Справа № 560/3621/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
21 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Білої Л.М. Франовської К.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
представника позивача: Дмитрієвої А.Л.,
представника відповідача: Секрети О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Хмельницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПрАТ "Геберіт Керамік Продакшн" про скасування постанови,
в липні 2020 року позивач, Головне управління ДПС у Хмельницькій області, звернулося в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача - відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), про скасування постанови від 19.06.2020 ВП № 54056883, винесену відповідачем про накладення штрафу на позивача в сумі 10200 грн за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/1876/16 та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.11.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не надано до суду жодного доказу щодо виконання рішення суду, та, зокрема, вчинення після 25.10.2019 (дати винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн) дій, спрямованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1876/16, тому оскаржувана постанова від 19.06.2020 про накладення штрафу в сумі 10200 гривень є правомірною.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що на сьогодні жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ
Також зазначає, що з метою виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 822/1876/16, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області неодноразово направлялись листи про те, що у зв'язку із змінами в податковому законодавстві виконати рішення суду неможливо, про що не заперечується в оскаржуваній постанові відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 24.06.2020 ВП№ 54056883.
Вважає, що позивачем вжито вичерпних заходів щодо виконання судового рішення у справі № 822/1876/19, а тому, відповідно до п. 2 ст. 75. п. 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» застосування штрафних санкцій в подвійному розмірі відповідно до Головного управління ДПС у Хмельницькій області та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення є протиправним, оскільки вказані статті передбачають такі санкції у разі лише невиконання рішення без поважних причин боржником.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ "Геберіт Керамік Продакшн" зазначає, що повторне невиконання судового рішення допущене позивачем із тих же підстав, що і первинне невиконання, а саме без поважних причин. Вважає, що тривале невиконання рішення суду суперечить Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", правовій позиції Конституційного суду України, Європейському суду з прав людини.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження №54056883 з виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/1876/16 щодо зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 на користь ПрАТ "Геберіт Керамік Продакшн" - 59384,00 гривень.
Відповідно до Постанови про накладення штрафу від 19.06.2020 ВП №54056883, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) встановлено, що 25.10.2019 державним виконавцем відповідно до ст.ст. 18,19,63,75 Закону України “Про виконавче провадження” за невиконання у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії винесено постанову №54056883 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, як на боржника юридичну особу.
Вказану постанову боржником оскаржено до суду, однак 26.05.2020 рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/3693/19 в задоволенні позову Головного управління ДФС в Хмельницькій області відмовлено, постанову державного виконавця визнано правомірною так як боржник не наводить поважних причин невиконання рішення суду, а намагається його ревізувати, що є неприпустимим. 24.04.2020 за вх.№2312 та №2411 на адресу відділу надійшло повідомлення від боржника, відповідно до якого встановлено що рішення суду не виконано.
Станом на 19.06.2020 рішення суду боржником не виконано у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом. Постановив: за повторне невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1876/16 у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом накласти на Головне управління ДПС у Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн, як боржника юридичну особу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 2,4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії
Згідно з ч. 2-3 ст. 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приписами ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вказаних норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону №1404 можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач оскаржував постанову державного виконавця від 25.10.2019 №54056883 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн до суду, однак рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №560/3693/19 (далі - Рішення суду по справі №560/3693/19), яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020, в задоволенні позову Головного управління ДФС в Хмельницькій області відмовлено.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не надано до суду жодного доказу щодо виконання рішення суду, та, зокрема, вчинення після 25.10.2019 (дати винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн) дій, спрямованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1876/16, тому оскаржувана постанова від 19.06.2020 про накладення штрафу в сумі 10200 гривень є правомірною.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів, що діяв у спосіб і порядку визначеному Законом №1404-VIII при накладенні штрафу за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не підлягав задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, що на сьогодні жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки згідно пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а невиплата цих коштів свідчить про позбавлення права платника податків на належне йому майно.
Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті не вчинення контролюючими органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.
Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.
Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року N 2456-VI при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Також пунктом 4 "Положення про Державну казначейську службу України", затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015р. №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Водночас слід зазначити, що відсутність достатньої чіткості у національному законодавстві на предмет умов за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування порушує принцип верховенства права стосовно "якості" закону та юридичної визначеності.
Крім того, зазначене порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, що є підставою для вжиття заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном, на яке він має право в силу вимог національного законодавства та обумовлених вище рішень суду винесених у справах за позовом даного платника.
Тобто, судовим розглядом встановлено факт того, що податковим органом своєчасно не вжито дій, спрямованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1876/16, тому колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова від 19.06.2020 про накладення штрафу в сумі 10200 гривень є правомірною.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ч.3 ст.33 Закону №1404 передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Водночас, матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача до державного виконавця із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення після 25.10.2019 (дати винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн).
Отже, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
Однак, під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Біла Л.М. Франовська К.С.