21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 814/273/17
адміністративне провадження № К/9901/47402/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 (суддя Шевчук О.А.) у справі № 814/273/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, у якому просила: визнати протиправними дії щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 ; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесених Головним управлінням ДФС у Миколаївській області від 31.01.2017: № 0000331311 на суму 76306,88 грн., № 0000351311 на суму 7545,19 грн., № 0000361311 на суму 510 грн., та № 0000371311 на суму 510 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 позовні вимоги задоволено в частині. Визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення. В іншій частині позову суд першої інстанції відмовив.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 змінено, шляхом виключення з мотивувальної частини постанови посилання на Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - постанова суду апеляційної інстанції). В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подало апеляцій скаргу, в якій серед іншого вказувало, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області безпідставно постановив рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, що винесені саме ГУ ДФС у Миколаївській області.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги приписам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху.
В ухвалі було зазначено, що Головному управлінню ДФС у Миколаївській області необхідно надати:
1) документ про сплату судового збору;
2) обґрунтування вимог апеляційної скарги із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
3) докази, що підтверджують дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, з якої апелянт дізнався про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги.
Далі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 продовжено Головному управлінню ДФС у Миколаївській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018, надавши десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 апеляційна скарга була повернута податковому органу, з огляду на те, що на адресу суду надійшов лише доказ сплати судового збору. Запитувані обґрунтування вимог апеляційної скарги із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права від податкового органу до суду не надходило.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.03.2018 про повернення апеляційної скарги, ГУ Державної фіскальної служби у Миколаївській області подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Вказується на те, що такий податковий орган попри те, що його податкові повідомлення-рішення були предметом судового оскарження не приймав участі у розгляді даної справи у суді першої інстанції. Звідси приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, повернувши йому апеляційний скаргу, допустив порушення його прав на апеляційний перегляд рішення місцевого суду.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду від позивача чи доповнень від відповідача (Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області) не надходили, що не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Статтею 296 КАС України встановлені форма та зміст апеляційної скарги. Відповідно до приписів частини другої якої, серед іншого, передбачено, що в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Крім того, наведеним положенням зауважено, що до апеляційної скарги також має бути доданий документ про сплату судового збору.
Як вже було установлено, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 апеляційна скарга податкового органу залишалась без руху, так як судом були встановлені недоліки такої апеляційної скарги, а саме ним не надано: документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; не зазначено обґрунтування вимог апеляційної скарги із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; недодані докази, що підтверджують дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, з якої апелянт дізнався про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції та надано десятиденний термін з дня отримання скаржником ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Копія такого рішення було надіслано податковому органу супровідним листом від 08.02.2018 (а.с.169), що був отриманий ним 13.02.2018 про що вказано в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.170).
Згідно із матеріалами апеляційного провадження вбачається, що на виконання даного рішення від податкового органу на адресу суду 23.02.2018 надійшло клопотання, в якому наводились запитувані судом обґрунтування апеляційної скарги, а також надавались пояснення і докази в підтвердження дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції. Водночас цим же клопотанням було поставлено питання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до вирішення справи по суті (а.с.171-172).
22.03.2018, тобто після ухвалення судом апеляційної інстанції ухвали якою процесуальний строк на усунення недоліків був продовжений, від ГУ ДФС у Миколаївській області, до суду апеляційної інстанції надійшло платіжне доручення № 484 від 19.03.2018 на суму 3673 грн. (розмір суми визначений судом).
Враховуючи перелік тих недоліків, які визначались судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 05.02.2018 і наявністю доказів, які засвідчують факт їх виконання, Верховний Суд, приходить до висновку згідно яким вважає передчасною ухвали суду апеляційної інстанції від 29.03.2018 про повернення судом апеляційної інстанцій скарги податкового органу, так як в такій не надана оцінка наданим скаржником документів та доводам.
Зокрема, Суд касаційної інстанції зауважує, що як в апеляційній скарзі так і в клопотанні, поданому на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 05.02.2018, скаржником зауважувались, обґрунтування, якими він намагається довести порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства під час розгляду і вирішення справи, що мали бути перевірені в апеляційному порядку. До таких обґрунтувань він відносив те, що в судовому порядку, в якому він не приймав участь (не був протиправно залучений) були визнанні протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення, які винесені ним як суб'єктом владних повноважень.
Крім того, податковий орган надає в згадуваному клопотанні пояснення та долучає докази в їх підтвердження про дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, з якої апелянт дізнався про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Вказана обставина взагалі не відображена у спірній ухвалі суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції за змістом такого процесуального документу констатує лише про надходження документу про сплату судового збору, та про відсутність обґрунтування апеляційної скарги.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.03.2018 про повернення апеляційної скарги Головну управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, як такої, що постановлена із порушенням приписів процесуального законодавства із обов'язковим направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник