21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 126/362/17
адміністративне провадження № К/9901/45835/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 126/362/17
за позовом ОСОБА_1 до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області
на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Рудя О.Г.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2017 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Граб Л.С., суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.)
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати протокол № 1 Бершадського ОУПФ України Вінницької області від 10.01.2017 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати йому період роботи з 08.06.2004 року по 01.10.2013 року, та з 14.12.2015 року по 27.04.2016 року до стажу електрогазозварника, який дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п "б" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та вирішити питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно чинного законодавства.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що після досягнення відповідного віку 55-років у серпні 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте отримав відмову.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 01 червня 2017 року Бершадський районний суд Вінницької області вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати протокол №1 засідання комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 10.01.2017 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 08 червня 2004 року по 01 жовтня 2013 року та з 14 грудня 2015 року по 27 квітня 2016 року до стажу електрогазозварника який дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «Б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «Б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення за призначенням пенсії, тобто з 05.08.2016 року.
Постанову в межах виплати пенсії за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3280 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком, оскільки у ОСОБА_1 наявні необхідний вік та підтверджений атестацією пільговий стаж роботи, які передбаченні чинним законодавством України для призначення пільгової пенсії за віком.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 05 липня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії змінити в частині стягнення з Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3280 грн.
В цій частині постанову викласти в наступній редакції.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2623,83 грн.
6. Скасовуючи рішення першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до суду було надлишково сплачено судовий збір, повернення якого передбачено іншою процедурою.
Крім того судом апеляційної інстанції зроблено висновок щодо завишення позивачем витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 14 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2017 року у справі №126/362/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
У касаційній скарзі відповідач стверджує, що додані позивачем до матеріалів справи документи не розглядалися комісією з вирішення питань пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсії управління, а отже не можуть бути доказами в розгляді справи щодо законності прийнятого відповідачем рішення про відмову в призначені пенсії громадянину ОСОБА_1 .
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2017 року у справі №126/362/17.
9. 23 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 08.06.2004 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» та зарахований на посаду електрогазозварника 5-го розряду відділу головного механіка виробничо-експлуатаційного комбінату відповідно до наказу № 1125-г від 17.06.2004 р., 01.10.2013 р. звільнився з вищевказаної посади за власним бажанням згідно наказу № 3388-г від 01.10.2013р.; 14.12.2015 згідно наказу № 3651-г від 09.12.2015 р. був прийнятий на роботу в Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» та зарахований на посаду електрогазозварника 5-го розряду відділу головного механіка виробничо-експлуатаційного комбінату де працює по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки.
Крім того НТУУ «Київським політехнічним інститутом» проводилась атестація робочого місця згідно з наказом по НТУУ «КПІ» (Список № 2 розділ XXXIII. поз. 33) електрогазозварника згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 01.08.1992 р.: 21.02.2006 р. згідно наказу № 4-23 від 21.02.2006 р.; 20.01.2011 р. згідно наказу № 4-8 від 20.01.2011 р.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 , досягнувши 55-річного віку звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
10січня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком, в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, оскільки управлінням не зараховано до стажу періоди роботи з 08.06.2004 р. по 01.10.2013 р. та з 14.12.2015 р. по 27.04.2016 р. в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», оскільки посада «електрогазозварник» в додатку №1 переліку професій працівників НУТУ «Київський політехнічний інститут» до наказів від 21.02.2006 р. №4-23 від 20.01.2011 р. №4-8, від 02.12.2015 р. №4-280 про результати проведення атестації робочих місць не відповідає посаді, професій розділу ХХХІІІ п.33 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
ОСОБА_1 , вважаючи відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 13 Закону № 1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже обов'язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Згідно пункту 4 Порядку та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач працював з 08.06.2004 року - в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» на посаді електрогазозварника 5-го розряду відділу головного механіка виробничо-експлуатаційного комбінату; з 14.12.2015 року зарахований - на посаду електрогазозварника 5-го розряду відділу головного механіка виробничо-експлуатаційного комбінату в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут, де працює і по теперішній час.
Зазначена професія відноситься до Списку №2, розділу XXXIII "Загальні професії", яким передбачено посаду електрогазозварника.
10.01.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком, в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, оскільки управлінням не зараховано до стажу періоди роботи з 08.06.2004 р. по 01.10.2013 р. та з 14.12.2015 р. по 27.04.2016 р. в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», оскільки посада «електрогазозварник» в додатку №1 переліку професій працівників НУТУ «Київський політехнічний інститут» до наказів від 21.02.2006 р. №4-23 від 20.01.2011 р. №4-8, від 02.12.2015 р. №4-280 про результати проведення атестації робочих місць не відповідає посаді, професій розділу ХХХІІІ п.33 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Проте згідно наказів №4-23 від 21.02.2006 р. та №4-8 від 20.01.2011 р. НТУУ «Київським політехнічним інститутом» проводилась атестація робочого місця позивача, за результатами проведення якої встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді електрозварника, що відповідає переліку професій працівників НТУУ "КПІ", які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач, перебуваючи на посаді електрозварника виконував роботу, яка передбачена Списком №2, у шкідливих умовах праці, а тому відсутні підстави для неврахування періодів його роботи з 08.06.2004 р. по 01.10.2013 р. та з 14.12.2015 р. по 27.04.2016 р.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно із пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ із зменшенням пенсійного віку, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів скаржника з приводу того, що додані позивачем як докази, матеріали до позовної заяви не розглядалися комісією по вирішенню питань пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсії управління, а тому не можуть бути доказами незаконності прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів Верховного суду вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції з приводу перерахунку судових витрат позивача з огляду на здійснення останнім переплати при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами та завищенням розміру витрат на правничу допомогу у зв'язку із застосуванням у розрахунку цих витрат більшої тривалості часу, потраченого представником позивача на надання правничої допомоги, ніж вбачається з наявних в матеріалах справи доказів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області - залишити без задоволення.
2. Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2017 року у справі №126/362/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій