проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" січня 2021 р. Справа №905/1248/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,
при секретарі судового засідання Ярош В.В.,
представники учасників справи: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№3066Д/1 від 13.11.2020) на рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/1248/20 (м. Харків, суддя Паляниця Ю.О., повний текст рішення складено 12.10.2020),
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м. Маріуполь, Донецька область,
про стягнення 817817,74 грн, -
Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м. Маріуполь про стягнення боргу у загальній сумі 817817,74 грн, в тому числі: пені 700986,64 грн та 3% річних 116831,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №18-332-Н від 03.10.2018 в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Донецької області позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних 884,16 грн, а також судовий збір в сумі 13,26 грн.
Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом під час прийняття оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить поновити Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/1248/20 та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/1248/20 у частині відмови у задоволенні 115946,94 грн 3% річних; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 115946,94 грн 3% річних, у стягненні яких було відмовлено задовольнити; відшкодувати за рахунок відповідача понесені Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн.
Одночасно в тексті апеляційної скарги апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження з підстав того, що копія рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2020 вручена позивачу засобами поштового зв'язку 19.10.2020, що підтверджується копією першої сторінки даного рішення, копією конверту, яким вручено оскаржуване рішення із поштовим ідентифікатором та роздруківкою з веб-сайту АТ «Укрпошта» про рух поштового відправлення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає наступне:
- сторони, підписавши Договір, не мали заперечень щодо визначених у Договорі строків та порядку розрахунків; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд;
- виділення коштів з державного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу, послуг теплопостачання можливе лише за умови власного волевиявлення відповідача щодо використання бюджетних коштів на погашення заборгованості за Договором, однак не позбавляє відповідача від відповідальності перед позивачем у вигляді стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат (висновки Верховного Суду, викладені у п. 33 постанови від 12.03.2019 по справі №910/3657/18);
- Порядок №256 регулює розрахунки між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів та постачальниками послуг (відповідач) в частині виділення пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу. І лише після отримання таких коштів, відповідач перераховує їх на рахунки продавця без участі останнього у погодженні їх сум. Із Порядку також не вбачається умов щодо зміни порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами договору, а встановлюється виключно порядок визначення сум щодо пільг та субсидій населенню на оплату природного газу та послуг теплопостачання, що можуть бути відшкодовані з державного бюджету, та порядок їх зарахування на рахунки постачальника цих послуг.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без руху з підстави несплати судового збору у належному порядку та розмірі. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
30.11.2020, в строк, наданий для усунення недоліків, до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№11820) та про долучення до матеріалів апеляційної скарги платіжного доручення №0000012080 від 23.11.2020 про сплату судового збору у належному порядку та розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №905/1248/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Запропоновано учасникам провадження у справі подати відзиви на апеляційну скаргу. Призначено справу №905/1248/20 до розгляду на 15.12.2020 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Від ТОВ «Азовгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12460 від 14.12.2020), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити; оскаржуване рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:
- враховуючи те, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводиться на даний час антитерористична операція, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не мав підстав щодо нарахування пені;
- посилання позивача на те, що грошові кошти, які надійшли по пільгам та субсидіям, відповідно до Постанови №256 не змінюють строків та умов розрахунків за цим договором, відповідач вважає такими, що не відповідають діючому законодавству. Проводячи розрахунки за надані послуги у визначений Порядком спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов'язань, які визначені в Договорі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 оголошено перерву у розгляді справи №905/1248/20 до 21.01.2021 о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
У судове засідання 21.01.2021 представники сторін не з'явились.
Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 була отримана представником позивача - 28.12.2020, представником відповідача - 29.12.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1, а.с.158,159).
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2018 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №18-332-Н, за приписами п.п.1.1, 1.3 якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінений тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Таким чином, Продавцем за Договором є позивач у даній справі.
Продавець передає покупцеві з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ обсягом до 5500 тис. куб. м (п.2.1 договору №18-332-Н від 03.10.2018 в редакції додаткової угоди №2 від 26.10.2018).
Покупець зобов'язується подати не пізніше 8 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість. Продавець до 12 числа, що настає за місяцем купівлі-продажу газу після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності) (п.п.3.3, 3.4 договору №18-332-Н від 03.10.2018р. в редакції додаткової угоди №2 від 26.10.2018р.).
За змістом п.5.1 укладеного позивачем та відповідачем правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 4942 грн, крім того: ПДВ 20%, всього з ПДВ 5930,40 грн.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відстокової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (у тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць , підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем та продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточних розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбання природного газу, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання покупцем актів звіряння розрахунків, передбачених в абзаці четвертому цього пункту та/або будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день його прострочення.
Згідно з п. 7.4 збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.
Відповідно до розділу 11 договору №18-332-Н від 03.10.2018 (в редакції додаткової угоди №2 від 26.10.2018) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2018 і діє в частині продажу газу до 31.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (т.1, а.с.18).
Як свідчать матеріали справи, позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.10.2018 (на території підконтрольній українській владі), згідно з якими продавець передав, а покупець прийняв у жовтні 2018 року природний газ виключно для постачання побутовим споживачам вартістю 24719152,58 грн (4168,210 тис. куб. м) (т.1, а.с. 19).
У жовтні 2018 між відповідачем та Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради підписаний акт звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, субсидії (т.1, а.с. 20).
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що покупцем були проведені розрахунки на суму 2424553655,89 грн за спожитий у жовтні 2018 енергоносій відповідно до Постанови №256 від 04.03.2002 Кабінету Міністрів України, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 25.01.2019 (оплачено Державною казначейською службою України 29.01.2019), призначення платежу: «пост. КМУ від 04.03.2002р. №256 за природний газ жовтень 2018 року дог. №18-332-Н від 03.10.2018».
Одночасно, частина заборгованості у загальній сумі 165496,69 грн за поставлений у жовтні 2018 року природний газ за договором №18-332-Н від 03.10.2018 була погашена відповідачем самостійно за рахунок власних коштів, про що свідчать відомості про дату та суму оплати (31.01.2019 165496,69 грн) наявні у розрахунку Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до позову, довідці «Операції по підприємству «Авзовгаз, ТОВ» з 01.10.2018 по 31.03.2020» позивача та не спростовані відповідачем.
Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази про оплату наведеної вище поставки енергоносія за договором №18-332-Н від 03.10.2018, судом встановлено, що за товар на суму 24719152,58 грн (4168,210 тис. куб. м) відповідач повністю розрахувався лише 31.01.2019.
Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги про стягнення 700986, 64 грн пені та 116831,10 грн 3% річних.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на правовідносини між сторонами у справі розповсюджується дія мораторію на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції, а тому вимога про стягнення 700986,64 грн пені задоволенню не підлягає. Також суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування 3% річних на заборгованість за спожитий у жовтні 2018 року природний газ за договором №18-332-Н від 03.10.2018, яка була оплачена покупцем шляхом надання державою субвенцій у відповідності до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державних бюджетів, затвердженого постановою №256 від 04.03.2002 Кабінету Міністрів України, а тому
Як було зазначено вище, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні 115946,94 грн - 3% річних. Враховуючи відсутність інших доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.269 ГПК України переглядає рішення лише в частині відмови у задоволенні 115946,94 грн - 3% річних.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є також право кредитора вимагати сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних та інфляційних.
Оскільки матеріали справи свідчать про порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, передбачених умовами договору №18-332-Н від 03.10.2018, з оплати отриманого від позивача у власність природного газу, останній цілком управнений був вимагати сплати заявлених до стягнення нарахувань на суму прострочених виконанням грошових зобов'язань.
Так, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 116831,10 грн за період з 27.11.2018 по 30.01.2019.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, місцевий господарський суд зауважив, що у спірних відносинах запроваджений механізм розрахунків, визначений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок). При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами в цій справі виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання за договором у частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування і чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наголосило на тому, що умовами Договору сторони погодили, що фінансування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 у будь-якому випадку не змінює строків та порядку розрахунків за цим договором, у зв'язку з чим посилання суду на названу постанову, як на підставу для зміни порядку та строків розрахунків, є такими, що суперечать умовам договору і принципу обов'язковості виконання договірних зобов'язань.
Спростовуючи зазначені аргументи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №914/1029/19.
З огляду на викладене, проводячи розрахунки за надані послуги у визначений Порядком спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов'язань, які зазначені у договорі.
Таким чином, є хибними твердження апелянта про обґрунтованість нарахування сум 3% річних на грошові кошти, сплачені у визначений у Порядку спосіб.
При цьому безпідставними є посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, 12.03.2019 у справі №910/3657/18 та від 28.11.2019 у справі №925/74/19. Так, за змістом ч.4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Зважаючи на те, що у вищевказаних постановах Верховного Суду не міститься висновків щодо застосування норм права, а містяться лише висновки про відсутність правового обґрунтування висновків судів та відсутність спростування доводів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», посилання скаржника на такі постанови є безпідставним.
Як вбачається з матеріалів справи за спірний період державою профінансовано пільг та субсидій на суму 24553655,89 грн, які спрямовано Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на проведення розрахунків за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №18-332-Н від 03.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 25.01.2019 (оплачено Державною казначейською службою України 29.01.2019) на суму 24553655,89 грн, призначення платежу: «пост. КМУ від 04.03.2002 №256 за природний газ жовтень 2018 року дог. №18-332-Н від 03.10.2018» (т.1, а.с. 61).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було здійснено розрахунки за поставлений природний газ у порядку, встановленому вказаними постановами, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про помилковість включення до боргу, на який здійснено нарахування 3% суми заборгованості в розмірі 24553655,89 грн.
Перевіривши здійснені на підставі ст.625 ЦК України нарахування на суми оплат, вчинених за рахунок власних коштів відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 884,16 грн, нарахованих на заборгованість за період з 27.11.2017 по 30.01.2019.
Ураховуючи наведене, доводи апелянта про те, що в оскаржуваному рішенні не враховано аргументи позивача та не зазначено мотивів такого неврахування, є безпідставними та спростовані змістом оскаржуваного рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги зводяться безпосередньо до переоцінки фактичних даних, які вже були вірно оцінені судом першої інстанції, а також є такими, що спростовані викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції, не відповідають матеріалам справи, суперечать чинному законодавству та, відповідно, не впливають на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Стаття 275 ГПК України встановлює, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.276 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/1248/20 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.01.2021.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя Н.М. Дучал
Суддя О.І. Склярук