Ухвала
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 308/4488/13-ц
провадження № 61-22ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2015 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), приватного нотаріуса Єгер Наталії Дмитрівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», ОСОБА_3 , про визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання учинити певні дії, і за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), приватного нотаріуса Єгер Наталії Дмитрівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», про визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання учинити певні дії,
31 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2015 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є не врахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішення не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 904/4654/18.
Зі змісту вказаних судових рішень суду касаційної інстанції вбачається, що у цих справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, правовідносини не є подібними, що унеможливлює вирішення питання про не застосування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Не може відноситись до подібних правовідносин лише посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду із загальних питань правозастосування, таке посилання може бути лише додатковим.
Наведене свідчить про не виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 лютого 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак