20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 824/62/16-а
адміністративне провадження № К/9901/26456/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року (головуюча суддя - Брезіна Т.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Смілянець Е.С., судді - Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі за позовом Підприємства «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Чернівецької області, про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
У лютому 2016 року Підприємство «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» (далі - Підприємства «ДІМ» ЧОТІ «Мир та добробут інвалідам», Підприємство) звернулося до суду з позовом до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (Чернівецька ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просило:
скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року №0000151504 та №0000141504; від 2 лютого 2016 року №0000961504 та №0000941504, від 9 березня 2016 року №0002381504 та №0002391504, від 5 травня 2016 року №0003061204 та №0003081204;
зобов'язати відповідача виконати вимоги пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо подання до органу казначейства, у строки визначені цим кодексом, висновку щодо відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 213448,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що, здійснюючи свою господарську діяльність, Підприємство правомірно використовує пільги з оподаткування податком на додану вартість при реалізації цементу фасованого, як продукції, безпосередньо виготовленої підприємством інвалідів.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року, позов Підприємства задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що Підприємство не відповідає всім критеріям технологічного процесу безпосереднього виробництва цементу, а тому у періоді, який перевірявся, він неправомірно застосував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість до операцій з фасування цементу.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що Чернівецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Підприємства, за наступними деклараціями: за жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2015 року №1691/15-04/35158255; за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 20 січня 2016 року №61/15-04/35158255; за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19 лютого 2016 року №205/15-04/35158255; за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 19 квітня 2016 року №475/15-04/35158255.
В ході перевірок встановлено порушення Підприємством пункту 8 підрозділу 2 «Перехідних положень» та п. 187.1 ст.187, п.200.4 ст.200 ПК України.
За наслідками встановлених перевірками порушень вимог податкового законодавства відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000151504 від 11 січня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 39312,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 19656,00 грн; №0000141504 від 11 січня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17035,00 грн;
№0000961504 від 2 лютого 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18353,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 9176,50 грн; №0000941504 від 2 лютого 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 103548,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 51774,00 грн;
№0002381504 від 9 березня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38917,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 19458,50 грн;
№0002391504 від 9 березня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 79620,00 грн.
№0003061204 від 5 травня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 31671,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 15835,50 грн;
№0003081204 від 5 травня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106908 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив до суду.
Задовольняючи позов Підприємства та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем документи свідчать про безпідставність висновків відповідача щодо неможливості позивача виготовляти цемент фасований та правомірність застосування Підприємством нульової ставки податку на додану вартість у спірні періоди. З огляду на скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, суди також задовольнили позов в частині зобов'язання податкового органу надати до органу казначейства висновки щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час проведення камеральних перевірок - 2015 - 2016 роки) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
З 1 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України було доповнено абзацом другим наступного змісту: «Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».
З аналізу наведених правових норм вбачається, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв'язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).
Також з 1 січня 2017 року під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
Натомість, інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.
Аналогічне правозастосування викладене і в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року (справа №640/18801/18).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі у зв'язку з необхідністю встановлення обставин щодо відсутності/наявності безпосереднього виготовлення в ході переробки (обробки чи іншого виду перетворення) сировини у товар «цемент».
Позивач проти призначення експертизи у справі заперечував з тих мотивів, що податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведення камеральних перевірок. Під час таких перевірок податковий орган не здійснював вихід на Підприємство та не перевіряв жодних первинних бухгалтерських документів платника щодо суми витрат на переробку (обробку, інші види перетворення) виготовленого товару. Позивач наголошував, що у разі призначення експертизи фактично відбудеться підміна перевірки з камеральної на документальну з питань бюджетного відшкодування, яку відповідач позбавлений права проводити за періоди з 1 липня 2015 року у зв'язку зі змінами правового регулювання.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання податкового органу про призначення експертизи у справі з тих підстав, що податковий орган, заявляючи клопотання про проведення судової економічної експертизи з витребуванням у позивача для дослідження ряду документів, які не перевірялися під час камеральних перевірок, фактично ініціює проведення вже документальної перевірки з питань відшкодування ПДВ, що, на думку суду, виходить за межі його повноважень.
В контексті викладеного варто також зазначити, що в даному випадку проведення судової експертизи за клопотанням суб'єкта владних повноважень суперечило б положенням абзацу другого частини другої статті 77 КАС України, оскільки постановлені у ній питання вимагають дослідження нових доказів, якими відповідач свого рішення не обґрунтовував.
За встановленими судами обставинами податкові повідомлення-рішення, що є предметом судового розгляду, прийняті на підставі актів за результатами камеральних перевірок, під час проведення яких контролюючим органом досліджувалась не тільки подана позивачем податкова звітність за відповідні місяці, але й матеріали оперативного управління ГУ ДФС у Чернівецькій області: листи, надані Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Міністерства регіонального розвитку, ДНДІ «Укрдіцемент», ДП «Сепроцем», ДП «Буковинастандартметрологія», сертифікати відповідності на портландцемент фасований, надані Підприємству «ДІМ» тощо.
Колегія суддів зазначає, що дослідження первинних документів або інших додаткових документів з метою перевірки своєчасності (крім узгоджених податкових (грошових) зобов'язань), достовірності, повноти нарахування і сплати податків повинне здійснюватись в межах документальних перевірок. Відтак, наведені обставини свідчать, що викладені в актах висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства виходять за межі предмета камеральної перевірки.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) констатував, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Отже, встановлення судовим розглядом факту проведення податкових перевірок Підприємства не у спосіб, визначений ПК України, та, як наслідок протиправність результатів таких перевірок, на переконання колегії суддів є достатніми для висновку про неправомірність прийнятих за наслідками камеральних перевірок податкових повідомлень-рішеннь, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем положень пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі, і зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська