22 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3933/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Підряд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі
за позовом Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Підряд"
про зобов'язання відновити становище,
23.11.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Підряд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 (повний текст складено 30.10.2020) у справі № 910/3933/20, надіслана поштою 16.11.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 24.12.2020 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з зазначенням норм матеріального чи процесуального права, неправильне застосування яких допущено чи порушено судом під час ухвалення оскаржуваних рішень, що є підставою подання вказаної касаційної скарги, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а також доказів сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн за подання цієї касаційної скарги.
11.01.2021 до Касаційного господарського суду надійшла надіслана поштою 04.01.2021 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Підряд" про усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн, а також зазначено норми процесуального права, які на думку скаржника порушено судами.
Вивчивши матеріали касаційної скарги з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-якого із визначених частиною другою статті 287 ГПК України випадку потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 287 ГПК України викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
При цьому лише подібність правовідносин у всіх випадках є підставою касаційного оскарження.
Проте подана касаційна скарга хоч і містить зазначення підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другій статті 287 ГПК України, а також посилання на постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6004/17 та від 04.07.2018 у справі № 910/16616/17, у яких викладені правові позиції, однак у поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом лише процесуальних норм, щодо яких відсутні висновки як у оскаржуваній постанові апеляційного суду, так і у наведених скаржником рішеннях Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник не навів формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована.
У свою чергу, скаржником на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України наведено лише перелік постанов Верховного Суду і зазначено, що висновки у них не враховані судом апеляційної інстанції. Однак, скаржником жодним чином не вказано який саме висновок щодо застосування відповідної норми права та в яких правовідносинах не враховано апеляційним господарським судом, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду. Здійснення лиши вказівки на постанови Верховного Суду без будь-якого правового обґрунтування подібності правовідносин, не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження. Саме обґрунтування подібності правовідносин має ключове значення при звернення із касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чого Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Підряд" здійснено не було. Колегія суддів зауважує, що фактично доводи заявника у цій частині зводяться до заперечень висновків судів попередніх інстанцій, власної оцінки доказів та норм законодавства, посилань на помилковість оцінки судами доказів.
Таким чином, у заяві про усунення недоліків не зазначено норми права у сукупному зв'язку із конкретними подібними правовідносинами, до яких відповідна норма має застосовуватися. Сам лише перелік статей із описом обставин справи не має характеру належного, фундаментального обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касаційної скарги доводами, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень, саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження.
Процесуальне законодавство визначає обов'язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження.
Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження.
Водночас дотримання положень частини другої статті 287 ГПК України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.
У свою чергу, без належного зазначення зв'язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.
З наведеного слідує, що вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 скаржником не виконані, недоліки касаційної скарги в частині дотримання вимог передбачених пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України не усунуто.
Не усунення недоліків є підставою для повернення касаційної скарги як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її форми.
Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Підряд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 910/3933/20 повернути скаржникові.
2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами на 5 (п'яти) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 29.12.2020 № 347 про сплату судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Случ