21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 160/7443/20
адміністративне провадження № К/9901/984/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року
у справі № 160/7443/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги, компенсації вартості за неотримане речове майно, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-
06 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27 липня 2020 року, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області по відношенню до ОСОБА_1 , яка виявилася у: 1) невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні; 2) невиплаті компенсації вартості за неотримане речове майно; 3) непроведені повної індексації грошового забезпечення;
- стягнути з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській область на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 90056,40 грн;
- стягнути з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 78433,38 грн;
- стягнути з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період часу з 02 червня 2020 року по день ухвалення рішення у цій справі;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 та її виплату за період часу з червня 2015 року по грудень 2018 року та з грудня 2019 року по 01 червня 2020 року;
- стягнути з Управління Служби Безпеки України у Дніпропетровській області різницю між фактично виплаченою та належною до виплати компенсації за невикористану позивачем додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 років у розмірі 14 472, 74 грн.;
- стягнути з Управління Служби Безпеки України у Дніпропетровській області компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2020 рік у розмірі 8 134,13 грн.
Позивач надав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову в частині стягнення з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській область на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 90056,40 грн. та компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 78433,38 грн.
Ухвалою суду від 31серпня 2020 року вказану заяву задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області в частині стягнення з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській область на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 90056,40 грн. та компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 78433,38 грн. закрито.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження та залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області щодо невиплати у день звільнення одноразової грошової допомоги, компенсації вартості за неотримане речове майно, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, непроведені індексації грошового забезпечення позивача та зобов'язано Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області провести індексацію грошового забезпечення позивачу та її виплату за період часу з червня 2015 року по грудень 2018 року та з грудня 2019 року по 01 червня 2020 року.
Стягнуто з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період часу з 02 червня 2020 року по день ухвалення рішення у цій справі, тобто по 03 вересня 2020 року у розмірі 58382,25 грн.
У іншій частин позовних вимог - відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 рокута постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Скаржник зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, з огляду на те, що на думку скаржника, судами вибірково враховується позиція Великої Палати Верховного Суду висловлений у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Оцінивши доводи касаційної скарги, а також ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на конкретних фактичних обставин справи та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення, за таких обставин справи, не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 160/7443/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги, компенсації вартості за неотримане речове майно, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко