Ухвала
Іменем України
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 761/23223/17
провадження № 51-6065ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 ? адвоката ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_4 .
Зміст судових рішень
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року ОСОБА_4 : визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі ?КК) і виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення; визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні.
Суд визнав ОСОБА_4 винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 186 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 жовтня 2020 року вирок залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, призначивши засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК, тобто звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Мотиви суду
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про безпідставне незастосування до нього положень ст. 75 КК, на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованими.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.
Зі змісту скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинствіохоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_4 покарання, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину (який є тяжким, корисливим); обставини вчинення злочину; завдану шкоду, яку відшкодовано завдяки діям свідків та працівників правоохоронних органів; дані про особу винуватого (має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимий, працює, на обліку в нарколога і психіатра не перебуває); відсутність обставин, що пом'якшують його покарання; наявність обставини, яка обтяжує покарання (рецидив злочинів).
На підставі цих даних суд першої інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, майже аналогічні доводи щодо неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування приписів ст. 75 КК, захисник наводив в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції ці доводи перевірив та обґрунтовано визнав безпідставними, зазначивши, що покарання, призначене ОСОБА_4 , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, підстави для застосування приписів ст. 75 КК відсутні, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, відповідно до ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином мотивував прийняте рішення.Підстав вважати ухвалу апеляційного суду незаконною чи необґрунтованою, на чому наполягає захисник засудженого, колегія суддів не вбачає.
Стосовно посилання на обставини, що не були досліджені під час розгляду справи в суді першої інстанції, то під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати і визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Захід примусу, призначений ОСОБА_4 , відповідає загальним засадам призначення покарання, є достатнім і справедливим, а тому підстави для скасування оскаржуваних рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 , відсутні.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника ОСОБА_5 і доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вказаною нормою, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 ? адвоката ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3