22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2340/4771/18
адміністративне провадження № К/9901/95/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року та постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 2340/4771/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській, в якому просило:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «НП» від 08 червня 2018 року №0005751408 прийняте відповідачем, про застосування штрафу у розмірі 50 % на суму 342548,50 грн за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 08 червня 2018 року №0005761408 прийняте відповідачем, про застосування штрафу у розмірі 10 % на суму 25,00 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, позов задоволено.
25 травня 2020 року від позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі № 2340/4771/18.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» про ухвалення додаткового рішення - відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та прийнято нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» суму судового збору у розмірі 17 985,12 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області.
04 січня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга від відповідача, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити, а також скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та прийняти нову, якою у заяві про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Перевіряючи касаційну скаргу відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, якою скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та прийнято нову постанову, якою заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 2 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу (а саме: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження), після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, ухвала про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення до даного переліку не входить.
З огляду на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, яка касаційному перегляду не підлягає, правові підстави для перегляду в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення також відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зі змісту наведених положень процесуального закону убачається, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення та постанова апеляційної інстанції за наслідком перегляду такої ухвали не входять до вичерпного переліку ухвал, передбачених вказаною вище статтею КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області слід відмовити.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, якою скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та прийнято нову постанову, якою заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 2340/4771/18, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судом апеляційної інстанції не було досліджено належним чином зібраних у справі доказів, проте які саме докази скаржником не наведено.
Разом з тим, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Крім того, стаття 353 КАС України передбачає скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд, в той час, як скаржник просить ухвалені у справі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду у цій справі є два акти індивідуальної дії, один з яких вказує на малозначність справи, відтак потребує додаткового обґрунтування для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Натомість, обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 2340/4771/18.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунено обставини, які зумовили її повернення.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 2340/4771/18.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 2340/4771/18 повернути особі, які її подала.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги в частині оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 2340/4771/18 не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов