12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1351/20 пров. № А/857/10341/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Могила А.Б.,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови від 20.03.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 262960,10 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року позовну заяву повернуто.
Рішення мотивоване тим, що позовну заяву подано після закінчення строків, встановлених законодавством, а вказані в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, на думку суду, не є поважними.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на її протиправність, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона дізналася про порушення свого права тобто про подвійне стягнення виконавчого збору та основної винагороди від приватного виконавця 10.06.2020, а з адміністративним позовом звернулась 16.06.2020. Звертає увагу суду на те, що вона не одержувала від відділу ДВС Коломийського МУЮ постанову про стягнення виконавчого збору у 2019 році та не могла її одержати, оскільки у вказаній постанові зазначено її адресу: АДРЕСА_1 , де вона не проживає, а фактично проживала на другому поверсі приміщення мінімаркету, яке їй належало до 31.07.2019, за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що нею не пропущено строк звернення до суду.
З урахуванням частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 20.03.2019 №50773793 про стягнення виконавчого збору в сумі 262960,10 грн.
Позовну заяву ОСОБА_1 подано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 16.06.2020.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Вимогами п. 2 ч. 2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як встановлено судом, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 позовну заяву залишено без руху, надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням у ній інших підстав для поновлення такого строку та надання відповідних доказів.
На виконання вказаної ухвали позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом позивачем зазначено, що постанову від 20.03.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 262960,10 грн не могла одержати, оскільки проживає за іншою адресою, ніж вказано у даній постанові.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Згідно п.1 ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
З системного аналізу наведених норм спеціального законодавства слідує обов'язок боржника повідомляти про зміну місця проживання. В той же час, позивачем не надано доказу, що нею здійснено таке повідомлення, а отже ОСОБА_1 вважається повідомленою про початок примусового виконання рішень.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, в ході вчинення виконавчих дій мало місце скерування 19.02.2020 державним виконавцем до відділу з виплат пенсій №7 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області постанови про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 , про що позивач, як отримувач пенсійних виплат, які носять системний характер та виплачуються періодично, була обізнана.
А отже, ОСОБА_1 мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав щомісяця після отримання пенсійних виплат.
Колегією суддів також враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Відтак, позивачем не доведено наявності жодної обставини, яка б об'єктивно незалежала від її волі та поведінки та унеможливлювала реалізацію нею своїх прав на звернення до суду з відповідним позовом у встановлений законодавством строк.
З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду про те, що оскільки ОСОБА_1 подано позовну заяву після закінчення строків, встановлених законодавством, а вказані в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, то позовна заява підлягала поверненню.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 300/1351/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 22.01.2021 року.