22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 200/8732/19-а
адміністративне провадження № К/9901/881/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/8732/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 27 березня 2019 року № 0004591302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 136 851,58 грн.,
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 27 березня 2019 року № 0004601302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 4 631,71 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управління ДФС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2020 року залишено без руху та встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення без руху для усунення недоліків шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2122, 25 грн.
31 січня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку для усунення недоліку поданої апеляційної скарги, у зв'язку з неможливістю у встановлені строки сплатити судовий збір.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для усунення недоліку апеляційної скарги задоволено. Надано Головному управлінню ДФС у Донецькій області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 200/8732/19-а - 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Копія ухвали апелянтом отримана 07 лютого 2020 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу Головного управлінню ДФС у Донецькій області повернуто особі, яка її подала.
Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою 06 листопада 2020 року.
Проте, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2122,25 грн., клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для такого поновлення.
Зазначена ухвала отримана відповідачем 20 листопада 2020 року.
26 листопада 2020 року від апелянта до канцелярії суду надійшло клопотання, в якому він просить продовжити строк усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування зазначено, що в межах строків, встановлених судом, апелянт позбавлений можливості сплатити судовий збір, оскільки кошти за подання апеляційної скарги відсутні.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 200/8732/19-а.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що у встановлений строк недоліки апеляційної скарги скаржником не усунені, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не сплачено, що підтверджується довідкою про відсутність даних в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору станом на 03 грудня 2020 року. Разом з тим, судом зазначено, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення сплати судового збору, отже, не є підставою для необґрунтованого продовження строку на усунення недоліків.
11 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/8732/19-а, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений строк недоліки апеляційної скарги скаржником не усунені, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не сплачено, що підтверджується довідкою про відсутність даних в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору станом на 03 грудня 2020 року. Разом з тим, судом зазначено, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення сплати судового збору, отже, не є підставою для необґрунтованого продовження строку на усунення недоліків.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/8732/19-а.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов