тканини із матраца на дивані у кімнаті зали з нижньої його частини із плямами речовини бурого кольору, а на вулиці - дитячу шапку білого кольору із балабоном та візерунками чорного кольору, чоловічі спортивні штани чорного кольору (Том 3, а.с. 33-39). Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2019 року надано дозвіл на проведення вказаного огляду (Том 3, а.с. 41).
Згідно з протоколом огляду від 25 березня 2019 року предметом огляду являються дитяча кофта світло-жовтого кольору, дитяча майка білого кольору, дитяча жилетка світло-бежевого кольору, пара дитячих шкарпеток червоно-чорного кольору, пара дитячих шкарпеток білого кольору, дитячі стрейчеві штани темно-синього кольору та дитячі плавки білого кольору із нашаруванням на їх нижній внутрішній поверхні плям речовини бурого кольору, подібних до крові, в які була одягнута потерпіла 24 березня 2019 року та які добровільно видала працівникам поліції її мати ОСОБА_17 (Том 3, а.с. 51-55).
Даними протоколу освідування особи від 24 березня 2019 року, проведеного на підставі постанови прокурора від 24 березня 2019 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_16 виявленосадно в ділянці промежини з незначними кров'янистими виділеннями. Також під час освідування у потерпілої були відібрані необхідні для проведення судових експертиз біологічні зразки на підставі постанови прокурора від 24 березня 2019 року (Том 3, а.с. 56-64).
Відповідно до протоколу огляду та добровільної видачі від 25 березня 2019 року предметом огляду являються мобільний телефон марки «Мото» моделі «ХТ1723 2+16 GB» із флеш картою пам'яті марки «Toshiba» формату «micro SD» ємністю 8 GB та двома сім картками мобільних операторів ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна», якими відкрито заволодів ОСОБА_18 та які добровільно видала працівникам поліції мати потерпілої ОСОБА_17 після того, як обвинувачений підкинув викрадене майно до будинковолодіння батьків ОСОБА_16 (Том 3, а.с. 65-68).
Даними протоколу освідування особи та протоколів отримання зразків для експертизи від 25 березня 2019 року, проведених на підставі постанов прокурора від 24 березня 2019 року, відповідно до яких у обвинуваченого ОСОБА_18 були відібрані необхідні для проведення судових експертиз біологічні зразки (Том 3, а.с. 73-80).
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25 березня 2019 року, відповідно до якого 25 березня 2019 року ОСОБА_18 було затримано. Під час особистого обшуку в останнього було вилучено мобільний кнопковий телефон чорного кольору марки «Bravis» моделі «base» із сім карткою мобільного оператора «Київстар» та флеш картою пам'яті ємністю 2 GB, штани джинсові темно-синього кольору, труси сірого кольору, кофту чорного кольору (Том 3, а.с. 69-72).
За змістом протоколу медичного огляду для встановлення вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25 березня 2019 року підтверджено стан алкогольного сп'яніння у обвинуваченого ОСОБА_18 (Том 3, а.с. 81).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 126 від 25 квітня 2019 року, відповідно до якого у малолітньої ОСОБА_16 виявлені такі тілесні ушкодження: рана у вигляді розриву шкіри промежини, садно на поверхні лівої малої статевої губи, синець (підслизовий крововилив) на поверхні правої малої статевої губи,які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмета (предметів), яким міг бути напружений прутень (статевий член), могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних обстежуваною. Тілесних ушкоджень на інших частинах тіла, окрім ушкоджень у ділянці статевих органів, у малолітньої ОСОБА_16 не виявлено. Порушення цілості дівочої пліви у потерпілої ОСОБА_16 не виявлено (Том 3, а.с. 102-103).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 92 від 18 квітня 2019 року кров обвинуваченого ОСОБА_18 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (Том 3, а.с. 107-108).
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 91 від 18 квітня 2019 року кров потерпілої ОСОБА_16 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (Том 3, а.с. 110-111).
Даними судово-цитологічної експертизи № 48 від 22 травня 2019 року, згідно з якими при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту кистей рук ОСОБА_16 сліди крові не виявлені, але виявлені пласти епітеліальних клітин та дві клітини з пікнотичними ядрами, які не придатні для дослідження на виявлення статевого хроматину, та каплі жиру. При визначенні групової належності клітин виявлені антигени А та Н ізосерологічної системи. Отже, виявлені клітини та пласти епітеліальних клітин в піднігтьовому вмісті ОСОБА_16 походять від особи (осіб), в крові якої (яких) є знайдені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі і від самої потерпілої, але виключити можливість походження антигена Н за рахунок клітин ОСОБА_18 неможливо (Том 3, а.с. 116-118).
У відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 100 від 23 травня 2019 року в частині плям на светрі та в частині плям на джинсових штанах, вилучених у ОСОБА_18 , знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначених об'єктах виявлені антигени А та Н. Отже, дана кров може походити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходяться ці антигени, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_16 . Виключити домішки крові в цих об'єктах від ОСОБА_18 , в крові якого знаходиться основний антиген Н, не являється можливим (Том 3, а.с. 120-122).
Згідно з висновком судово-цитологічної експертизи № 66 від 21 червня 2019 року при судово-цитологічному дослідженні змива зі статевого члена ОСОБА_18 епітеліальні клітини з ядрами не виявлені, але виявлені сліди крові людини. В мазках-відбитках зі статевого члена ОСОБА_18 епітеліальні клітини з ядрами не знайдені. На лобковому волоссі ОСОБА_18 виявлені дві глікогеновмістимі клітини з ядрами, в яких немає Х-хроматину, та епітеліальні клітини із лізованими (зруйнованими) ядрами. Враховуючи те, що в контрольних зразках з човноподібної ямки ОСОБА_18 глікогеновмістимих клітин немає, можна припустити, що знайдені клітини не можуть походити від самого ОСОБА_18 , але із-за кількості клітин не можна встановити їх статеву та групову належність. При визначені групової належності слідів крові людини в марлевому тампоні зі змивом зі статевого члена ОСОБА_18 знайдені антигени А та Н ізосерологічної системи АВ0. Отже, знайдені антигени А та Н можуть походити від особи (осіб), в крові якої (яких) вони знаходяться. Враховуючи антигенні властивості крові осіб, що проходять по даному кримінальному провадженню, можна припустити, що сліди крові на статевому члені ОСОБА_18 можуть походити від потерпілої ОСОБА_16 , але виключити наявність антигена Н за рахунок домішок крові чи виділень ОСОБА_18 не можна (Том 3, а.с. 136-139).
Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи № 67 від 21 червня 2019 року при судово-цитологічному дослідженні спідньої білизни сірого кольору (плавок), вилученої у ОСОБА_18 , клітини піхвового епітелію не виявлені, але виявлені сліди крові людини, в яких знайдені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Отже, сліди крові людини на плавках ОСОБА_18 походять від особи (осіб), в крові якої (яких) є знайдені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Враховуючи антигенні властивості крові осіб, що проходять по даному кримінальному провадженню, можна припустити, що помарки крові людини на плавках ОСОБА_18 можуть походити і від потерпілої ОСОБА_16 , але виключити наявність антигена Н за рахунок домішок виділень або крові ОСОБА_18 неможливо (Том 3, а.с. 141-143).
За висновком судово-імунологічної експертизи № 108 від 27 травня 2019 року у вмісті піхви, у вмісті прямої кишки, у вмісті передстінок статевих органів потерпілої ОСОБА_16 сперматозоїдів та слідів крові не знайдено. (Том 3, а.с. 145-147).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 119 від 27 травня 2019 року на дитячих плавках, вилучених у потерпілої ОСОБА_16 , сперматозоїдів не знайдено. (Том 3, а.с. 156-157).
У відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 141 від 11 липня 2019 року на двох шматках тканини (за ухвалою вирізки з матрацу) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначених об'єктах виявлені антигени А та Н. Отже, дана кров може походити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходяться ці антигени, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_16 . Виключити домішки крові від ОСОБА_18 , в крові якого знаходиться тільки основний антиген Н, не являється можливим (Том 3, а.с. 149-151).
Даними висновку судово-імунологічної експертизи № 99 від 23 травня 2019 року, згідно з яким в частині плям на плавках, вилучених у потерпілої ОСОБА_16 , знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначеному об'єкті виявлені антигени А та Н. Отже, дана кров може походити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходяться ці антигени, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_16 . Виключити домішки крові від ОСОБА_18 , в крові якого знаходиться основний антиген Н, не являється можливим (Том 3, а.с. 153-154).
Висновком судової товарознавчої експертизи № 12.1-0285:19 від 06 травня 2019 року підтверджується, що станом на 24 березня 2019 року ринкова вартість відкрито викраденого ОСОБА_18 у потерпілої мобільного телефону марки «Мото» моделі «ХТ1723 2+16 GB» становила 1816 грн. 33 коп., а флеш карти пам'яті марки «Toshiba» формату «micro SD» ємністю 8 GB - 76 грн. 67 коп. (Том 3, а.с. 128-134).
Згідно з протоколом про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій від 23 травня 2019 року під час проведення негласних (розшукових) слідчих дій аудіо-, відео контролю за місцем тимчасового перебування ОСОБА_18 (приміщення камери ІТТ № 1, м. Хмельницький, ГУНП в Хмельницькій області), які проводилися оперативними співробітниками УКР ГУНП в Хмельницькій області за дорученням слідчого СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_27 , на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року, постановленої за клопотанням старшого слідчого в ОВС - криміналіста СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_28 , одержана інформація, що обвинувачений вчинив замах на зґвалтування малолітньої ОСОБА_16 (Том, 2, а.с. 99-101; Том 3, а.с. 162-168).
Даними постанов про визнання предметів речовими доказами від 25 березня 2019 року (Т. 3, а.с. 42-44, 46-47).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 338 від 19 червня 2019 року ОСОБА_18 на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, однак міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, в стані патологічного сп'яніння не знаходився. На даний час ОСОБА_18 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Цей психічний розлад відноситься до іншого хворобливого стану психіки. На даний час ОСОБА_18 усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (Том 3, а.с. 175-177).
Вищезазначені докази переконують суд, що дії обвинуваченого ОСОБА_18 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України як закінчений замах на зґвалтування, тобто закінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинений щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, а також за ч. 1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Передбачених процесуальним законом підстав для визнання вищенаведених доказів неналежними або недопустимими суд не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Зважаючи на вказані приписи процесуального закону, суд через неналежність до кримінального провадження не приймає до уваги та не надає оцінку таким доказам: висновку судово-цитологічної експертизи № 49 від 22 травня 2019 року, висновку судово-імунологічної експертизи № 109 від 24 травня 2019 року.
Перераховані докази не підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та не мають у ньому будь-якого значення, а також не вказують на достовірність чи можливість використання інших доказів у кримінальному провадженні.
Як вбачається із обвинувального акту у даному кримінальному провадженні, дії ОСОБА_18 в частині заволодіння майном потерпілої кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Разом з тим, така кваліфікація дій обвинуваченого не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
Як вбачається із роз'яснень, наданих судам у п.п. 6, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Таким чином, за загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій відноситься до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт, у зв'язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об'єкту дає підстави для розмежування складів злочину, як у цьому випадку - розбою та грабежу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винної особи.
Аналогічних висновків щодо розмежування грабежу та розбою дійшов Верховний Суд у справі № 753/2814/15-к у постанові від 28 березня 2019 року.
Водночас, як встановлено у даній справі, тілесні ушкодження, які за своїм характером дійсно відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я, а саме: рана у вигляді розриву шкіри промежини, садно на поверхні лівої малої статевої губи, синець (підслизовий крововилив) на поверхні правої малої статевої губи, ОСОБА_18 спричинив малолітній ОСОБА_16 саме з метою скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України, про що свідчить характер цих ушкоджень, адже вони стосуються виключно статевих органів потерпілої.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, будь-яких інших тілесних ушкоджень, зокрема таких, що були б притаманними насильству, що застосовується до потерпілої особи з метою здійснення розбійного нападу на неї, ОСОБА_18 потерпілій не заподіював та не погрожував застосуванням такого насильства.
Більше того, як встановлено з показів малолітньої потерпілої ОСОБА_16 , тілесні ушкодження завдано їй ОСОБА_18 вже після відкритого викрадення останнім належного їй майна.
Таким чином, дії ОСОБА_18 у цій частині обвинувачення слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 186 КК України.
При вирішенні питання щодо наявності законних підстав для кваліфікації діяння ОСОБА_18 за такою кваліфікуючою ознакою, як повторність, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Вказане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилося, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.
До таких же правових висновків щодо виходу судів нижчих ланок за межі обвинувачення дійшов Верховний Суд у справі № 725/2266/18 у постанові від 11 вересня 2019 року, у справі № 727/12/18 у постанові від 21 травня 2019 року та у справі № 759/16565/16-к у постанові від 30 жовтня 2018 року.
З урахуванням того, що обсяг висунутого ОСОБА_18 обвинувачення не охоплює кваліфікуючу ознаку повторності, суд не вправі у даній справі вийти за межі обвинувачення та кваліфікувати дії ОСОБА_18 за цією кваліфікуючою ознакою, оскільки у такому випадку погіршиться становище обвинуваченого.
Отже, дії обвинуваченого у цій частині обвинувачення слід кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 186 КК України.
Невизнання ОСОБА_18 своєї винуватості у вчинених кримінальних правопорушеннях суд розцінює як спосіб його захисту від пред'явленого обвинувачення.
Захисна версія ОСОБА_18 щодо його обмови потерпілою, оскільки напередодні він посварився із її батьками, так як останні не розрахувалися з ним за те, що він допомагав їм по господарству, судом відхиляється, бо така версія не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, а, навпаки, спростована показами свідка ОСОБА_24 , який категорично заперечив наявність будь-яких конфліктних ситуацій між його родиною та ОСОБА_18 . Більше того, сам обвинувачений суду підтвердив, що в той день він ходив до батьків потерпілої, щоб похмелитися. Зазначене свідчить про відсутність непорозумінь між ними безпосередньо перед вчиненням ОСОБА_18 злочинних діянь відносно малолітньої ОСОБА_16
Підходячи до обрання міри покарання обвинуваченому, виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, їх особливості, особу винного, зокрема, характеристику, сімейний стан, фактичні обставини провадження.
Вчинене ОСОБА_18 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 186 КК України є нетяжким злочином, а за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України - особливо тяжким злочином.
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_18 , є рецидив злочину в частині ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України, вчинення злочину щодо малолітньої дитини в частині ст. 186 ч. 2 КК України, а також вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, стосовно обох злочинів.
ОСОБА_18 раніше судимий за скоєння тяжкого корисливого злочину, вчинив кримінальні правопорушення під час іспитового строку, встановленого йому за попереднім вироком суду, а це свідчить про те, що він не зробив відповідних висновків і не став на шлях виправлення.
Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, за місцем проживання характеризується негативно, свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, у скоєному не розкаявся, розкриттю злочину не сприяв.
Також суд враховує думку потерпілої та її законного представника, які просять призначити ОСОБА_18 найбільш суворе покарання, передбачене санкціями статей, за якими він обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей, за якими він обвинувачується.
До призначеного ОСОБА_18 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за правилами ч. 1 ст. 70 КК України покарання слід у відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 лютого 2019 року.
На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України та роз'яснень, наданих судам у п.п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, а тому суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначити їх вид та розмір у новому вироку.
Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати повністю невідбуте засудженим основне покарання або невідбуту його частину.
Як вбачається із вироку Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 лютого 2019 року, обвинуваченому ОСОБА_18 було зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання його перебування під вартою в установах попереднього ув'язнення з 05 жовтня 2018 року по 28 лютого 2019 року з розрахунку один попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, і цей строк враховується судом при визначенні невідбутої частини покарання.
Враховуючи наявність судимості у ОСОБА_18 , вчинення ним злочинних діянь під час іспитового строку, встановленого за попереднім вироком суду, передбачених ст. 75 КК України підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням суд не убачає.
Також суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для призначення ОСОБА_18 покарання нижчого, від найнижчої межі, встановленої санкціями статей КК України, за якими він обвинувачується.
Водночас, на думку суду, у зв'язку з призначенням ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків по відбуванню покарання до набрання вироком законної сили йому слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Тому витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 1256 грн. 08 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_18 на користь держави в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_18 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України - 10 (десять) років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 186 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_18 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 лютого 2019 року та остаточно визначити ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_18 до набрання вироком законної сили залишити попередній у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_18 з 09 жовтня 2020 року, зарахувавши в цей строк час тримання під вартою з 25 березня 2019 року по 08 жовтня 2020 року включно відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили скасувати арешт:
1) накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 24 березня 2019 року та додаткового огляду місця події 25 березня 2019 року, а саме: три змиви слідів із дверних ручок кімнат будинку, вирізку тканини із матраца на дивані в кімнаті зали, жіночі колготи чорного кольору, шапку чорного кольору, скляну пляшку з-під горілки марки «Горілочка», жіночу спірально-подібну резинку для утримання волосся золотистого кольору, частину тканини із матраца на дивані у кімнаті зали з нижньої його частини із плямами речовини бурого кольору, дитячу шапку білого кольору із балабоном та візерунками чорного кольору, чоловічі спортивні штани чорного кольору;
2) накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року на речі та одяг підозрюваного ОСОБА_18 , які було вилучено під час його затримання, що мало місце 25 березня 2019 року, а саме: мобільний кнопковий телефон чорного кольору марки «Bravis» моделі «base» із сім карткою мобільного оператора «Київстар» та флеш картою пам'яті ємністю 2 GB, штани джинсові темно-синього кольору, труси сірого кольору, кофту чорного кольору.
Речові докази по справі:
- три змиви слідів із дверних ручок кімнат будинку, вирізку тканини із матраца на дивані в кімнаті зали, жіночі колготи чорного кольору, шапку чорного кольору, скляну пляшку з-під горілки марки «Горілочка», жіночу спірально-подібну резинку для утримання волосся золотистого кольору, частину тканини із матраца на дивані у кімнаті зали з нижньої його частини із плямами речовини бурого кольору, дитячу шапку білого кольору із балабоном та візерунками чорного кольору, чоловічі спортивні штани чорного кольору, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - знищити;
- дитячу кофту світло-жовтого кольору, дитячу майку білого кольору, дитячу жилетку світло-бежевого кольору, пару дитячих шкарпеток червоно-чорного кольору, пару дитячих шкарпеток білого кольору, дитячі стрейчеві штани темно-синього кольору, мобільний телефон марки «Мото» моделі «ХТ1723 2+16 GB», в якому знаходилася флеш карта пам'яті марки «Toshiba» формату «micro SD» ємністю 8 GB та дві сім картки мобільних операторів ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна», які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - повернути законному представнику потерпілої ОСОБА_17 ;
- дитячі плавки білого кольору із нашаруванням на їх нижній внутрішній поверхні плям речовини бурого кольору, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - знищити;
- мобільний кнопковий телефон чорного кольору марки «Bravis» моделі «base» із сім карткою мобільного оператора «Київстар» та флеш картою пам'яті ємністю 2 GB, штани джинсові темно-синього кольору, труси сірого кольору, кофту чорного кольору, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - повернути обвинуваченому ОСОБА_18 .
Стягнути з ОСОБА_18 на користь держави 1256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 08 коп. судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3