11 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1086/20 пров. № А/857/13830/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, ухвалене суддею Мірінович У.А. у м.Тернополі о 16:10, повний текст якого складений 01 жовтня 2020 року, у справі №500/1086/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, про визнання протиправною та скасування постанови,-
08 травня 2020 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Управління Держпраці у Тернопільській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, в тому числі показами свідка - ОСОБА_2 , що останній проходив навчання (стажування) у магазині "Продукти", який належить позивачу, за цивільно-правовим договором. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не довів факту порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а оскаржувана постанова не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю відноситься до основних завдань Держпраці, визначених Положенням про Управління Держпраці у Тернопільській області. Управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законом порядку з територіальним органами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній території з питань, віднесених до його компетенції. Підпунктом 2 пункту 6 Положення пеедбачено, що Управління має право отримувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань.
На адресу Управління 03.01.2020 надійшов лист Головного управління ДПС у Тернопільській області №11/10/19/00-05-03-08/201 та копії матеріалів фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, проведеної у період з 24.12.2019 по 01.01.2020, для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
Оскільки накладення штрафів на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення аконодавства про працю, проводиться відповідно по Порядку №509, яким не передбачено повторне проведення перевірки, фінансові санкції застосовуються Управлівнням Держпраці без проведення перевірок, виключно за матеріалами перевірки ДПС.
Відтак, акт перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у Тернопільській області у ФОП ОСОБА_1 , у якому зафіксовано порушення законодавства про працю, слугував належною підставою для винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020.
При цьому зауважує, що Управлінням оцінювалась не форма договорів, а наявність фактичних трудових відносин між позивачем і фізичною особою ОСОБА_2 , виходячи із матеріалів перевірки. Також покликається на те, що Управлінням незаконним або нечинним договір не визнавався, зважаючи на те, що такі дії не входять до кола повноважень управління, також не здійснювалось і тлумачення наданого позивачем договору, а лише було проаналізовано характер відносин на основі отриманих документів від Головного управління ДПС у Тернопільській області та зроблено відповідні висновки.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу № 880 від 24.12.2019 на підставі направлень від 24.12.2019 працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання суб'єктом господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.
Зокрема, перевіркою виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягає у допущенні до роботи найманого працівника ОСОБА_2 , який здійснив реалізацію горілки "Калганов" місткістю 0,25 л міцністю 40% та пачки цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн, без оформлення трудового договору, що зафіксовано актом перевірки від 02.01.2020 № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 (т.1 а.с. 48-49).
Листом № 11/10/19-00-05-03-08/201 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області копії матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було направлено на адресу Головного управління Держпраці у Тернопільській області, які відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції отримані відповідачем 03.01.2020.
Позивачем 16.01.2020 отримано повідомлення від Управління Держпраці у Тернопільській області № 096/01-05-4.1/20 про те, що у термін 45 днів з дня отримання акта перевірки буде розглянуто питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, передбаченого частиною другою статті 265 КЗпП України (т.1 а.с. 56).
Позивачем скеровано на адресу відповідача заяву від 20.01.2020, в якій просив останнього об'єктивно та всебічно з'ясувати всі обставини справи та прийняти справедливе рішення, мотивуючи тим, що працівники Головного управління ДПС у Тернопільській області під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 безпідставно дійшли висновку про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України, так як 17.12.2019 між ним та ОСОБА_2 був укладений цивільно-правовий договір надання інформації, проведення технічного навчання/тренінгів/стажування (на безоплатній основі), на підставі якого останній проходив навчання (стажування) у вказаному магазині, тобто не являвся продавцем (т. 1 а.с.19-21).
За результатами розгляду зазначеного акта перевірки відповідач виніс постанову №0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020 про накладення штрафу на позивача в розмірі 47230 грн відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України (т. 1 а.с. 56-57).
Позивач, вважаючи постанову Головного управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020 протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон №877-V).
В розумінні ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 2 Закону України № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України “Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - порядок №823).
Відповідно до змін, внесених до Порядку №823 Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1132, цей Порядок регулює особливості здійснення інспекційних відвідувань лише з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
Разом з тим, ч.2 ст. 4 Закону №877 встановлено, що разі якщо суб'єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) одночасно кількох органів державного нагляду (контролю), відповідні планові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно - одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб'єкта господарювання. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено.
Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом п. 1 та п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) ,цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються зокрема на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Аналізуючи наведене вище колегія суддів вважає, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю суб'єктами господарювання незалежно від форми власності здійснюється управліннями Держпраці, а штрафи накладаються зокрема на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржувана постанова була прийнята на виконання вимог Порядку № 509, а саме згідно Акту перевірки Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.01.2020 № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 з питань дотримання суб'єктом господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, в даному випадку - акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю).
Відповідно до п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Протиправність оскаржуваної постанови позивач обгрунтовує відсутністю правових підстав для її прийняття, оскільки на спростування висновків інспектора, викладених в акті перевірки, що слугували передумовою для накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, позивачем на розгляд суду надано докази про характер правовідносин між позивачем та гр. ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв”язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
В межах спірних правовідносин підлягають дослідженню обставини щодо наявності ознак трудових відносин між позивачем та гр. ОСОБА_2 .
Зі змісту акту перевірки слідує, що вчинення позивачем порушення відповідач встановив на підставі матеріалів перевірки - акта від 02.01.2020 №0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 , у якому було зафіксовано порушення суб'єктом господарювання за адресою фактичного здійснення господарської діяльності частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягає у допущенні до роботи найманого працівника ОСОБА_2 , який здійснив реалізацію горілки "Калганов" місткістю 0,25 л, міцністю 40%, та пачки цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн, без оформлення трудового договору (т.1 а.с. 48-49).
Згідно пояснень позивача, наданих щодо встановлених перевіркою обставин та щодо контрольної покупки, та згідно пояснень свідків ОСОБА_2 (особа, яка згідно доводів позивача проходила стажування у належному йому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно цивільно-правового договору) та ОСОБА_3 (головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДПС у Тернопільській області), відібраних у суді першої інчстанції, під час здійснення перевірки позивачем надавався договір від 17.12.2019, укладений між позивачем (Виконавець) та ОСОБА_2 (Замовник), однак його наявність та зміст інспекторами врахований не був.
Так, судом першої інстанції встановлено, що предметом згаданого договору є надання інформації, проведення технічного навчання/тренінгів/стажування (на безоплатній основі)
Пунктом 1.1. договору обумовлено, що підприємець зобов'язується провести технічне навчання (стажування), в тому числі в порядку індивідуальних та колективних тренінгів, що включатиме теоретичний розгляд та орієнтування в практичних ситуаціях (надання інформації) з питань: робота з "холодним" ринком; як звернути на себе увагу клієнта; як викликати інтерес у потенційного клієнта; як викликати бажання покупки даного товару; як швидко взяти замір; збільшення доходу за рахунок одного і того ж клієнта (2 більше одиниці в одні руки); початкова психологія; робота з запереченнями; типи людей; жести, погляд, міміка, інтонація; позбавлення від комплексів для роботи в сфері людина-людина; самодисципліна; навики управління особистим часом; стандартні ситуації і питання клієнтів; секрети продуктивної роботи протягом всього дня; правильна робота з потоком людей (клієнтів); контроль ситуації в розмові з клієнтом; вміння ставити цілі і досягнення їх (в продажах); закон вірогідності (бачити статистику продаж); правильна робота з територією; загальні положення з обслуговування клієнтів у сфері торгівлі, послуг, основи правил протипожежної безпеки, охорони праці (а.с. 32-35).
Пунктами 1.2, 1.3 цього договору визначено, що по закінченню навчання Замовник здає кваліфікаційний екзамен. По закінченню проходження стажування/ навчання/ тренінгів, після здачі кваліфікаційних екзаменів Замовник має право на заявлення для зарахування його в штат підприємця по трудовому договору на посаду продавця. Сторони погоджуються, що зазначені відносини не регулюються трудовим законодавством (не є трудовим).
Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору послуги по технічному навчанню/стажуванні замовника надаються виконавцем на умовах цього договору на безоплатній основі.
Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що Замовник зобов'язаний на час навчання/стажування/тренінгів дотримуватись наступного режиму особистої присутності та участі: з 8:00 по 15:00, з періодичністю 3 дня навчання 3 дня вихідних.
Термін дії договору встановлюється з дати підписання і діє до 17.01.2020 (пункт 8.1 договору). Такий договір підписаний двома сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.
Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.
Оскаржувана постанова містить висновок про порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 допущеням до роботи працівника без укладення трудового договору.
Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони, підписавши договір від 17.12.2019, який має ознаки цивільно-правового договору, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даному договорі.
Так, за умовами вказаного договору ОСОБА_2 , на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, а лише дотримувався режиму особистої присутності та участі, а саме з 8:00 по 15:00 год з періодичністю 3 дня навчання 3 дня вихідних, при розкладі роботи об'єкта торгівлі з 8:00 по 22:00 год. Також за таке навчання (стажування) Замовник не отримував відповідну заробітну плату та такі послуги навчання надавалися Виконавцем на безоплатній основі, без внесення записів до трудової книжки та по закінченню дії договору не видавався розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.
Наведені обставини підтверджено також показаннями свідка - ОСОБА_2 , згідно яких між ним та позивачем був укладений цивільно - правовий договір щодо проходження навчання (стажування) у магазині позивача з наміром можливого подальшого працевлаштування продавцем. Також зазначив, що стажування проводилося у магазині декілька днів на тиждень за погодженням власника, час стажування тривав кілька годин, а саме від двох до чотирьох годин на відповідний день, при розкладі роботи магазина з 8:00 по 22:00 год. Про те, що він є учнем у магазині позивача на підставі цивільно-правового договору ОСОБА_2 також наголошував працівникам контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки, на підтвердження чого позивачем було надано зазначений договір контролюючому органу. Однак, пояснення та договір залишились поза увагою інспекторів, що зумовило безпідставні висновки про перебування позивача та гр. ОСОБА_2 у трудових відносинах та фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та про наявність в діях позивача ознак порушення ст.24 КЗпП України.
Щодо факту реалізації ОСОБА_2 горілки "Калганов" місткістю 0,25 л, міцністю 40% та пачки цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн, згідно пояснень ОСОБА_2 така реалізація здійснена одноразово на власний розсуд ОСОБА_2 , без відома та за відсутності позивача.
Враховуючи викладене, а також встановлення факту відсутності в діях позивача порушень ч.3 ст.24 КЗпП України, вимог Постанови Кабінету Міністрів України №413, суд вважає, що оскаржувана постанова відповідача про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 47230 грн не може вважатись правомірною, що має наслідком її скасування.
Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості вимоги відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, та стосовно наявності підстав для визнання її протиправною та скасування.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №500/1086/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 21.01.2021.