Справа № 580/3797/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель
21 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку з 01.05.2020 позивачу пенсії, збільшеної на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із заробітної плати, визначеної для обчислення пенсії за віком, станом на 17.11.2010 в сумі 2531,57 грн.;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок з 01.05.2020 позивачу пенсії, збільшеної на 1% заробітку, який був визначений згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для перерахунку пенсії за віком станом на 01.05.2020 в розмірі 13323,65 грн. за кожний рік роботи понад стаж, встановлений п.2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум (531,57 грн.).
Позов обґрунтовано тим, що всупереч вимог законодавства відповідач під час обрахунку пенсії із збільшенням її на 1% понад нормовий стаж застосував заробітну плату для обчислення такого підвищення 2531,17 грн. станом на 17.11.2010, тоді як підлягав застосуванню заробіток позивача станом на 01.05.2020 в розмірі 13323,65 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.07.2020 щодо перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 15.07.2020 щодо перерахунку пенсії з доданими документами та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що вона зверталась до пенсійного органу не з заявою про перерахунок пенсії, а з заявою, в якій просила здійснити доплату за понаднормовий стаж до пенсії, який не був проведений правомірно.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно вказав про дискреційні повноваження відповідача, не зобов'язавши останнього здійснити перерахунок позивачу пенсії, збільшеної на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із заробітної плати, визначеної для обчислення пенсії за віком, станом на 17.11.2010 в сумі 2531,57 грн.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Черкаською обласною державною адміністрацією від 02.12.1992.
У подальшому, позивачу призначено пенсію з 26.04.1995 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте із застосуванням пільги щодо зниження пенсійного віку, передбаченої ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №2340/2895/18, яке набрало законної сили 25.01.2019, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення розміру понаднормового стажу роботи при нарахуванні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06.12.2017 із її збільшенням на 1% середньомісячного заробітку, розрахованого згідно ст.27 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до положень частини другої ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі №2340/2895/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неналежного виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протягом п'яти робочих днів з дня отримання даної ухвали суду, яка набрала законної сили, виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 з урахуванням висновків, викладених в описовій частині ухвали суду.
15 липня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду у Черкаській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи станом на 01.03.2019 в сумі 12003,21 грн. та з 01.05.2020 в сумі 13322,15 грн.
Листом від 30.07.2020 №4345-4550/Ф-03/8-2300/20 відповідач повідомив, що доплата за понаднормовий стаж визначена у розмірі 531,57 грн. (2531,17 грн. заробітна плата для обчислення пенсії станом на 17.11.2010х21%).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не було прийнято рішення за заявою позивача від 15.07.2020, відтак належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 15.07.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно частини першої статті 56 Закону № 796-XII час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII (у редакції до 03.10.2017) було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII було внесено зміни до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ та викладено у наступній редакції:
«Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, з 01 січня 2004 року врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У відповідності до п.16 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
У відповідності до абзацу другого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
У той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначена розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Отже, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №560/675/17, від 14.03.2018 у справі № 316/1863/16-а та Верховного Суду України від 20.09.2016 у справі №1601/12900/12.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Черкаською обласною державною адміністрацією від 02.12.1992.
При цьому, згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №2340/2895/18 встановлено, що відповідач мав проводити перерахунок пенсії позивачу, керуючись загальним порядком, визначеним нормами частини першої ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на те, що понаднормовий стаж позивача становить 21 рік (36 р. загальний стаж - 15 р. до збільшення = 21 р.).
Отже, збільшення пенсії позивача за понаднормовий стаж має становити 21% заробітку за рік з урахуванням вимог частини першої статті 27 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини першої ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Так, за правилами частини другої статті 40 вказаного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Як свідчать матеріали справи, пенсія позивача розрахована згідно зі ст. 27 Закону №1058 із заробітку станом на 01.03.2019 у розмірі 12003,21 грн., а з 01.05.2020 у розмірі 13322,15 грн. * коефіцієнт страхового стажу 0,36917.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтоване застосування відповідачем для обрахунку понаднормового стажу заробітку позивача станом на 17.11.2010 в розмірі 2531,17 грн.
У той же час, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
При цьому, згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Разом з тим, всупереч встановлених вимог, відповідач будь-якого вмотивованого рішення по заяві позивача не прийняв, фактично відмовивши позивачу у перерахунку з 01.05.2020 пенсії, збільшеної на 1% заробітку, який був визначений згідно з частиною першою ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для перерахунку пенсії за віком станом на 01.05.2020 в розмірі 13323,65 грн. за кожний рік роботи понад стаж, встановлений п.2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум (531,57 грн.), саме на підставі листа від 30.07.2020 №4345-4550/Ф-03/8-2300/20, що не передбачено зазначеним Порядком №22-1.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок пенсії є передчасними, тому належним способом захисту порушеного права у даному випадку є необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.07.2020 щодо перерахунку пенсії з доданими документами та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Посилання апелянта на те, що у даному випадку не відбувається перерахунку її пенсії, а відповідач повинен був здійснити лише доплату за понаднормовий стаж колегія суддів оцінює критично, оскільки врахування такої доплати за понаднормовий стаж спричинює зміну розміру пенсії ОСОБА_1 , який вона до цього отримувала, тобто фактично відбувається перерахунок такої пенсії.
Доводи апелянта про безпідставність висновку суду першої інстанції про втручання у дискреційні повноваження відповідача щодо неможливості здійснити перерахунок позивачу пенсії суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
З аналізу положень вищевикладеного вбачається, що у даному випадку відповідач наділений виключною можливістю щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 15.07.2020.
Разом з цим, повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 КАС України, згідно частини четвертої якої у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, оскільки відповідачем у даному випадку не було прийнято рішення у визначений законом строк за наслідками розгляду заяви позивача від 15.07.2020, тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 15.07.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук