21 січня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 712/10953/20
Провадження № 22-ц/821/80/21
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Попової М.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відшкодування моральної шкоди, -
Короткий зміст позовних вимог
06 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці незаконною відмовою відповідача щодо забезпечення її безоплатною вторинною правовою допомогою для представництва інтересів у дисциплінарному провадженні в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції.
Незаконність вказаних дій відповідача, зазначає ОСОБА_1 , встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, що набрало законної сили, у справі № 580/4168/19.
З метою поновлення своїх порушених немайнових прав, зазначає ОСОБА_1 , вона змушена була звертатися до Соснівського райсуду м. Черкаси із відповідним позовом та просила постановити рішення, яким стягнути з Черкаського місцевого центу з надання безоплатної правової вторинної допомоги на її користь моральну шкоду в сумі 75 088 грн.; попередньо призначивши по справі судово-психологічну експертизу з метою встановлення розміру грошової компенсації за завдані моральні страждання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачці.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що станом на 27 листопада 2020 року недоліки поданої позовної заяви (зазначені в попередній ухвалі суду від 11 листопада 2020 року) в частині сплати судового збору позивачкою ОСОБА_1 не усунуто.
При цьому, позивачці роз'яснено, що вона не позбавлена права повторно звернутись до суду із вказаним позовом, за умови подання позовної заяви, яка б відповідала вимогам ст. ст.175, 177 ЦПК України, в тому числі і щодо оплати судового збору в передбаченому законом розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 30 листопада 2020 року, ОСОБА_1 вважаючи, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2020 рокута направити справу для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку, що відповідач не є органом державної влади, оскільки Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги є державним органом і саме Черкаський окружний адміністративний суд, який розглядає тільки публічні спори, які виникають між фізичною особою та державним органом, органом місцевого самоврядування, розглядав справу, де стороною був відповідач.
Вказує, що на рівні Конституції України передбачено відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 12 січня 2020 року, Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, вважаючи, що оскаржувана ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2020 року винесена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, є законною і обґрунтованою, просить залишити вказану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Відзив на апеляційну скаргу мотивовано наступними доводами: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги не наділені повноваженнями на виконання функцій держави і не виконують повноваження, делеговані іншим суб'єктом, зокрема, державою, а тому не являються органом державної влади; Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальним підрозділом Координаційного центру з надання правової допомоги, який не є органом державної влади, а створений як державна організація (установа, заклад) розпорядчим актом Міністерства юстиції України як окрема структурна одиниця на базі відокремленої частини державної власності.
Крім того, зазначає, що законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю інших суб'єктів, які здійснюють публічно-владні управлінські функції.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2020 року залишено без руху.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 надано додатковий строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 січня 2020 року призначено розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без виклику учасників справи в судове засідання.
Фактичні обставини справи
06 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків поданої позовної заяви.
За змістом ухвали суду позивачці запропоновано у строк сім календарних днів із дня отримання копії ухвали надати уточнену редакцію позовної заяви, яка б відповідала всім вимогам ст. 175 ЦПК України, сплатити 840,80 грн. судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди та надати суду оригінал квитанції про оплату.
12 листопада 2020 року вказану ухвалу направлено на електронну адресу ОСОБА_1 для виконання.
13 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, в якій, зазначила, що суд передчасно дійшов висновку про необхідність сплати нею судового збору. В обґрунтування своєї позиції позивачка посилалася на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги про відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу.
Позивачці роз'яснено, що вона не позбавлена права повторно звернутись до суду із вказаним позову, яка б відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, в тому числі і щодо оплати судового збору.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору - визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік випадків, коли судовий збір не справляється.
У заяві про усунення недоліків позивачка ОСОБА_1 послалася на те, що звільнена від сплати судового збору з підстав, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір». Зазначає, що Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковою організацією, користується правами юридичної особи, має власні бланки, печатки із власним найменуванням. Крім того, вказує, що відповідач є державним органом, що підтверджує Черкаський окружний адміністративний суд, який розглядає спори за позовом фізичної особи до органів держави та органів місцевого самоврядування - публічні спори.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про безоплатну правову допомогу».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу (ст. 15 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу»).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно з пунктами 1-4 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за № 1091/21403, Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правової допомоги з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правової допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру. Центри діють на підставі положення, яке розробляється відповідно до цього Положення і затверджується Координаційним центром. Діяльність центрів поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць). Центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги за організаційно-правовою формою є державною організацією (установа, заклад), основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права.
З аналізу наведених норм вбачається, що Черкаський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органом досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому звертаючись до суду з позовом до цього центру про відшкодування моральної шкоди, позивачка мала сплатити судовий збір в передбаченому законом розмірі.
Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , роз'яснивши при цьому, що остання не позбавлена права повторно звернутися до суду із вказаною позовною заявою, яка б відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, в тому числі і щодо оплати судового збору в передбаченому законом розмірі.
Частинами 1, 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Отже, позивачка мала можливість, передбачену законом, звернутися до суду із клопотанням про відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, проте таким правом не скористалася.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам процесуального закону, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 загалом зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку, що ОСОБА_1 не усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, і тому суд своєю ухвалою від 27 листопада 2020 року аргументовано визнав неподаною і повернув позовну заяву позивачці.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає.
Керуючись ст.ст. 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко