Справа № 620/2188/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
20 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Шурка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги при звільненні з посади заступника голови Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області 12.04.2019;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні з посади заступника голови Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області 12.04.2019.
Позов обґрунтовано тим, що 12 квітня 2019 року під час звільнення його з посади першого заступника голови Сосницької районної державної адміністрації відповідно до розпорядження №11-к від 12.04.2019 в порушення статті 44 КЗпП України не була виплачена вихідна допомога.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем у день його звільнення в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України не було виплачено йому вихідної допомоги, що суперечить правовій позиції Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що у даному випадку на спірні правовідносини поширюються положення спеціального законодавства, тому положення норми Кодексу законів про працю України не застосовуються.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням №40-к від 30.07.2010 ОСОБА_1 призначений на посаду першого заступника голови Сосницької районної державної адміністрації, що підтверджується копією трудової книжки позивача та не заперечується відповідачем.
27 березня 2019 року позивач на ім'я голови Сосницької районної державної адміністрації подав заяву про припинення повноважень першого заступника голови Сосницької районної державної адміністрації.
Розпорядженням Сосницької районної державної адміністрації №11-к від 12.04.2019 позивача відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 24 Закону України «Про відпустки» звільнено з посади першого заступника голови Сосницької районної державної адміністрації.
Окрім того, зазначеним розпорядженням передбачено виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 7 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 10.07.2017 по 09.07.2018, за невикористані 12 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 10.07.2018 по 12.04.2019, за невикористані 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за 2018 рік, за невикористані 2 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за 2019 рік.
Враховуючи те, що при звільненні з посади відповідачем не було виплачено вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України, позивач звернувся до Управління Держпраці в Чернігівській області щодо проведення перевірки та надання правової оцінки невиплати вихідної допомоги.
На звернення позивача щодо можливого порушення законодавства про працю Управління Держпраці в Чернігівській області провело інспекційне відвідування Сосницької РДА, за результатами якого управління надало відповідь позивачеві №718/25-Д594/21/16-07 від 19.11.2019.
Із вказаної відповіді вбачається, що позивач звільнений з посади першого заступника голови Сосницької РДА з 12.04.2019 за статтею 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яка не передбачає надання вихідної допомоги. Також роз'яснено, що механізм поновлення порушених трудових прав працівників є виключно компетенцією судів.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача було звільнено на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який не передбачає виплати вихідної допомоги у випадку звільнення з посади першого заступника голови районної державної адміністрації, а не на підставі п.5 частини першої ст.41 КЗпП України, відтак підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За змістом частини першої статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу й інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до Конституції України організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV (надалі - Закон № 586-XIV).
Частинами другою та третьою статті 8 Закону № 586-XIV передбачено, що місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
Стаття 39 вказаного Закону встановлює повноваження голів місцевих державних адміністрацій, зокрема, відповідно до п.3 призначати на посади та звільняти з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів, що передбачено статтею 10 та 11 цього ж Закону.
Згідно з положеннями статті 10 Закону № 586-XIV перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи.
Перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.
Перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми вбачається, повноваження першого заступника голови місцевої державної адміністрації автоматично припиняються відповідно до частини третьої ст. 10 Закону № 586-XIV, про що особа зобов'язана подати відповідну заяву про припинення повноважень.
При цьому, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України).
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Тобто, нормами КЗпП України передбачено можливість виплати вихідної допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що позивач займав посаду першого заступника голови Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області та у зв'язку з призначенням нового голови районної державної адміністрації позивач подав заяву про припинення повноважень у відповідності до приписів частини третьої статті 10 Закону №586-XIV.
Відтак, звільнення першого заступника голови районної державної адміністрації на підставі статті 10 Закону №586-XIV не є звільненням з ініціативи власника.
У даному випадку, написання позивачем заяви про припинення повноважень як посадової особи зумовлено настанням юридичного факту - звільненням з посади голови державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є, зокрема, звільнення заступника голови з займаної посади.
Відтак, у даному випадку не відбувається припинення трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, відтак, поширення на спірні правовідносини приписів статті КЗпП є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 23 вересня 2020 року у справі № 802/2081/18-а.
Отже, оскільки позивача було звільнено на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який не передбачає виплати вихідної допомоги у випадку звільнення з посади першого заступника голови районної державної адміністрації, а не на підставі п.5 частини першої ст.41 КЗпП України, відтак підстави для виплати вихідної допомоги - відсутні.
Окрім того, посилання апелянта на статтю 116 КЗпП України згідно якої позивач має право на вихідну допомогу колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно норм вказаної статті вбачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Тобто, вказана стаття не передбачає обов'язку у роботодавця провести виплату саме вихідної допомоги у разі звільнення особи з займаної посади відповідно до вимог Закону №586-XIV.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, що узгоджується з нормами, викладеними в частині п'ятій статті 308 КАС України.
Таким чином, висновок суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
О.І. Шурко