Справа № 826/15131/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
21 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є. І., Парінова А.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року
у справі №826/15131/18 (розглянуто у порядку письмового провадження)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в особі в.о. начальника Задерейко Ірини Сергіївни провести ОСОБА_1 перерахунок, відповідно до вимог законодавства, державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що розмір основної і додаткової пенсії не відповідає вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а заява позивач про перерахунок пенсії від 26.06.2018 залишена відповідачем без задоволення. Посилаючись на те, що з 01.07.2018 розмір мінімальної пенсії зріс, а також на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, яким визнано неконституційною ст. 53 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вважає, що відповідач мав підстави для проведення перерахунку основної і додаткової пенсій, однак не вчинив цього, чим допустив протиправну бездіяльність.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що реалізація самого права особи на пенсійне забезпечення по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи що врегульована положеннями Закону N 796-ХІІ, не визначає мінімальні гарантії, а Кабінет Міністрів України визначивши умови та мінімальні гарантії в проекті бюджету на відповідний рік має обов'язок не порушувати мінімальні гарантії та у межах фінансових можливостей збільшувати соціальні гарантії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і в першу чергу тих хто отримав каліцтва чи захворювання. Саме про це йдеться в п.1 порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так в п.1 визначено, що цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Отже, мова йде не про розміри, а про правила розрахунку при призначенні пенсії. Проте, судом не звернуто уваги на суть позову, яка полягала у проведенні перерахунку пенсії, а не її призначення. І в даному випадку суд зобов'язаний був дослідити вимоги законів від 07 грудня 2017р. № 2246-VIII; від 23 листопада 2018р. № 2629-VIII; від 14 листопада 2019р. № 294-ІХ.
Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не надано на час прийняття постанови у даній справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1, ліквідатор), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (стор. 13 том І).
Позивачу встановлена ІІ група інвалідності, ступінь втрати працездатності - 75%, що підтверджується копіями довідок МСЕК серії 10 ААВ №403738 від 23.10.2013 та №220780 від 23.10.2013 (стор. 10, 11 том І).
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач знаходиться на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує основну і додаткову пенсії як особа, яка належить до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід II групи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.06.2018, в якій просив перерахувати йому державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.07.2008 (стор. 9 том І).
Листом від 11.07.2018 року №37509/02/Г-32551, відповідач послався на положення ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено кратні розміри основної та додаткової пенсій (8 мінімальних пенсій за віком і 75% мінімальної пенсії за віком), а також повідомив позивачу розмір пенсії, який станом на 01.07.2018 становить 5156,15 грн., у т.ч.:
4145,75 грн. - основний розмір пенсії від середнього заробітку;
379,60 грн. - додаткова пенсія інвалідам ІІ групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії, як ліквідатори;
50,00 грн. - доплата;
580,80 грн. - підвищення інвалідам війни ІІ групи.
До листа відповідач додав відомості про підвищення (стор. 7, 8 том І).
Не погоджуючись з відмовою щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано неконституційною ст. 53 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не є підставою для задоволення позову, оскільки дана норма не стосується суті спору. Так, суд першої інстанції звернув увагу, що посилання відповідача у листі від 11.07.2018 на положення ст.ст. 50, 54 Закону №796, якими було встановлено кратні розміри основної та додаткової пенсій (8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком), є помилковим, оскільки зазначена норма права втратила чинність. Однак, це не є підставою для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно статті 1 Закону № 796-ХІІ року встановлено, що цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 49 Закону №796 (в редакції, яка була чинна на день призначення позивачу пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону №796 (в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії 2005 року) встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак, в статтю 50 Закону №796 (в редакції, яка набула чинності з 01.01.2015) викладено в новій редакції, а саме, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Статтею 63 Закону №796 встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Цим же пунктом Закону України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28.12.2014 №79-VIII встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин (2016 рік) редакція статті 50 Закону № 796 була змінена та передбачала, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Верховною Радою України визначено Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та підвищення до пенсії, передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 (надалі - Порядок №1210).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення (надалі - Постанова № 112), яка набрала чинності з 24.04.2014, було внесено зміни до п. 13 Порядку №1210, відповідно до якого щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.
Також, Постановою КМУ № 112, доповнено Порядок №1210 пунктом 15-1, відповідно до якого: особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Зміст наведених норм законодавства свідчить про те, що якщо особа має право на отримання одночасно додаткової пенсії або підвищення до пенсії на підставі вищезазначених законів, то виплачуватись може лише один з зазначених видів підвищень за вибором особи.
Так, згідно із статті 54 Закону №796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством (ч. 1).
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (ч. 3).
Порядком №1210 передбачено обчислення пенсій шляхом осучаснення заробітку, отриманого за роботу в зоні відчуження, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2006р., що дало можливість суттєво підвищити розмірі пенсій для зазначеної категорії пенсіонерів.
Дане твердження підтверджується копією відомостей про підвищення, з якої вбачається, зокрема, що до 31.12.2011 розмір основної пенсії позивача становив 760 грн., а вже з 01.01.2012 по 13.10.2013 - 3316 грн. З урахуванням встановлення позивачу 14.03.2013 ІІ групи інвалідності з 14.03.2013 розмір основної пенсії підвищено і становить 4145,75 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що визначена у п. 9 Порядку №1210 формула обчислення основної пенсії позивача не передбачає застосування показника мінімальної заробітної плати, тому посилання у апеляційній скарзі на те, що з 01.07.2018 розмір мінімальної пенсії зріс не доводить виникнення у позивача права, а у відповідача обов'язку, на перерахунок пенсії, тому такі доводи позивача не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Так, посилання апелянта на те, що мінімальна пенсія у 2018 році виросла на 4,5% відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», а отже відповідач зобов'язаний перерахувати пенсію, колегія суддів не бере до уваги, оскільки п. 12 Порядку №1210 визначено, що перерахунок пенсії можливий виключно у разі зміни прожиткового мінімуму, а не заробітної плати.
У апеляційній скарзі позивач, посилається на рішення Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 року, як підставу для перерахунку пенсії, з даного твердження колегія суддів зазначає наступне.
Даним рішенням визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 року встановлено, що застосуванню підлягає стаття 53 та стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:
"Стаття 53. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу";
"Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України". Суд зазначає, що в статті 60 вказаного закону йде мова про пільги та компенсації, що в розумінні Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ";Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не є надбавкою, додатковою пенсією, підвищенням до пенсії або щомісячним довічним грошовим утриманням чи державною соціальною допомогою, що виплачується замість пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, що до 2018 року позивач отримував додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа віднесена до категорії 1 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка відповідно до статті 49 вказаного Закону є пенсією, та не відноситься до категорії пільг та компенсацій.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 не було визнано неконституційним положення п.15-1 Порядку № 1210 (в редакції Постанови №112).
Суд зазначає, що у вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що "…Рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту".
Відтак, Конституційним Судом України вказано умови, за яких пільги, встановлені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII, можуть бути змінені, а саме за умови запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту для осіб вказаних у Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
А. Б. Парінов