Постанова
іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 296/4328/17
провадження № 51-4242км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , представника ОСОБА_8 , щодо якого закрито кримінальне провадження у зв'язку зі смертю, на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 8 листопада 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2020 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060020003001, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тайги Кемеровської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не мав судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 8 листопада 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК, а провадження щодо нього закрито у зв'язку зі смертю засудженого.
Стягнуто солідарно з правонаступників померлого обвинуваченого - ОСОБА_9 і ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_10 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і в дольовому порядку по 4 950 грн на правову допомогу представника потерпілого.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 2 травня 2016 року об 10:05, керуючи технічно-справним автомобілем «FORD Fiesta» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Івана Мазепи в напрямку до вул. Гоголівської в м. Житомирі, в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, усупереч вимог пунктів 8.7.3 (е), 8.10 вказаних правил, не зупиняючись перед світлофором, здійснив в'їзд у межі регульованого перехрестя вул. Бориса Тена та Івана Мазепи на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, не надавши переваги в русі автомобілю «ЗАЗ Lanos» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_10 , який проїжджав це перехрестя, рухаючись по вул. Бориса Тена в сторону вул. Східної на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора, допустив зіткнення з вище вказаним транспортним засобом, у результаті якого водій автомобіля «ЗАЗ Lanos» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 23 травня 2016 року № 1326 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2020 року частково задовольнив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та скасував вирок місцевого суду в частині вирішення питання цивільного позову, постановив у цій частині нове рішення, яким частково задовольнив цивільний позов, стягнувши із правонаступника померлого обвинуваченого - ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди і 9 900 грн у рахунок відшкодування на правову допомогу. У решті вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, у зв'язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що місцевий суд безпідставно поклав в основу вироку як докази винуватості ОСОБА_8 : висновок судової автотехнічної експертизи від 17 травня 2017 року № 273/17-25, (експертне дослідження було проведено однобічно та неповно, у зв'язку з чим місцевим судом було задоволено клопотання захисника та призначено проведення повторної судової автотехнічної експертизи, яка в подальшому була відкинута судом), а також показання свідків, які, на переконання сторони захисту, надавали суду неправдиві та суперечливі показання. Також захисник вказує про допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону при призначенні повторної судової автотехнічної експертизи (суд безпідставно, всупереч вимогам 332 КПК не поставив на вирішення експерта питання, які, на думку захисника, могли б спростувати неправдиві показання свідків; належним чином таке своє рішення суд не мотивував, та доручив проведення цієї експертизи тому ж самому експерту, який проводив попередню експертизу).
Зазначає, що суд апеляційної інстанції на допущені місцевим судом істотні порушення уваги не звернув, усупереч вимог ст. 404 КПК безпосередньо повторно не дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, зокрема, висновки судових автотехнічних експертиз та показання свідків, не оцінив ці докази, і, залишаючи доводи апеляційної скарги сторони захисту без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на усі доводи, викладені у скарзі, у зв'язку із чим ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого - ОСОБА_11 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були; показаннями експерта ОСОБА_15 ; даними протоколів слідчих дій; висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
При цьому місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови свідками ОСОБА_8 суд не встановив. Натомість показання свідка ОСОБА_9 (дружини обвинуваченого) суд оцінив критично та відкинув з огляду на те, що показання цього свідка повністю спростовуються показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які були безпосередніми свідками ДТП та підтвердили той факт, що обвинувачений виїхав на зазначене перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, а також наведеними у вироку письмовими доказами.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит усіх свідків проведено з дотриманням положень ст. 352 КПК, оскільки показання ці особи надавали під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
На підставі вищенаведеного доводи у касаційній скарзі захисника про те, що свідки надавали суду неправдиві та суперечливі показання, є необґрунтованими.
Що ж стосується висновку судової автотехнічної експертизи від 17 травня 2017 року № 273/17-25, то він є належним і допустимим доказом, порядок отримання якого, як і його зміст, відповідають положенням статей 101, 102 КПК. Твердження сторони захисту щодо невідповідності цього доказу вимогам КПК спростували суди попередніх інстанцій.
Так, місцевий суд підставно поклав цей висновок, який узгоджується із іншими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами та показаннями свідків, в основу вироку, посилаючись на те, що згідно із висновком судової автотехнічної експертизи від 17 травня 2017 року № 273/17-25 та відповідно до вихідних даних, де зазначено, що автомобіль «FORD Fiesta» (д.н.з. НОМЕР_1 ) виїхав на вказане перехрестя за червоний (заборонений) сигнал світлофора, в даній дорожній обстановці, згідно заданих вихідних даних, зазначених у постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «ЗАЗ Lanos» (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «FORD Fiesta» (д.н.з. НОМЕР_1 ) шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху, а також, що з технічної точки зору та згідно з проведеним дослідженням у діях водія автомобіля «FORD Fiesta» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 убачається невідповідність вимогам підпункту (е) п. 8.7.3 та п. 8.10 ПДР.
При цьому висновок експерта за результатами проведення додаткової судової автотехнічної експертизи від 12 серпня 2019 року № 1029/19-25, згідно якого з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, згідно заданих вихідних даних, зазначених в ухвалі про призначення експертизи, де було зазначено, що автомобіль «ЗАЗ Lanos» (д.н.з. НОМЕР_2 ) виїхав на вказане перехрестя на заборонений сигнал світлофора, а водій автомобіля «FORD Fiesta» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху, та відповідно до якого причиною виникнення даної ДТП у наведених умовах дорожнього руху слід вважати невідповідність дій водія автомобіля «ЗАЗ Lanos» (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_10 технічним вимогам підпункту (е) п. 8.7.3 та п. 8.10 ПДР, суд першої інстанції не взяв до уваги та зазначив, що цей висновок суперечить іншим доказам. При цьому експертом наведені підстави проведення додаткової експертизу, а не повторної.
З такими висновками місцевого суду обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, належним чином мотивувавши своє рішення. Погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і колегія суддів.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 , які суд дослідив й оцінив з дотриманням положень статей 85, 86, 88, 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.
Крім того, під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог закону, які б давали підстави стверджувати про недопустимість доказів, покладених судом в основу обвинувального вироку.
Визнавши ці докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК. Порушень норм матеріального права Верховний Суд не встановив.
Суди навели переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому суд касаційної інстанції визнає його правильним.
Твердження у касаційній скарзі захисника про те, що місцевий суд усупереч вимог ст. 332 КПК при призначенні повторної судової автотехнічної експертизи безпідставно не поставив на вирішення експерта ряд питань та належним чином таке своє рішення суд не мотивував, є необґрунтованими з огляду на таке.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, а саме із журналу судового засідання від 17 травня 2019 року, стороною захисту було заявлено клопотання про проведення повторної судової автотехнічної експертизи з поставленням на розгляд експерта ряду питань, які, на переконання захисника, мали істотне значення для встановлення обставин ДТП.
Ухвалою місцевого суду від 17 травня 2019 року вказане вище клопотання сторони захисту було задоволено частково та призначено повторну судову автотехнічну експертизу та на розв'язання експерта поставлено ряд запитань, які пов'язані із встановленням істини у справі. При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання захисника в частині постановлення на розв'язання експерта питання, хто із учасників ДТП був засліплений сонячним світлом, місцевий суд у своєму рішенні навів умотивовані висновки такої відмови.
Таким чином, порушень вимог ст. 332 КПК під час розгляду клопотання сторони захисту щодо проведення повторної судової автотехнічної експертизи не встановлено.
Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційну скаргу захисника і, дійшовши правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим, змінив його лише в частині вирішення цивільного позову.
Твердження захисника про те, що апеляційний суд, усупереч вимог ст. 404 КПК, безпосередньо повторно не дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, зокрема, висновки судових автотехнічних експертиз та показання свідків, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Журналами та аудіозаписами судових засідань суду апеляційної інстанції підтверджено, що сторона захисту в судовому засіданні апеляційного суду від 4 лютого 2020 року заявляла клопотання лише про дослідження звукозаписів судових засідань місцевого суду, в яких були допитані свідки, однак в наступному судовому засіданні цього суду 4 червня 2020 року відмовилася від заявленого клопотання. Будь-яких інших клопотань про повторне дослідження доказів або допит свідків захисник у суді апеляційної інстанції не заявляв. Таким чином, апеляційний суд ретельно дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази та показання свідків, допитаних у суді першої інстанції, і показання яких детально відтворені у вироку місцевого суду. При цьому апеляційний суд не надавав їм іншої, ніж суд першої інстанції, оцінки.
Отже, вимог ч. 3 ст. 404 КПК всупереч доводам захисника апеляційним судом не порушено.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону.
Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 8 листопада 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , представника ОСОБА_8 , щодо якого закрито кримінальне провадження у зв'язку зі смертю, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3