Справа № 620/2040/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Лащевської Д.О.,
За участю представника позивача: Замура Л.П.,
представників відповідача: Бовда І.В., Вегера А.Р.,
представника третьої особи: Радоуцької А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Менська виправна колонія №91» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Менська виправна колонія №91», третя особа на стороні відповідача: Департамент з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Менська виправна колонія №91», третя особа на стороні відповідача: Департамент з питань виконання кримінальних покарань, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Менська виправна колонія (№91)») з приводу невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91 118 (дев'яносто одну тисячу сто вісімнадцять гривень) 30 коп. яка виникла станом на 10.01.2020;
- стягнути з Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» на його користь одноразову грошову допомогу при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91 118 (дев'яносто одну тисячу сто вісімнадцять гривень) 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020;
- зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань виділити Державній установі «Менська виправна колонія (№91)» додаткове фінансування на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91 118 (дев'яносто одну тисячу сто вісімнадцять гривень) 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020.
Позов обґрунтовано тим, що невиплата йому одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91 118 грн. 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020, є протиправною та порушує його права та соціальні гарантії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» з приводу невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91 118 (дев'яносто одну тисячу сто вісімнадцять гривень) 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020.
Стягнуто з Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91 118 (дев'яносто одну тисячу сто вісімнадцять гривень) 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91 118 (дев'яносто одну тисячу сто вісімнадцять гривень) 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020 та прийняти нове рішення у цій частині, яким стягнути на користь позивача одноразову грошову допомогу саме у розмірі 76 060, 62 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у довідці, яка була видана позивачу при звільненні до суми одноразової грошової допомоги була помилково включена сума податку з доходів фізичних осіб, який платіжним дорученням №1088-2020 від 28.07.2020 було перераховано до бюджету.
На думку апелянта, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача складає: 15443, 78 грн * 20 років * 25% = 77218, 90 грн, де сума військового збору становить 1158, 28 грн, відтак до виплати позивачу належить лише 76 060, 62 грн.
У той же час, суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13 899, 40 грн (18%), та суму військового збору 1158, 28 грн було помилково було включено при виплаті такої допомоги ОСОБА_1 .
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України ( надалі - ДКВС України) з 15.08.1998 до 01 вересня 2018 року.
На день звільнення останній перебував на посаді першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№91)».
У подальшому, позивач був звільнений зі служби з органів ДКВС України Державної установи МВК-91 на підставі п. 7 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-УІІІ, (за власним бажанням) за наказом Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 31.08.2018 № 69/ОС-1.
На день звільнення позивач мав вислугу у календарному обчисленні становила 20 (двадцять) років, 00 (нуль) місяців, 15 (п'ятнадцять) днів, у пільговому обчисленні 26 (двадцять шість) років 02 (два) місяці, 16 (шістнадцять) дні.
При цьому, згідно із наказом про звільнення відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку установи повинен був провести кінцевий розрахунок із позивачем, а саме виплатити:
- одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового утримання за кожний повний календарний рік служби, на підставі пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (зі змінами та доповненнями) за 20 (двадцять) календарних років;
- премію у відсотках до посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавку за вислугу років за серпень, вересень 2018 року;
- компенсацію за невикористані дні відпустки (19 діб за - 2018 рік) у відповідності до п. 22 розділу II та п 1 розділу III наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 377/31829 ( надалі - Наказ №925/5).
У день звільнення позивачу видано направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської експертизи) до медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України в Чернігівській області» для визначення стану здоров'я з метою встановлення придатності для подальшої служби на посаді першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№91)», якого звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням з 01.09.2018 (вислуга років становить 20 років 16 днів), кількість днів звільнення від служби через тимчасову непрацездатність за останні 12 місяців становить 125.
У свою чергу, 19.09.2018 Військово-лікарською комісією здійснено медичний огляд позивача та за даними медичної документації на день звільнення 01.09.2018 встановлено, що захворювання позивача, пов'язане з проходженням служби в поліції; травма позивача (наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (16.02.2018) у вигляді лікворо-гіпертензивного та цефалгічного синдрому), пов'язана з виконанням службових обов'язків (акт про нещасний випадок форми Н-1 від 20.04.2018 №8), у зв'язку з чим комісія дійшла висновку, що позивач непридатний до служби в поліції, про що складено Свідоцтво про хворобу №53.
06 червня 2019 року позивач звернувся до начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» із заявою, в якій просив внести зміни до наказу про його звільнення у частині підстави звільнення, а саме: відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Листом від 18.06.2019 №4-9-19/Б-8 відповідач повідомив позивачу, що у зв'язку із проходженням військово-лікарської комісії після звільнення зі служби відсутні підстави для внесення змін до наказу Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 31.08.2018 №69/ОС-18 про його звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) щодо підстави звільнення на пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/2093/19 від 19 вересня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» щодо відмови у внесенні змін до наказу від 31.08.2018 №69/0018 «Про звільнення ОСОБА_1 » стосовно підстави звільнення ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Зобов'язано Державну установу «Менська виправна колонія (№91)» внести зміни до наказу від 31.08.2018 №69/0018 «Про звільнення ОСОБА_1 » стосовно підстави звільнення, а саме: з пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
10 січня 2020 року на виконання вказаного рішення суду у справі №620/2093/19 відповідачем винесено Наказ № 6/ОС-20 «Про внесення змін до наказу», яким наказано відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку установи провести розрахунок згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби, та провести перерахунок - донарахувати 25% місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби.
Оскільки станом на час звернення до суду позивач не отримав повного розрахунку по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої пунктом 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», вказане і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з боку відповідача була допущена протиправна бездіяльність щодо належного виконання покладених на нього зобов'язань стосовно своєчасного розрахунку з позивачем з моменту видачі наказу від 10.01.2020 № 6/ОС-20 «Про внесення змін до наказу» на виконання рішення суду від 19.09.2019, відтак слід стягнути на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91118 грн. 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020.
Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань виділити Державній установі «Менська виправна колонія (№91)» додаткове фінансування на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 91118 грн. 30 коп., яка виникла станом на 10.01.2020 судом першої інстанції було відмовлено з огляду на передчасність таких вимог.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини першої статті 6 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
У силу вимог частини другої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до частини п'ятої ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно- правовими актами.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015.
Згідно статті 102 вказаного Закону забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У відповідності до частини першої ст. 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічні положення закріплені в пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Національній поліції. Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально- виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
З огляду на вказані норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач належить до категорії осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
При цьому, судом першої інстанції вірно відзначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо належного виконання покладених на нього зобов'язань, щодо своєчасного розрахунку з позивачем з моменту видачі наказу на виконання рішення суду від 19.09.2019 від 10.01.2020 № 6/ОС-20 «Про внесення змін до наказу» стосовно виплати останньому одноразової грошової допомоги.
Вказані обставини Державною установою «Менська виправна колонія №91» не заперечуються, у той же час апелянт звертає увагу на те, що до сум одноразової грошової допомоги при звільненні було помилково включено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13 899, 40 грн (18%), та суму військового збору - 1158, 28 грн.
Відтак, апелянт вважає, що позивачу належить до виплати лише сума одноразової грошової допомоги у розмірі 76 060, 62 грн, виходячи із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення у сумі 15 443, 78 грн за 20 років вислуги.
Як свідчать матеріали справи, листом Державна установа «Менська виправна колонія №91» від 29.05.2020 №5/1403 повідомила представника позивача про те, що розмір грошового забезпечення позивача визначено виходячи з бухгалтерської довідки, згідно якої грошова допомога при звільнення складає: 15443, 78 грн * 20 років * 25% = 77218, 90 грн, де сума податку з доходів фізичних осіб становить 13 899, 40 грн (18%), відтак до виплати ОСОБА_1 належить грошова допомога з компенсацією ПДФО у розмірі - 91 118, 30 грн.
За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Податкового кодексу України.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) було передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У той же час, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2017 до 01.01.2019) закріплено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Вказана норма є спеціальною по відношенню до певних категорій осіб, в тому числі осіб рядового і начальницького складу осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, та носить компенсаційний характер.
При цьому, положеннями Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі по тексту - Порядок № 44), передбачена компенсація податку з доходів фізичних осіб.
Так, згідно з пунктом 2 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
У відповідності до п.3 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (п.4 Порядку № 44).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 Порядку № 44).
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.6 Порядку № 44).
Враховуючи викладене, при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні
вказана сума визначається без утримання податку з доходів фізичних осіб.
У той же час, стягуючи з Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 91 118 (дев'яносто одну тисячу сто вісімнадцять гривень) 30 коп., судом першої інстанції не було враховано, що вказана сума згідно бухгалтерської довідки, наданої до суду першої інстанції включала у себе компенсацією податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13899, 40 грн.
У бухгалтерський довідці, наданій вже до Шостого апеляційного адміністративного суду було вказано, що сума одноразову грошову допомогу при звільненні складає 76060, 62 грн, сума податку на доходи з фізичних осіб становить 17000, 79 грн, а сума військового збоку - 1466, 73 грн.
При цьому, з наданих до суду апеляційної інстанції платіжних доручень вбачається, що 29.07.2020 позивачу було перераховано одноразову грошову допомогу у розмірі 76060, 62 грн, та на адресу УК у Менському районі військовий збір у розмірі 1466, 73 грн та податок на доходи з фізичних осіб у сумі 17000, 79 грн.
Щодо включення військового збору при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Як зазначено у підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до підпунктів 1.1 - 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що Податковим кодексом України передбачено оподаткування військовим збором грошового забезпечення працівників Державної кримінально-виконавчої служби.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби лише у сумі 76 060 (сімдесят шість тисяч шістдесят гривень) 62 грн., яка виникла станом на 10.01.2020, тобто без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших платежів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
За змістом частини першої ст. 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в резолютивній частині, змінивши у другому та третьому абзацах рішення суму одноразової грошової допомоги, що належить до виплати ОСОБА_1 у розмірі 76 060 (сімдесят шість тисяч шістдесят гривень) 62 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної установи «Менська виправна колонія №91» - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - змінити, змінивши у другому та третьому абзацах рішення суду першої інстанції суму одноразової грошової допомоги, що належить до виплати ОСОБА_1 у розмірі 76 060 (сімдесят шість тисяч шістдесят гривень) 62 грн.
В іншій частині - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук