21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 810/4825/15
адміністративне провадження № К/9901/19312/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Тетерів» на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі судді Кушнової А.О. від 09 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю. від 01 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Тетерів» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним рішення та припинення адміністративного арешту,
У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Тетерів» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Інспекція), у якому просило визнати нечинним рішення Інспекції про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 18 березня 2015 року та припинити такий арешт.
У позовній заяві позивач наголошував на тому, що підставою для застосування арешту майна платника податків слугувало невиконання Товариством вимог вже скасованого у судовому порядку наказу від 13 березня 2015 року №116 «Про внесення змін до наказу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29 січня 2015 року №39 «Про затвердження порядку роботи податкового посту» внаслідок недопуску представників податкового органу до здійснення цілодобового чергування, а тому (зв'язку із скасуванням цього наказу) відпали і підстави для продовження умовного адміністративного арешту майна Товариства.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди свою позицію обґрунтовали тим, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення був недопуск посадової особи податкового органу до цілодобового чергування на податковому посту Товариства й правова оцінка правомірності застосування адміністративного арешту майна платника податків вже була надана судом в адміністративній справі №810/1090/15 за поданням Інспекції, яке постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року, що набрала законної сили за результатами апеляційного перегляду, задоволено та підтверджено обґрунтованість застосування такого арешту, тому, враховуючи приписи частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи; далі - КАС України), такі обставини не підлягають повторному доказуванню. Також суди виходили з того, що скасування у судовому порядку похідного наказу від 13 березня 2015 року №116 «Про внесення змін до наказу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29 січня 2015 року №39 «Про затвердження порядку роботи податкового посту» не впливає на необхідність здійснення цілодобового чергування на податковому посту Товариства, можливості проведення якого позбавлені працівники контролюючого органу внаслідок їх недопуску, а відтак підстави для прийняття судом рішення про припинення адміністративного арешту відсутні.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
У доводах касаційної скарги Товариство вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених ним позовних вимог, адже останніми не надано належної правової оцінки наступним обставинам, а саме: постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року по справі №810/2074/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції від 13 березня 2015 року №116 «Про внесення змін до наказу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29 січня 2015 року №39 «Про затвердження порядку роботи податкового посту»; позивач з 2015 року не відноситься до категорії підприємств, які повинні створювати податковий пост; Товариство станом на 01 липня 2015 року залишався включеним до Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту етилового та, як наслідок, розпорядником акцизного складу, а не податкового посту.
Відповідач не реалізував процесуальне право на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Загальна процедура і підстави застосування контролюючими органами адміністративного арешту визначені статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно пункту 94.1 статті 94 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що наказом ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» від 04 травня 2008 року №7, правонаступником якого є позивач, на підставі наказу начальника Ірпінської МДПІ від 03 травня 2007 року №104-д на підприємстві створено контрольний податковий пост з відповідальних працівників Державної податкової інспекції на акцизному складі.
Наказом Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 20 червня 2014 року №360 «Щодо створення податкового посту на підприємстві ТОВ «ЛГЗ «Тетерів» затверджено порядок роботи представників контролюючого органу на податковому посту ТОВ «ЛГЗ «Тетерів», та, зокрема, визначено розпорядок роботи відповідальних представників з 8.00 до 17.00 год.
Такий же порядок роботи представників податкової інспекції було затверджено наказом Інспекції від 29 січня 2015 року №39 «Про затвердження порядку роботи податкового посту».
13 березня 2015 року відповідачем прийнято наказ №116, яким внесено зміни до вищезазначеного наказу №39 шляхом затвердження на податковому посту цілодобового чергування.
17 березня 2015 року Товариство відмовило у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до здійснення цілодобового чергування, про що ними було складено відповідний акт.
У зв'язку з недопуском до забезпечення цілодобового чергування на податковому посту Товариства посадової особи контролюючого органу виконуючим обов'язки начальника Інспекції на підставі положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України прийнято рішення від 18 березня 2015 року №1718/10/10-036 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства (код ЄДРПОУ 32783473), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: Київська обл., смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49.
Обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна Товариства підтверджено постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі №810/1090/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року. У вказаній справі судами встановлено, що посадові особи Товариства всупереч вимогам законодавства не допустили до забезпечення чергування на податковому посту головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом і оподаткуванням підакцизних товарів Інспекції Семенова С.Л., що, як наслідок, унеможливило здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів і сплати податків, а також за цільовим використанням спирту.
Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що законність застосування адміністративного арешту майна Товариства встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, та не підлягає повторній перевірці у межах даного спору.
Що ж стосується доводів позивача про наявність обставин для припинення адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку із скасуванням постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року по справі №810/2074/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, наказу від 13 березня 2015 року №116 «Про внесення змін до наказу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29 січня 2015 року №39 «Про затвердження порядку роботи податкового посту», слід зазначити наступне.
Підстави припинення арешту майна визначені у пункті 94.19 статті 94 ПК України.
Зокрема, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: усунення платником податків причин застосування адміністративного арешту (підпункт 94.19.3); скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про арешт (підпункт 94.19.6); прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту (підпункт 94.19.7).
У випадках, визначених підпунктами 94.19.2 - 94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 статті 94 ПК України, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.
В контексті наведеного вище Верховий Суд зауважує, що адміністративний арешт є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків й має чітко визначені підстави припинення.
Однією з таких підстав, як було вказано вище, є усунення причин застосування адміністративного арешту.
Надаючи оцінку наведеним вище обставинам суди попередніх інстанцій врахували, що метою, з якою пов'язано застосування арешту майна Товариства в спірних правовідносинах, було забезпечення допуску посадових осіб контролюючого органу до чергування на податковому посту.
Однак, як установили суди, на момент розгляду цієї справи причини, які слугували застосуванню адміністративного арешту майна, позивачем не усунуто.
При цьому встановлено, що наказ від 13 березня 2015 року №116 «Про внесення змін до наказу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29 січня 2015 року №39 «Про затвердження порядку роботи податкового посту» було прийнято Інспекцією на виконання розпорядження ДФС України від 12 березня 2015 року №61-р «Про ротацію представників контролюючого органу на податковому посту» та згідно з наказом ДФС України від 23 січня 2015 року №9 «Про затвердження Порядку роботи представників контролюючих органів на акцизних складах та податкових постах, що утворюються на території підприємств, де виробляється продукція з використанням спирту етилового та біоетанолу, які отримуються за нульовою ставкою акцизного податку».
Відтак суди виходили з того, що обставини скасування у судовому порядку похідного наказу від 13 березня 2015 року №116 «Про внесення змін до наказу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29 січня 2015 року №39 «Про затвердження порядку роботи податкового посту» не впливають на необхідність здійснення цілодобового чергування на податковому посту Товариства, можливості проведення якого позбавлені працівники контролюючого органу внаслідок їх недопуску, тому підстави для прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту відсутні. Більше того в подальшому (30 червня 2015 року) Інспекцією прийнято новий наказ №265, яким також визначено розпорядок роботи відповідальних працівників на податковому посту Товариства цілодобово з 08.00 год. до 08.00 год. наступного дня, який є чинним.
Надали суди й оцінку доводами позивача про невіднесення його з 2015 року до категорії підприємств, які повинні створювати податковий пост, й визнали їх такими, що не заслуговують на увагу, адже 12 лютого 2015 року Товариство хоча і зверталося до ДФС України з проханням про виключення його з Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту етилового, однак 02 березня 2015 року ДФС України повідомило підприємство, що це питання буде розглянуто після надання документів у відповідності до вимог законодавства. При цьому слід зазначити, що правомірність призначення представників контролюючого органу на акцизному складі чи податковому пості, що утворений на території позивача, не є предметом розгляду суду у цій справі.
За таких обставин, роблячи висновок про відсутність підстав для припинення арешту майна Товариства та задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували відповідні норми матеріального права.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених висновків і фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги позивача відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Тетерів» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко