П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 січня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/13105/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
09.12.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
За участю: секретаря - Іщенка В.О.
представника апелянта - Негари Р.В.
представника відповідача - Кришкевича Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 28.09.2020 року №ОД708/1742/АВ/П/ТД-ФС.
07.12.2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав суду першої інстанції заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці в Одеській області від 28.09.2020 року №ОД708/1742/АВ/П/ТД-ФС та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (виконавче провадження відкрито відповідно до постанови від 12.11.2020 року ВП №63578194), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що, не зважаючи на оскарження в судовому порядку постанови про накладення штрафу, відповідачем направлено своє рішення на виконання Другому Малиновському відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, яким в подальшому відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаної постанови. У тому числі, заявник вказує на очевидну неправомірність оскаржуваної за цим позовом постанови відповідача. Ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень підтверджуються тим, що наказ про проведення інспекційного відвідування прийнятий за відсутності правових підстав, вимоги контролюючого органу про надання документів для перевірки є необґрунтованими та безпідставними, у тому числі не відповідають вимогам чинного законодавства та є безпідставними дії відповідача по складанню акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та при обранні заходу стягнення, передбаченого абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Наведені обставини у сукупності свідчать про наявність ознак протиправності оскаржуваної постанови, а також те, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні наведених вимог заявника, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; або що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів заявника, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм процесуального права, неповному з'ясуванні обставин справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам ст. 150 КАС України та помилково не враховано, що факт відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - оспорюваної за цим позовом постанови відповідача та її примусове виконання безумовно ускладнює відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Разом з цим, апелянт зазначає, що сукупність порушень, які були допущені відповідачем під час призначення та проведення інспекційного відвідування і які обґрунтовано ним із посиланням на конкретні приклади та норми законодавства у заяві та в позові, вказують на очевидні ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень. Позивачем у повній мірі обґрунтовано обставини, передбачені п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, а тому у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у заявленому порядку.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм показав, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Однією з підстав забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що за певних умов можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення прав та законних інтересів позивача.
Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними із позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Апеляційний суд враховує, що, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом, позивачем не обґрунтовуються істотні обставини або умови, наявність яких суттєво ускладнює чи унеможливлює виконання рішення суду або відновлення прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Сам факт відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є достатнім підтвердженням обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з цим, колегія суддів встановила, що очевидність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та обставини для зупинення дії оспорюваного рішення позивач обґрунтовує порушенням порядку призначення і проведення інспекційного відвідування, а також помилковим застосуванням норм законодавства при обранні виду стягнення.
Такі ж підстави для скасування рішення суб'єкта владних повноважень наведені позивачем і у позовній заяві.
Отже, перевірка правомірності та обґрунтованості рішення відповідача є предметом адміністративного позову, а тому вжиття заходів забезпечення позову з підстав невідповідності нормативно-правовим актам рішення суб'єкта владних повноважень фактично призведе до вирішення спору по суті без розгляду справи і суперечитиме завданню заходів забезпечення адміністративного позову.
Беззаперечні обставини, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, оскільки заява позивача об'єктивно не обґрунтована обставинами, за якими можливо встановити очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а їх захист стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість поданої заяви та відсутність підстав для її задоволення.
З огляду на те, що висновки суду ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, повному з'ясуванні обставин справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2021 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло