Постанова
іменем України
22 січня 2021 року
м. Харків
справа № 2-1333/09
провадження № 22-ц/818/634/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Маміної О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2009 року в складі судді Шинкарчука Я.А.,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 березня 2000 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що донька знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги не надає. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на місяць, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 серпня 2008 року, до досягнення донькою повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 серпня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2009 року залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для перегляду заочного рішення, передбачені статтею 288 ЦПК України, відсутні.
22 вересні 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/5 частин заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено без врахування того, що він сплачує аліменти на утримання іншої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримує своїх батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та несе витрати по сплаті комунальних послуг. Крім того, справа розглянута за його відсутності, без належного повідомлення про день ухвалень рішення, що позбавило його можливості надати свої заперечення проти заявлених вимог з посиланням на відповідні докази.
ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що сторони перебували у шлюбі, який зареєстрований 10 березня 2000 року Міськім відділом реєстрації актів цивільного стану в м. Харкові, актовий запис № 227 (а. с. 3).
Мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 30 жовтня 2000 року Південноміською радою Харківського району Харківської області, актовий запис 56 (а. с. 4).
Відповідно до довідки від 23 липня 2008 року № 1735, виданої Виконавчим комітетом Південноміської ради Харківського районну Харківської області, ОСОБА_1 разом з чоловіком - ОСОБА_2 та донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в буд. АДРЕСА_1 (а. с. 2).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження, виданого 09 березня 1999 року Ленінським відділом реєстрації актів громадського стану в м. Харкові, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , актовий запис № 313 (а. с. 38).
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Стягнення аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язків утримувати дітей тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України (тут та далі - в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 вказано, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Положеннями Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Частиною першої статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на час постановлення заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2009 року він мав ще одну неповнолітню доньку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої сплачував аліменти, суд апеляційної інстанцій не приймає до уваги, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що з урахуванням стягнутих аліментів на проживання у платника аліментів залишається менше прожиткового мінімуму, є безпідставними, оскільки при визначенні розміру аліментів суд врахував норми СК України, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, а також відсутність доказів зі сторони відповідача про його тяжке матеріальне становище.
Крім того, відповідач був обізнаний про розгляд справи призначеної на 11 березня 2009 року на 09 год. 00 хв., про що свідчить розписка в матеріалах справи за його підписом та ним зазначено в апеляційній скарзі (а. с. 15).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 22 січня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
О.В.Маміна