Головуючий суддя у першій інстанції : Вінер Е.А.
13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 306/1057/20 пров. № А/857/14585/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» в особі провідного мисливствознавця Орсаг Івана Михайловича на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року у справі № 306/1057/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» в особі провідного мисливствознавця Орсага Івана Михайловича про скасування постанови, -
10.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» в особі провідного мисливствознавця Орсага І.М. про скасування постанови № 6 від 11.05.2020р. про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.10.2020р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Державне підприємство «Свалявське лісове господарство» в особі провідного мисливствознавця Орсаг І.М. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.10.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
12.01.2021р. на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» про відкладення розгляду справи на період карантину та перебування представника апелянта у відпустці.
При цьому, апелянт не зазначає в клопотанні про відкладення розгляду справи та не надає суду жодних доказів, які свідчать про ту обставину, що провідний мисливствознавець ОСОБА_2 знаходиться у відпустці.
ч.2 ст.313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, ч.3 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, а їх участь у судовому засіданні не визнана обов'язковою.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 11.05.2020р. провідний мисливствознавець Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» Орсаг І.М. виніс постанову № 6 про накладення адміністративного стягнення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.85 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.85 КУпАП порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання та в дозволі на їх добування - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від шести до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від тридцяти до дев'яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
ст.278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
В ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
ч.1 ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналіз вказаних норм, дає підстави дійти висновку, що законодавством надано право особі, яка притягується до відповідальності ряд процесуальних прав та обов'язків, для захисту свої прав, свобод да інтересів.
Зокрема, особі, яка притягується до відповідальності надано право бути присутніми під час розгляду справи, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що неналежне повідомлення особи, яка притягується до відповідальності позбавляє останнього права в повній мірі та на власний розсуд здійснювати надане їй законодавством процесуальне право захисту.
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про повідомлення позивача у один із способів, що передбачений законодавством, що свідчить про порушення процедури накладення адміністративного стягнення.
Із змісту ч.1 ст.77 КАС України видно, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Зокрема, ч.2 даної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач всупереч ст.77 КАС України як суб'єкт владних повноважень не виконав обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 через засоби телефонного зв'язку та на зборах Солочинської ПМО був повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які свідчать про дану обставину.
Крім того, позивач стверджує що не повідомлявся про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а оскаржену постанову про накладення адміністративного стягнення винесено без його участі, що не спростував апелянт.
Щодо доводів апелянта в частині того що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення та не допитав свідків колегія суддів вважає зазначити, що покази свідків не можуть свідчити про доведення до відома позивача про розгляд його справи із зазначенням дати, часу та місця розгляду його справи, оскільки із показів свідків не можливо достовірно встановити деталей такого повідомлення із вказанням чи дотримано усіх реквізитів повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, чинне законодавство передбачає право особи яка притягується до адміністративної відповідальності відмовитись від отримання протоколу про адміністративну відповідальність та постанови про накладення адміністративного стягнення, що фіксується відповідною відміткою суб'єкта владних повноважень на даних документах.
Тобто, повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в усний спосіб не містить доказової бази щодо дотримання прав такої особи, а тому не може бути належним та допустимим доказом в адміністративному судочинстві.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Свалявське лісове господарство" в особі провідного мисливствознавця Орсаг Івана Михайловича залишити без задоволення, а рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року у справі № 306/1057/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.Я. Макарик
Суддя З.М. Матковська
Постанова в повному обсязі складена 22.01.2021р.