Ухвала
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 214/567/18
провадження № 61-433ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Року від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди завданої органами досудового розслідування, прокуратури та суду.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня
2018 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2018 року залишено без змін.
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2018 року, викладена російською мовою.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з частинами першою та третьою статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі (№ 10-рп/99) за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
З огляду на зазначене, касаційна скарга та додані до неї клопотання мають бути викладені державною (українською) мовою.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з порушенням вимог статей 390, 392 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається рішення (ухвала), що оскаржується та підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2018 року, заявник не зазначає чи оскаржується ним постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року, ухвалена за наслідками розгляду його апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції.
Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить прохальної частини, а лише клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
За змістом частини першої та четвертої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Повноваження суду касаційної інстанції визначено статтею 409 ЦПК України.
За змістом частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Статтею 390 ЦПК України визначено строк на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя стаття 390 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції викладеній українською мовою із зазначенням передбачених статтею 389 ЦПК України підстав (підстави) касаційного оскарження, та уточненням вимог касаційної скарги та її прохальної частини, відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України та статті 409 ЦПК України.
Також, ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, навести поважні причини пропуску строку та надати докази на їх підтвердження.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Року від 15 березня 2018 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 15 лютого 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, в частині виконання вимог статті 392 ЦПК України,касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик