П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4816/20
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
представника апелянта ПрАТ «Укрпофоздоровниця» - Лужбіної Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі за позовом державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області - Карякіна Кирила Анатолійовича до Міністерства юстиції України, треті особи Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1408/5 від 13.04.2020 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», -
05.06.2020 року державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1408/5 від 13.04.2020 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №1408/5 від 13.04.2020 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він прийнятий: не на підставі, яка передбачена чинним законодавством; не обґрунтовано, без урахування усіх обставин справи; непропорційно; без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Також позивач стверджував, що на час прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу та на час прийняття висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції існував судовий спір щодо нерухомого майна, що унеможливлювало для Міністерства юстиції України розгляд скарги на рішення державного реєстратора, так як розгляд питань, порушених у скарзі, не належало до компетенції Міністерства юстиції України, а належало до компетенції суду.
Посилався позивач і на те, що його, як державного реєстратора, дії якого оскаржуються, не повідомили про час та місце розгляду скарги, а отже Колегія не мала законних підстав розглядати скаргу по суті, а сам оскаржуваний наказ є необґрунтованим та не мотивованим належним чином.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року, ухваленим за правилами загального позовного провадження, адміністративний позов державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області - Карякіна Кирила Анатолійовича задоволений в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності судового провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмету і з тієї самої підстави, що стосуються скарги, оскільки скарга надійшла до Міністерства юстиції України 22.11.2019 р., а судове провадження на яке послався суд першої інстанції відкрито лише 11.02.2020 року (справа № 916/171/20). При цьому апелянт зазначив, що судове провадження не стосується тих самих сторін, того самого предмету та тих самих підстав, що зазначені у скарзі.
Також апелянт зазначив про хибність висновків суду першої інстанції про порушення прав позивача на участь у процесі прийняття рішення за наслідками розгляду справи, оскільки державний реєстратор був повідомлений у відповідності до вимог п. 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою КМУ № 1128 від 25.12.2015 р., а саме шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та шляхом надіслання телефонограми 18.02.2020 року, тобто за два дні до проведення засідання колегії - 20.02.2020 р.
Помилковими, на думку апелянта, також є висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості та невмотивованості оскаржуваного наказу, оскільки текст наказу містить підставу його прийняття - висновок від 20.02.2020 року за результатами розгляду скарги ПрАТ «Укрпофоздоровниця» від 22.11.2019 р., який у свою чергу містить мотиви прийняття такого рішення, зокрема, здійснення державної реєстрації прав за відсутності в повному обсязі документів для державної реєстрації права, а саме, документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, а також документа на земельну ділянку.
Позивач та треті особи у справі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України не скористалися.
Також, особа, яка не брала участі у розгляді справи - приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у замовленні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» послався на те, що судове провадження (справа № 916/171/20) не стосується тих самих сторін, того самого предмету та тих самих підстав, що зазначені у скарзі до Міністерства юстиції України від 22.11.2019 р. Також апелянт послався на те, що позивач здійснив державну реєстрацію речових прав 26.07.2019 року в період, коли йому був заблокований доступ до реєстру (відповідно до наказу МЮУ №1222/5 від 16.04.2019 р. на дев'ять місяців). На думку апелянта судове оскарження в іншій справі наказу Мін'юсту 1222/5 від 16.04.2019 р. не спростовує того факту, що реєстраційна дія була проведена під час заборони.
ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» посилається також і на проведення реєстраційних дій за відсутності повного пакету документів, що встановлено у відповідному висновку колегії Мін'юсту.
Позивач, відповідач та треті особи у справі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» не скористалися.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суд встановив, що 22 листопада 2019 року за вх. № 04-07/1181 до Міністерства юстиції України надійшла скарга Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ПрАТ «Укрпрофоздоровниця») на дії та рішення державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, в якій ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» просило скасувати рішення державного реєстратора Карякіна К.А. №48048510 від 01.08.2019 року, №48054020 від 01.08.2019 року, №48048772 від 01.08.2019 року, №48054526 від 01.08.2019 року та №48054370 від 01.08.2019 року. У поданій скарзі ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» також просило притягнути державного реєстратора до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с. 106-118, 119-23).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 лютого 2020 року відкрито провадження у справі № 916/171/20 за позовом Приватного акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Автоєвропа» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20.02.2002р. та від 21.02.2002р., укладених між санаторно-курортним об'єднанням «Кароліно-Бугаз» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» та відповідачем, про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна №1885273351103, №1885265951103, №1885258751103, №1885248451103, №1885012351103, № 1884994451103) щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоєвропа» відносно зазначеного майна (т. 1 а.с 21-22).
20.02.2020 року ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» подало до Міністерства юстиції України письмові пояснення з додатками (т. 1 а.с. 124-186).
Апеляційний суд встановив, що матеріали справи містять копії двох телефонограм від 18.02.2020 року переданих о 14:25 год. та о 14:35 год. в яких міститься інформація щодо засідання Колегії Міністерства юстиції України 20.02.2020 року з приводу розгляду скарги Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ПрАТ «Укрпрофоздоровниця») зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2019 року за вх. № 04-07/1181, відповідно до яких телефонограми не передані у зв'язку з тим, що «абонент не відповідає» (т. 1 а.с. 195), та «номер абонента не існує» (т. 1 а.с. 196). При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо розміщення оголошення на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України стосовно дати засідання Колегії Міністерства юстиції України 20.02.2020 року з приводу розгляду скарги Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ПрАТ «Укрпрофоздоровниця») зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2019 року за вх. № 04-07/1181. Не додано таких доказів і до апеляційних скарг, але сторони по справі не заперечують того факту, що така інформація була розміщена на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України.
20.02.2020 року Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції був прийнятий висновок за результатами розгляду скарги приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22.11.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.11.2019 за № 40869-33-19. зазначений висновок містить рекомендацію щодо задоволення скарги, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48048510 від 01.08.2019 року, №48054020 від 01.08.2019 року, №48048772 від 01.08.2019 року, №48054526 від 01.08.2019 року та №48054370 від 01.08.2019 року, та щодо анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Карякіну К.А. (т. 1 а.с. 102-105).
Наказом Міністерства юстиції України від 13.04.2020 року № 1408/05 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» задоволено скаргу приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22.11.2019 № 04-07/1181 у повному обсязі; скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 №№48048510, 48048772, 48054025, 48054526, 480543710, прийняті державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем; анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіну Кирилу Анатолійовичу (т. 1 а.с 101).
Відповідно до матеріалів справи (т. 1 а.с. 194) копія наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2020 року № 1408/05 та висновку Колегії Міністерства юстиції України від 20.02.2020 року були направлені скаржнику, державному реєстратору та ТОВ «Автоєвропа» 23.06.2020 р.
Апеляційний суд встановив, що:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 №48048510 стосується об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1884994451103 (т. 1 а.с. 118 - зворот);
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 №48048772 стосується об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1885012351103 (т. 1 а.с. 120);
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 №48054025 стосується об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1885248451103 (т. 1 а.с. 123);
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 № 48054526 стосується об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1885265951103 (т. 1 а.с. 122);
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 № 48054370 стосується об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1885258751103 (т. 1 а.с. 121).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд скарги приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» був проведений з порушенням строків її розгляду, за відсутності належного повідомлення, зокрема державного реєстратора - позивача у справі та за наявності на час прийняття оскаржуваного наказу судового провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонам, з тих самих предмета і підстав.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до повноважень Міністерства юстиції України належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішення, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державним реєстратором, зокрема, є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
За приписами ч. 6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" "і" "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 р затверджений Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (надалі - Порядок №1128 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Відповідно до п. 4 Порядку №1128, розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до п.5 Порядку №1128, Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
- оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
- наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
- наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
- наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
- здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
- подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
- закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
- розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
При цьому, пунктом 6 Порядку №1128 встановлено, що якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.
Відповідно до положень пунктів 10, 11 Порядку №1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, скарга надійшла до Міністерства юстиції України 22 листопада 2019 року та по суті була розглянута 20.02.2020 року, а рішення за наслідками розгляду скарги у вигляді оскаржуваного в цій справі наказу, було прийняте 13.04.2020 року.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення Міністерством юстиції України строку розгляду скарги, який, відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» не може перевищувати сорока п'яти днів. Проте, апеляційний суд зазначає, що вказане порушення саме по собі не може бути підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Апеляційний суд погоджується із доводами апелянтів стосовно помилковості висновків суду першої інстанції щодо наявності на час її розгляду скарги та на час прийняття оскаржуваного наказу, судового провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави, за таких обставин.
Так, сторонами за скаргою Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22 листопада 2019 року за вх. № 04-07/1181, яка була подана до Міністерства юстиції України, є скаржник - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та особа чиї рішення оскаржуються - державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича (т. 1 а.с. 106118).
У господарській справі № 916/171/20, яка була порушена ухвалою господарського суду Одеської області від 11 лютого 2020 року, сторонами є позивач - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», відповідач - ТОВ «Автоєвропа».
Предметом оскарження до Міністерства юстиції України є рішення державного реєстратора, які прийняті, на думку скаржника, з порушенням чинного законодавства, а предметом спору у справі № 916/171/20 є договори купівлі-продажу від 20.02.2002 р. та від 21.02.2002 р., укладені між санаторно-курортним об'єднанням «Кароліно-Бугаз» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Автоєвропа», та як наслідок вимога про скасування записів щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до оскаржуваних договорів.
Щодо підстав, то при оскаржені рішень державного реєстратора до Міністерства юстиції України, скаржник - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» посилався саме на порушення державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 р.
Підставами ж оскарження договорів купівлі-продажу від 20.02.2002 р. та від 21.02.2002 р. у господарській справі № 916/171/20, відповідно до описової частини рішення від 10.08.2020 року в цій справі (ЄДРСР№ 90989107), є факт відчуження нерухомого майна особою, яка на час укладення оскаржуваних договорів не була утворена.
За таких обставин, апеляційний суд встановив помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності, на час розгляду скарги та прийняття оскаржуваного наказу судового провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави, за таких обставин. Таким чином, посилання на зазначену обставину, як на безумовну підставу для скасування оскаржуваного наказу є помилковим.
Проте, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо скасування оскаржуваного наказу у зв'язку із розглядом скарги за відсутності відомостей про належне повідомлення державного реєстратора - позивача в цій справі, з огляду на таке.
Відповідно до положень пунктів 10, 11 Порядку №1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
При цьому, Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Міністерством юстиції України було здійснено розміщення оголошення на офіційному сайті за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-20-lyutogo-2020-roku, але без здійснення належного повідомлення позивача будь-якими іншими засобами, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами апелянтів, оскільки надані Міністерством юстиції України копії телефонограм не містять інформації про їх прийняття, а з наявної на сайті інформації не вбачається дати та часу, коли повідомлення було розміщене та надіслане на адресу позивача.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що повідомлення про розгляд скарги Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» шляхом публічного повідомлення на сайті Міністерства юстиції України, з урахуванням обставин цієї справи, було недостатнім та прогнозовано не надавало можливості Комісії пересвідчитись у його отриманні всіма зацікавленими особами.
Отже, при розгляді Комісією скарги Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та прийнятті оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, відповідач діяв необґрунтовано, з порушенням принципів рівності та змагальності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення Міністерством юстиції України цих принципів виключає висновок про правомірність розгляду зазначеної скарги та законність прийнятого наказу.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року по справі № 807/2270/16, від 28 травня 2020 року по справі №822/1874/17.
При цьому апеляційний суд погоджується із правильністю відхилення судом першої інстанції доводів відповідача щодо можливості позивача ознайомитися зі змістом відповідного оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України, на якому було розміщено оголошення про розгляд скарги, оскільки, відповідно до статті 19 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а тому позивач не зобов'язаний здійснювати щоденний моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому такої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №814/2229/17, 17 липня 2019 року у справі №420/5711/18, від 08 серпня 2019 року у справі №813/2632/18.
При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянтів щодо наявності підстав прийняття оскаржуваного наказу, наявності обґрунтування (наявності належних і достатніх мотивів, за яких застосовано саме такий захід впливу та обґрунтування строків його застосування), оскільки розгляд скарги за відсутності особи, чиї рішення оскаржуються, при законодавчому визначенні обов'язковості повідомлення такої особи, є порушення прав такої особи, зокрема права на надання відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли, внаслідок чого невиконання апелянтом Міністерством юстиції України - суб'єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги.
Інші доводи апеляційних скарг не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно по суті ухвалив судове рішення, але помилково застосував до спірних правовідносин норму закону в частині наявності обставин за яких Мін'юст мав підстави для відмови у задоволенні скарги (п. п. ч. 4 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), внаслідок чого апеляційні скарги мають бути задоволені частково, оскаржуване рішення змінене шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання, як на підставу для задоволення позовних вимог, на наявність, на час прийняття оскаржуваного наказу, інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонам, з тих самих предмета і підстав.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 420/4816/20 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання, як на підставу для задоволення позовних вимог, на наявність, на час прийняття оскаржуваного наказу, інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонам, з тих самих предмета і підстав.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 420/4816/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 22.01.2021 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.