Ухвала від 18.01.2021 по справі 180/1735/16-ц

Ухвала

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 180/1735/16-ц

провадження № 61-18013сво18

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , третя особа - Кіровський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), яке є правонаступником державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця»), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Кіровський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року (справа № 189/149/14-ц) у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_2 97 450, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - 2 550, 00 грн.

Рішення набрало законної сили 03 червня 2014 року.

ДП «Придніпровська залізниця» 18 серпня 2014 року на виконання рішення суду та в установлений державним виконавцем строк здійснило сплату на відшкодування в розмірі 97 450, 00 грн, з яких: 81 127, 10 грн перерахувало особисто ОСОБА_1 , 16 322, 90 грн - до державного бюджету як податок з доходів фізичних осіб відповідно до розділу 4 Податкового кодексу України.

Проте державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 06 листопада 2014 року ухвалив постанови ВП № 44364939 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 632, 29 грн, а також про арешт майна ДП «Придніпровська залізниця» та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення в розмірі 883 401, 33 грн у зв'язку з тим, що підприємством у наданий для добровільного виконання строк виконавчий лист не виконано.

Оскільки у Кіровському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебували й інші виконавчі документи щодо стягнення з боржника - ДП «Придніпровська залізниця», державним виконавцем прийнято постанову від 06 листопада 2014 року про приєднання виконавчого провадження № 44364939 до зведеного виконавчого провадження № 45370429.

Позивач зазначав, що ДП «Придніпровська залізниця» є підприємством стратегічного значення у залізничному сполученні, за наведеної ситуації можливе виникнення загрози нормальному, стабільному функціонуванню залізниці та заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам, тому з метою запобігання незаконному стягненню додаткових сум ПАТ «Укрзалізниця» було змушене перерахувати залишок нестягнутих грошових коштів на розрахунковий рахунок Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року (справа № 804/19273/14) визнано незаконною та скасовано зазначену постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, ДП «Придніпровська залізниця» відповідно до пункту 14.1.180 статті 14 ПК України виступила податковим агентом, на якого покладено обов'язок перерахування сумподатку на доходи фізичних осіб, від імені та за рахунок ОСОБА_1 з доходу, отриманого нею у вигляді суми на відшкодування моральної шкоди на підставі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року (справа № 189/149/14-ц).

Ураховуючи викладене, ПАТ «Українська залізниця» вважало, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмірі 16 322, 90 грн без будь-яких правових підстав, тому просив стягнути їх з відповідача на свою користь, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2017 року у складі судді Хомченко С. І. у задоволенні позову ПАТ «Українська залізниця» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України. Проте, враховуючи, що виплата грошових коштів, які просив повернути позивач, здійснена добровільно, відсутня рахункова помилка, а також презюмується добросовісність набувача, то відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задоволено.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2017 року скасовано.

Позов ПАТ «Українська залізниця» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Українська залізниця» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 16 322, 90 грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України. При цьому суд зазначив, що набувач, ОСОБА_1 ,завідомо знаючи про те, що ДП «Придніпровська залізниця» виступила податковим агентом та перерахувала податок із суми, а також про обов'язок сплатити податок з отриманих доходів, прийняла та утримує грошові кошти з депозитного рахунку державної виконавчої служби без будь-яких правових підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 21 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2017 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності

Законом № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з метою відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що апеляційний суд неповно встановив фактичні обставини справи, а також помилково застосував до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України та не застосував положення статті 1215 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

ПАТ «Українська залізниця» просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 та залишити без змін оскаржуване судове рішення. Зазначило, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та помилкового тлумачення норм матеріального права заявником.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвала Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що позивач на виконання вимог ПК України, як податковий агент, змушений був сплатити за відповідача податок за рахунок власних коштів, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ПАТ «Українська залізниця» має право на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з відповідача ці кошти як зайво отримані всупереч вимогам закону.

При цьому Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, у частині висновків преюдиційне значення має постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі № 804/19273/14, якою встановлено, що ДП «Придніпровська залізниця», виплачуючи добровільно відшкодування моральної шкоди, правомірно діяла як податковий агент, а сума відшкодування моральної шкоди підлягала оподаткуванню відповідно до норм та правил ПК України, винятків щодо звільнення від оподаткування адміністративним судом не встановлено.

Крім того, Верховний Суд вважає, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян саме за рахунок фізичної особи - отримувача такого доходу - є обов'язком боржника за виконавчим провадженням, який є податковим агентом. Незазначення у резолютивній частині судового рішення, що сума, яка підлягала стягненню, визначається судом без утримання податку й інших обов'язкових платежів, не дає підстав отримати цю суму набувачу, ураховуючи обов'язок сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також їх сплату позивачем, що підтверджено доказами у справі. Кошти, щодо яких виник спір у справі, - це та частина стягнутих коштів на користь відповідача рішенням суду, з яких позивач сплатив податок з доходів, не є сумою відшкодування моральної шкоди, що належить до виплати ОСОБА_1 .

Встановивши, що Придніпровська залізниця діяла як податковий агент у спірних правовідносинах, суму, сплачену як податок, повторно 06 листопада 2014 року сплатила ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження у зв'язку з ухваленням постанов про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на майно боржника, дії з виплати грошових коштів у справі, що переглядається, не можна вважати добровільними.

У зв'язку із скасуванням постанови про стягнення виконавчого збору у заявника відпали правові підстави для виплати стягувачу грошових коштів, які вже були сплачені на користь держави та за рахунок платника податків ОСОБА_1 та які ПАТ «Українська залізниця» просить стягнути як безпідставно набуті відповідачем в порядку статті 1212 ЦК України.

Враховуючи, що законна підстава виплати грошових кошів боржником стягувачу відпала, то наявні правові підстави для повернення їх боржнику як безпідставно набуті відповідно до статті 1212 ЦК України.

Разом з тим Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду встановив наявність інших, протилежних за змістом висновків щодо застосування тих же норм права у подібних правовідносинах, сформульованих та викладених в раніше ухвалених рішеннях суду касаційної інстанції.

Зокрема, такими прикладами формулювання іншого правового висновку є висновки, викладені у постановах: від 07 листопада 2018 року у справі № 180/142/16-ц (провадження № 61-20445св18), від 27 грудня 2018 року у справі № 180/849/16 (провадження № 61-12258св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 180/1094/16-ц (провадження № 61-31583св18), ухвалених Верховним Судом у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У наведених постановах зроблено висновок, що за відсутності недобросовісності набуття грошових коштів особою, які є виплатою в межах відшкодування шкоди згідно з рішенням суду, а також за відсутності рахункової помилки, сплачена сума не підлягає поверненню відповідно до статті 1215 ЦК України.

Отже, судом касаційної інстанції під час перегляду оскаржуваних судових рішень констатується наявність різних за змістом застосувань положень статті 1215 ЦК України у подібних правових ситуаціях колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах: від 07 листопада 2018 року у справі № 180/142/16-ц (провадження № 61-20445св18), від 27 грудня 2018 року у справі № 180/849/16 (провадження № 61-12258св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 180/1094/16-ц (провадження № 61-31583св18), ухвалених Верховним Судом у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Також Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що виплата боржником грошових коштів у межах виконавчого провадження на будь-якій його стадії не є добровільною передачею майна. Під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. При цьому відсутність недобросовісності набуття грошових коштів особою, які є виплатою з відшкодування шкоди згідно з рішенням суду, а також відсутність рахункової помилки, не можуть бути достатньою підставою для відмови у поверненні грошових коштів, сплачених боржником не добровільно, а у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Станом на день розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів, яка здійснювала перегляд справи № 180/849/16 (провадження № 61-12258св18), не входить до персонального складу Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а судді цієї колегії входять до складу Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, тому Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки наведені приклади свідчать про застосування судом касаційної інстанції різного підходу до вирішення схожих справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , третя особа - Кіровський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник В. С. Висоцька Б. І. Гулько В. І. Крат Є. В. Синельников І. М. Фаловська М. Є. Червинська

Попередній документ
94328435
Наступний документ
94328437
Інформація про рішення:
№ рішення: 94328436
№ справи: 180/1735/16-ц
Дата рішення: 18.01.2021
Дата публікації: 25.01.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (18.03.2021)
Результат розгляду: Передано для відправки до Марганецького міського суду Дніпропетр
Дата надходження: 29.12.2020
Предмет позову: про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
Учасники справи:
головуючий суддя:
Погрібний Сергій Олексійович; член колегії
ПОГРІБНИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ
суддя-доповідач:
КОРОТУН ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ
ЛУСПЕНИК ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
ПОГРІБНИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
член колегії:
БІЛОКОНЬ ОЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА
Білоконь Олена Валеріївна; член колегії
БІЛОКОНЬ ОЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ
ВИСОЦЬКА ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА
Висоцька Валентина Степанівна; член колегії
ВИСОЦЬКА ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ
ВОРОБЙОВА ІРИНА АНАТОЛІЇВНА
ГУЛЕЙКОВ ІГОР ЮРІЙОВИЧ
ГУЛЬКО БОРИС ІВАНОВИЧ
КОЛОМІЄЦЬ ГАННА ВАСИЛІВНА
КРАТ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
КУРИЛО ВАЛЕНТИНА ПАНАСІВНА
Курило Валентина Панасівна; член колегії
КУРИЛО ВАЛЕНТИНА ПАНАСІВНА; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ
ЛІДОВЕЦЬ РУСЛАН АНАТОЛІЙОВИЧ
ЛУСПЕНИК ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
ОЛІЙНИК АЛЛА СЕРГІЇВНА
ОСІЯН ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
САКАРА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА
СИНЕЛЬНИКОВ ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ
СТУПАК ОЛЬГА В'ЯЧЕСЛАВІВНА
УСИК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
ФАЛОВСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА
ХОПТА СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ
ЧЕРВИНСЬКА МАРИНА ЄВГЕНІВНА
ЧЕРНЯК ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА
ШИПОВИЧ ВЛАДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
ЯРЕМКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ