Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 911/891/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, Київська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівка Інтерагро", м. Харків
про стягнення 221 577,80 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
Богданівська сільська рада Броварського району Київської області звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівка Інтерагро" про стягнення 221 577,80 грн. заборгованості зі сплати за користування землею за період з 01.04.2019 по 01.05.2019.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.20р. позовну заяву та додані до неї документи передано за підсудністю на розгляд Господарському суду Харківської області.
18.08.20р. матеріали позовної заяви Богданівська сільська рада Броварського району Київської області надійшли до господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 21.08.20р. позовну заяву Богданівської сільської ради Броварського району Київської області залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме: докази сплати судового збору в сумі 3323,67 грн.
07.09.20р. позивач надав суду докази сплати судового збору в сумі 3323,67 грн.
Ухвалою суду від 11.09.20р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
23.10.20р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому визнає позовні вимоги частково в сумі 13291,27 грн.
Ухвалою суду від 09.11.20р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 10.12.20р.
11.11.20р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 08.12.20р. задоволено клопотання позивача про проведення підготовчого провадження без участі представника позивача, закрито підготовче провадження по справі №911/891/20 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "24" грудня 2020 р. о 14:00 год.
21.12.20р. від представника позивача надійшла заява про заміну Богданівської сільської ради Броварського району Київської області на правонаступника. Як вбачається з клопотання про заміну позивача на правонаступника, в період розгляду справи Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» 17 липня 2020 року № 807-ІХ було внесено зміни щодо адміністративно-територіального устрою в Україні. В результаті змін запроваджених вказаною Постановою № 807-ІХ припинено Богданівську сільську раду як відповідний орган влади та управління. З урахуванням змін до адміністративно-територіального устрою внесених Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» 17 липня 2020 року № 807-ІХ, Постановою Верховної Ради України «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» від 15 липня 2020 року № 795-ІХ було призначено вибори до органів місцевого самоврядування. Вибори до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області не проводились. 17.11.20 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» №1009-ІХ, яким визначено: « 6-1. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);». Таким чином, за твердженнями представника позивача відбуло процесуальне правонаступництво засноване на нормі закону. 25.10.20р. повноваження Богданівської сільської ради Броварського району Київської області припинились.
Ухвалою суду від 24.12.20р. оголошено в судовому засіданні перерву до "11" січня 2021 р. о 14:30 год. Вказано про те, що клопотання представника позивача про заміну Богданівської сільської ради Броварського району Київської області на правонаступника, яке надійшло до суду 21.12.20р., - буде розглянуто після надання доказів правонаступництва.
Представник позивача в судове засідання 11.01.21р. не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 11.01.21р. не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.
Суд, розглянувши заяву позивача про заміну його на правонаступника, не вбачає підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.
В обґрунтування клопотання про заміну позивача на правонаступника позивач вказує про те, що в період розгляду справи Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» 17 липня 2020 року № 807-ІХ було внесено, зміни щодо адміністративно - територіального устрою в Україні. В результаті змін запроваджених вказаною Постановою № 807-ІХ припинено Богданівську сільську раду як відповідний орган влади та управління.
Позивач зазначає, що з врахуванням змін до адміністративно - територіального устрою внесених Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» 17 липня 2020 року № 807-ІХ, Постановою Верховної Ради України «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» від 15 липня 2029 року № 795-IX було призначено вибори до органів місцевого самоврядування. Вибори до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області не проводились.
У клопотанні позивач вказує, що 17.11.2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних, адміністрацій» №1009-ІХ, яким визначено: «6-1. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органі, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);».
Таким чином, за твердженнями позивача, відбулось процесуальне правонаступництво засноване на законі.
У відповідності до ч.1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Позивач, заявляючи клопотання про заміну позивача на правонаступника, а, також, на виконання ухвали від 24.12.20р. не надав суду доказів на підтвердження правонаступництва позивача.
У відповідності до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У клопотанні про заміну на правонаступника позивач вказує про те, що 25.10.20р. повноваження Богданівської сільської ради Броварського району Київської області припинились, проте в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про таке припинення.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 52 ГПК України про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
З положень даної частини вбачається, що у суду є можливість задоволення або відмови в задоволенні клопотання про заміну на правонаступника.
Таким чином, на підставі викладеного, оскільки позивачем не надано суду доказів припинення повноважень Богданівською сільською радою Броварського району Київської області своїх повноважень, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про заміну позивача на правонаступника.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відмова в задоволенні клопотання про заміну позивача на правонаступника не позбавляє його права з повторним зверненням з про заміну на правонаступника на будь-якій стадії судового процесу, зокрема під час виконання рішення суду.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
22.11.2004р. між позивачем та ТОВ "Трейд Лайн ЛТД" було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 57,774 га для виробничих потреб строком на 49 років на підставі рішення позивача XII сесії XXIV скликання від 02.09.04р. №142.
31.08.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА "БОГДАНІВСЬКА» створило Товариство з обмеженою відповідальністю "БОГДАНІВКА ІНТЕРАГРО».
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "БОГДАНІВКА ІНТЕРАГРО» належить 987/1000 майна - комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 58 759 кв.м., що розміщені на земельній ділянці площею 57,7329 га (розмір частки - 56,9823723 га) з кадастровими номерами:
3221280801:01:064:0016
3221280801:01:015:0065
3221280801:01:044:0010
3221280801:01:041:0017
3221280801:01:041:0018
3221280801:01:008:0020
3221280801:01:064:0016
3221280801:01:048:0030
3221280801:01:043:0031
3221280801:01:026:0041
3221280801:01:042:0043
3221280801:01:047:0056
3221280801:01:047:0057
Позивач вказує, що відповідно до рішення власника, зафіксованого та відображеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було визначено що статутний капітал новоствореної юридичної особи становить 493 500,00 грн.
Позивач зазначає, що вказаний статутний капітал було сформовано за рахунок внесення частки в розмірі 987/1000 майна - комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 58 759 кв.м., що розміщені на земельні ділянці площею 57,7329 га (розмір частки - 56,9823723 га).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договір оренди землі між сторонами не укладався.
У відзив на позовну заяву відповідач не заперечує факту платності користування землею та невід'ємності належних йому будівель і споруд від земельних ділянок, на яких вони розташовані, проте не визнає розміру ділянок, зазначених позивачем. Так, зокрема, відповідач вказує про те, що земельна ділянка фактично зайнятими та належними йому будівлями та спорудами складає 5,799513 га.
Також, відповідач вказує про те, що Вимогою № 862 від 05.07.2019 року позивач нарахував відповідачу суму за користування земельними ділянками за період 105 днів з 23.03.2019 року по 05.07.2019 року (включаючи квітень 2019 року, що є періодом нарахування у даній справі) в сумі 32411,12 грн. Вказана вимога була задоволена в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період 01.01.19р-31.12.19р. (а.с. 71)
Таким чином, відповідач вказує, що ним вже сплачено плату за землю за квітень 2019 року в сумі 9260,32 грн. на підставі Вимоги, яка входить в суму 32411,12 що були отримані позивачем.
Відповідачем було надано свій контррозрахунок суми позову, відповідно до якого, відповідач визнає позовні вимоги частково в сумі 12792,64 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що посилання відповідача у відзиві на відсутність користування вказаним майном не відповідає фактичному стану речей та діям самого відповідача і є спробою ухилитись від сплати за користування землею.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України).
З огляду на вищевикладене, законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Предметом доказування у даній справі є факт безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Польова, 1 у с. Богданівка Броварського району Київської області площею 56,9823723 без належних на те правових підстав за період з 01.04.2019 по 01.05.2019 у сумі 221577,80 грн, розрахованої з урахуванням нормативно грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 13-24), виданих ГУ Держгеокадастру у Київській області МУ у Броварському районі та м. Броварах.
Як встановлено судом, відповідач у спірний період є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці по вул. Польова, 1 у с. Богданівка Броварського району Київської області, при цьому договір оренди землі протягом вказаного періоду не був укладений.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.
Отже, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, як власник об'єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату у вищевказаний період.
Відповідачем до матеріалів справи не було додано доказів користування площею земельної ділянки меншого розміру, ніж зазначено в позовній заяві.
Згідно із ч. 1 ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213.
Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").
Як вбачається з наданої інформації, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які знаходиться по вул. Польова, 1 у с. Богданівка Броварського району Київської області, складає станом на 2019 рік - 91 045 700,12 грн. Площа користування відповідачем земельною ділянкою складає 56,9823723 га.
Відповідно до розрахунку позивача, розміру неотриманих доходів користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає за період з 01.04.2019 по 01.05.2019 - 221 577,80 грн. Суд, дослідивши розрахунок відповідача, вважає його арифметично вірним.
Проте, оскільки відповідачем вже було сплачено позивачу плату за землю за квітень 2019 року в сумі 9262,32 грн. на підставі Вимоги позивача, суд вважає за необхідне зменшити суму плати за землю за квітень 2019 року на оплачену відповідачем суму (9262,32грн.).
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, надавши оцінку всім доказам, суд дійшов до висновку, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати 212 315,48 грн., а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БОГДАНІВКА ІНТЕРАГРО» (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 183, код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 42717145) на користь Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (07433, Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Богдана Хмельницького, 219, код ЄДРПОУ 04358678) кошти в сумі 212 315,48 грн., судовий збір в сумі 3184, 73 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "21" січня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко