20 січня 2021року
м. Київ
справа № 734/1558/19
провадження № 51-5286км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270130000078, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вознесенка Буринського району Сумської області, зареєстрованого в цьому АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,
із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 лютого
2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі
400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 60 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком 02 лютого 2019 року близько 20 год 00 хв ОСОБА_6 , керуючи автомобілем DAF CF 65.220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі
Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в лівій для руху смузі у напрямку м. Києва.
На 64 км + 450 м вказаної автодороги його автомобіль був випереджений автомобілем «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався у правій смузі руху і після випередження здійснив маневр перестроювання у ліву смугу для руху попереду автомобіля DAF CF 65.220 та згодом застосував гальмування, тим самим створив небезпеку для руху водію ОСОБА_6 .
Далі водій ОСОБА_6 , порушуючи п.п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху (далі - Правил), проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, всупереч п. 12. 3 Правил, з моменту виявлення небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого ( ОСОБА_8 ) отримав тілесні ушкодження, що належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
За ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 у частині додаткового покарання та розміру моральної шкоди змінено.
ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК призначено покарання у виді штрафу в розмірі
400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн,
без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Збільшено розмір моральної шкоди та ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 100 000 грн.
У решті вирок залишено без змін.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити ухвалу апеляційного суду. Вказує, що потерпілий ОСОБА_8 не надав суду першої інстанції жодного доказу стосовно суми завданої йому моральної шкоди та, зокрема, не зробив експертизи визначення розміру моральної шкоди, а суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши апеляційні вимоги представника потерпілого, свого рішення не мотивував, не навів достатніх підстав, з яких він не погодився з висновком суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілих, чим істотно порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник подали до Суду заяви щодо проведення касаційного розгляду без їх участі та просили касаційну скаргу задовольнити.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Від представника потерпілого ОСОБА_9 , який діє в інтересах потерпілого
ОСОБА_8 , надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 . Представник потерпілого зазначає про законність та обґрунтованість ухваленого апеляційним судом рішення. Свою позицію мотивує тим, що доводи касаційної скарги захисника ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що внаслідок ДТП потерпілий був прикутий до ліжка протягом двох місяців та був позбавлений можливості забезпечувати свою сім'ю, що спричинило йому великих душевних страждань. Просив розгляд касаційної скарги проводити без участі представника потерпілого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши касаційну скаргу захисника, заперечення представника потерпілого та матеріали провадження, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції
за ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення
та особі засудженого.
Доводи захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам
статей 370, 419 КПК безпідставні і спростовуються матеріалами провадження.
З матеріалів провадження убачається, що доводи в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , та представника потерпілого ОСОБА_8
- адвоката ОСОБА_9 належним чином перевірено, на них суд надав змістовні відповіді. Апеляційний розгляд справи проведено в межах поданих апеляційних скарг
з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Так, сторона захисту оскаржувала вирок місцевого суду в частині покарання та розміру моральної шкоди,
а представник потерпілого лише ставив питання про збільшення розміру моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою
і вмотивованою.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу,
й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції в ході перегляду вироку дотримано.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_6 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 286 КК, вид та розмір призначеного засудженому покарання у касаційній скарзі не оспорюються.
Стосовно доводів у касаційній скарзі захисника про неправильне вирішення апеляційним судом питання щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням
за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку
з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Водночас, згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди. При цьому законодавець встановлює лише загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні цього питання: залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення;
з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, саме цими нормами і керувався суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок місцевого суду в частині цивільного позову.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яку слід стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілого, суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги, що у зв'язку з отриманням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілий тривалий час був прикутий до ліжка
і не міг пересуватися, відчував фізичний біль та був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, потребував стороннього догляду, через що зазнав душевних страждань та переживань. При цьому засади розумності, виваженості та справедливості судом було дотримано.
З урахуванням цих засад, а також обставин справи, характеру тілесних ушкоджень, одержаних потерпілим, матеріального стану засудженого, наявності у нього утриманців,апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого та буде достатньою для компенсації його моральних страждань.
Посилання ж захисника на висновок експерта від 27 березня 2019 року № 129 судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_8 також порушив пункти 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху, як на безпідставність збільшення апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди, є неспроможними.
Так, з оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 30 липня 2020 року вбачається, що при перегляді вироку місцевого суду колегією суддів крім іншого було враховано те,
що потерпілий ОСОБА_8 як водій також допустив порушення Правил дорожнього руху.
З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення ОСОБА_6 лише основної міри покарання у виді штрафу, однак такі обставини справи не вплинули на висновок колегії суддів про необхідність збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Твердження захисника про те, що потерпілий ОСОБА_8 не надав суду жодного доказу, яка сума еквівалентна завданій йому моральній шкоді, та, зокрема, не зробив експертизи визначення розміру моральної шкоди, є також неспроможними, оскільки з урахуванням принципів розумності та справедливості ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3