Справа № 953/19247/20 (1-кс/953/9751/20) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/100/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
18 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власників майна - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020220000001179 від 29.09.2020, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 рокузадоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020220000001179 від 29.09.2020, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Згідно ухвали накладено арешт на майно, вилучене 14.12.2020 під час обшуку за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , належне:
- ОСОБА_10 : телефон марки айфон s imei НОМЕР_1 білого кольору пароль НОМЕР_2 ;
- ОСОБА_11 : телефон марки айфон 7 imei НОМЕР_3 чорного кольору;
- ОСОБА_12 : купюра номіналом 1 грн. в якій знаходиться речовина рослинного походження зеленого кольору; телефон марки айфон imei НОМЕР_4 чорного кольору;
- ОСОБА_13 : телефон марки айфон 7 imei НОМЕР_5 рожевого; телефон мобільний марки нокиа imei НОМЕР_6 ;
- ОСОБА_14 : телефон марки айфон 7 + imei НОМЕР_7 красного кольору;
- ОСОБА_15 : айфон 11 imei НОМЕР_8 чорного кольору;
- ОСОБА_16 : телефон марки Lenovo imei НОМЕР_9 сірого кольору;
- ОСОБА_9 : телефон чорного кольору imei НОМЕР_10 ;
- ОСОБА_17 : телефон марки Blackview imei НОМЕР_11 чорного кольору;
- ОСОБА_8 : ноутбуки марки Aser BL50Lxa yzox097715058791601; ноутбук марки Dell CN-okx350-12961-74Q-Gb74; ноутбук марки Dell Cn-owm416-12961-7a5-F977; ноутбук марки Aser LxEdrox009926122BA2535; ноутбук марки Compaq 615 s|n cnu94874wt; ноутбук марки Dell s|n f553caoo; ноутбук марки Compaq6910 s\n czc8467xhaq; ноутбук марки Gateway W350 I s\n Do7-019001;ноутбук марки Fujitsu s\n Yklk278088; ноутбук марки HP s\n CND7350RBI; ноутбук марки ASUS 13NO-F5A0311; ноутбук марки DY CNV8140MNN S\N LXN220YOT08GB2500; ноутбук марки Dell 4179596582; ноутбук марки Dell G9V8P4S; ноутбук марки DY SERIAL CND428 NSRZ (ОГЛЯД ПРОВОДИВСЯ спеціалистом; ноутбук марки TOSHIBA s\n 68358429Q; ноутбук марки Aser s\n NXCNPEVO758201502C7600; ноутбук марки Aser s\n NXGFJEVO157080E19C7600; ноутбук марки Dell D630 s/n KW657A02; ноутбук марки Toshiba s/n 58220897Q; ноутбук марки Aser MS2219 s/n LXAKWOX1628030E67E2000;ноутбук марки Hp ProBook s/n CN49475N89; Ноутбук марки Think Pad s\n L3 A8404 08|06; роутер Archer CG s|n 22052D6002353, TP Link s|n 2178768000860 TP Link s\n 2187448004815, TP Link s\n 22022c0000127; 3 зарядних пристроя та 1 зарядний пристрій для ноутбук; блокноти з чорновими записами в кількості 4 шт.; ноутбук марки Aser 2005DG 0891; ноутбук марки Dell s\n 34791502483; флешнакопичувач трансерд 16 гб.; аркуші паперу різного формату з надписами букв та цифр в кількості 738 аркушів, 120 аркушів; канцелярська книга з чорновими надписами; блокнот з чорновими записами та аркушем паперу з чорновими записами; сім картки beeline 3 Vodafon Київстра 1 шт., упаковки від сім карток 2 шт.;
- телефон НОМЕР_12 , телефон Nomi, власники яких не встановлені.
Визначено строк арешту електронних носіїв інформації, мобільних телефонів - два місяці, тобто до 18.02.2021 включно, після чого вказане майно має бути повернути власникам.
Зберігання арештованого майна визначено здійснювати в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012р. «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» - у камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківські області.
На зазначену ухвалу слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційні скарги, в яких просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали, копію якої він отримав лише 23.12.2020, а також скасувати ухвалу слідчого судді від 18.12.2020в частині накладення арешту на майно, яке ніби-то належить ОСОБА_8 , а також в частині накладення арешту на мобільний телефон чорного кольору imei НОМЕР_10 , який належить на праві власності ОСОБА_9 .
В обґрунтування апеляційних скарг адвокат ОСОБА_7 зазначає, що ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою. Вважає дії слідчого щодо вилучення ноутбуків, 3 зарядних пристроїв та 1 зарядний пристрій для ноутбука, флешнакопичувач 16гб є такими, що не відповідають положенням чинного КПК України. Зазначає, що прокурором не доведено, яке відношення мають речі, які вилучені під час обшуку за адресою АДРЕСА_2 , на які просить накласти арешт саме до вищезазначеного кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 190 КК України. Пояснює, що ОСОБА_8 не має жодного відношення до приміщення, в якому проводився обшук. Крім того, щодо мобільного телефону, який належить ОСОБА_9 зазначає, що з моменту накладення на нього арешту, у слідчого була наявна можливість скопіювати всю необхідну інформацію, яка має доказове значення для досудового розслідування. Вважає, що можливо та достатньо було техніку та телефони не вилучати, а обмежитися лише зняттям з них інформації.
В судове засідання апеляційного суду власники майна ОСОБА_9 та ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, не з'явилися.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю власників майна ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , але за участю іх представника - адвоката ОСОБА_7 , який є апелянтом, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційних скарг, а також прокурора, який заперечував щодо їх задоволення, колегія суддів визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, передбачений п.3 ч.2 ст. 395 КПК України, у зв'язку з чим, строк підлягає поновленню, а в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020220000001179 від 29.09.2020 за ч. 3 ст. 190 КК України з обставин звернення 29.09.2020 до СУ ГУНП в Харківській області громадянина ОСОБА_18 щодо незаконної діяльності невстановлених осіб, які протягом 2019-2020рр. та території м. Харкова під виглядом працівників різних банків, зловживаючи довірою громадян, вчиняють шахрайські дії, спрямовані на протиправне заволодіння громовими коштами останніх з банківських рахунків у великих розмірах.
16.12.2020 прокурор відділу 09/2/1 Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 14.12.2020 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 . В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що 14.12.2020 зазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Вилучені під час обшуку предмети необхідно дослідити під час проведення комп'ютерно технічних та почеркознавчої експертизи. Враховуючи те, що вилучені речі та документи містять в собі доказову інформацію щодо шахрайських дій працівників та організаторів «Call центрів», які зловживаючи довірою громадян привласнили їх грошові кошти у великих розмірах, у зв'язку з чим, вони є доказами кримінального правопорушення, прокурор просила накласти на них арешт.
Постановляючи рішення про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції таке рішення мотивував тим, що вилучене при обшуку майно може містити на собі сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, знищення, використання, перетворення, пресування та відчуження майна.
Відповідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна, на які слідчим суддею накладено арешт, ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити на собі сліди скоєння злочину або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Доводи адвоката ОСОБА_7 , що містяться в апеляційній скарзі стосовно того, що прокурором не доведено, яке відношення мають речі, які вилучені під час обшуку за адресою АДРЕСА_2 , на які просить накласти арешт не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки згідно клопотання про арешт майна, прокурор просить накласти арешт на майно, яке вилучене 14.12.2020 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а не за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилання адвоката ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 не має жодного відношення до приміщення, в якому проводився обшук не свідчать на цьому етапі досудового розслідування про незаконність або необґрунтованість рішення слідчого судді щодо накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки такі доводи обов'язково будуть перевірятись в порядку чинного КПК України під час досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучене у ОСОБА_8 майно йому не належить не відповідає вимогам апеляційної скарги, в якій ставиться питання про його повернення.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що можливо та достатньо було техніку та телефони не вилучати, а обмежитися лише зняттям з них інформації, то під час апеляційного розгляду в судовому засіданні прокурор пояснила, що таке зняття можливе лише експертами під час проведення комп'ютерно технічних експертиз, а слідчий та прокурор не мають таких професійних навичок.
Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі представник власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об'єктивних відомостей.
Крім цього, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Судова колегія також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року.
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, але в частині поновлення строку на апеляційне оскарження може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді