про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження
Справа № 120/3662/20-а
21 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Матохнюка Д.Б. Франовської К.С.
розглянувши у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.
Разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що ним не пропущені строки апеляційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020, оскільки вказане рішення він отримав 13.11.20 року, а до суду звернувся 11 грудня 2020 року тобто в межах строку визначеного законом.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 року позивачу уже було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. А також, ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.01.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху позивачу було запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
20.01.2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якій позивач зазначив, що оскаржуване рішення ним отримано 13.11.2020 року в канцелярії апеляційного суду, що підтверджується печаткою та підписом працівника канцелярії суду, які наявні на зворотній стороні останнього аркушу рішення.
Розглянувши матеріали справи та доводи вказаного клопотання позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, в матеріалах справи знаходяться дві заяви ОСОБА_1 адресовані вінницькому окружному адміністративному суду про видачу копії рішення суду від 29.09.2020 року у справі №120/3662/20-а, відповідно до яких позивач 12.10.2020 року (а.с.81) та 13.11.2020 року (а.с. 84) отримував копії рішень. А тому, твердження апелянта про те, що повний текс рішення ним отримано 13.11.2020 року не відповідають дійсності.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В свою чергу, пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.
У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії"). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").
Суд звертає увагу на те, що підставою для поновлення пропущеного процесуального строку відповідно до статті 295 КАС України може бути лише наявність поважних причин пропуску такого строку.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Олександр Шевченко проти України” від 26 квітня 2007 року та рішення у справі “Трух проти України” від 14 жовтня 2003 року).
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” від 03 квітня 2008 року).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
за таких обставин, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року прийняте в порядку письмового провадження та вперше отримано позивачем 12.10.2020 року, що підтверджується заявою позивача про отримання ним рішення суду та особистим його підписом про отримання (а.с.81). Відтак, апеляційна скарга подана з пропущенням значного проміжку часу.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів не вбачає наявності поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року, а тому у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України .
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Матохнюк Д.Б. Франовська К.С.