21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 804/14269/15
адміністративне провадження № К/9901/27346/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 (суддя Сидоренко Д.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (Головуючий суддя Іванов С.М., судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.)
у справі № 804/14269/15
за позовом Приватного підприємства «Еталон»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У вересні 2015 року Приватне підприємство «Еталон» (далі - позивач, ПП «Еталон») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2015 № 0003352204 та № 0003342204.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наданих позивачем доказів на підтвердження господарських операцій за договорами поставки нафтопродуктів, що в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.04.2015 по 08.04.2015 посадовою особою відповідача, на підставі направлення від 02.04.2015 № 7745/22-04, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, пунктом 78.4 статті 78, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 27.03.2015 № 231 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Еталон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт від 27.04.2015 № 1264/22-04/25524885.
За висновками акта перевірки ПП «Еталон» в порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті14, пункту 44.1 статті 44, статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України сформувало податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно - транспортними документами), в результаті чого за січень 2015 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 2 633 370,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ.
Оскільки ПП «Еталон» в декларації з податку на додану вартість за період: січень 2015 року задекларувало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного(податкового) періоду, то сума 964 897,00 грн - підлягає зменшенню, сума, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет складає 1 668 473,00грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 29.07.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003352204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 502 709 грн, в тому числі 1 668 473 грн - за основним платежем та 834 236,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0003342204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 964 897 грн.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з пунктами 200.1, 200.2, 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відтак, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між Позивачем та Контрагентом ( ТОВ «Делюкс Компані») укладено договір поставки нафтопродуктів від 27.01.2015 № МА-0066. Відповідно до умов договору, Контрагент (постачальник) зобов'язується передати у власність Позивача (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невідємною частиною договор)-. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника Товару. Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХW-резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належить ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Договір діє до 31 грудня 2016 року.
Відповідно до умов Додаткової угоди від 27.01.2015 року № 150131000000069 (до договору № МА-0066 від 27.01.2015 року), постачальник зобов'язується поставити (на умовах ЕХW - Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 31.01.2015 року бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С, код УКТЗЕД 2710124192 у кількості 719,500 т. на суму ПДВ 2 633 370,00 грн.
Стосовно господарських відносин з ТОВ «Делюкс Компані» позивачем під час перевірки було надано зокрема: договір поставки нафтопродуктів №МА-0066 від 27.01.2015 р. із відповідними додатковими угодами. У повній відповідності до умов зазначеного договору нафтопродукти було поставлено на умовах ЕХW-резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» безпосередньо на склад ПАТ «Дніпронафтопродукт», з яким у ПП «Еталон» укладено договір зберігання, який також надавався під час перевірки. Факт поставки підтверджується зокрема: актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150131000000069 від 31.01.2015; актом приймання-передачі пально-мастильних матеріалів від 31.01.2015; актом приймання-передачі пально-мастильних матеріалів від 01.02.2015, актом приймання-передачі пально-мастильних матеріалів від 31.01.2015 за договором зберігання № 2412/09-25 від 24.12.2009, відповідно до якого позивач передав ПАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С. код УКТЗЕД 2710124192 у кількості 719,500 т.; актом приймання-передачі пально-мастильних матеріалів по договору зберігання № 4646 від 30.01.2015, відповідно до якого позивач передав ПАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С, код УКТЗЕД 2710124192 у кількості 719,500 т.
Крім цього, під час розгляду справи судами було встановлено, що вказані нафтопродукти зберігаються на складі ПАТ «Дніпронафтопродукт» та ПП «Еталон» не здійснювало поставку цього товару третім особам відтак у підприємства немає ніяких товарно-транспортних накладних.
В акті перевірки зазначено, що перевірку ТОВ «Делюкс Компані» неможливо провести оскільки зазначене підприємство «має місцезнаходження на території, тимчасово непідконтрольної уряду України».
Разом з тим згідно з витягом з єдиного державного реєстру контрагент - ТОВ «Делюкс Компані'знаходиться в м. Харкові, вул. Культури, б.10.
Крім того, відповідач вказує в Акті перевірки, що податкова накладна № 69/-/- від 31.01.2015, яка підлягає обов'язковій реєстрації, не зареєстрована в ЄРПН.
Проте згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 3153401, податкова накладна № 69/-/- під порядковим номером "24" 15.02.2016 року внесена до Єдиного реєстру уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо нереальності здійснення господарських відносин між ПП «Еталон» та ТОВ «Делюкс Компані» та дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності податкових повідомлень - рішень № 0003352204 та № 0003342204 від 29.07.2015 року.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі № 804/14269/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко