22 січня 2021 року м. Київ справа № П/320/589/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обчислення позивачу, розміру пенсії за віком всупереч ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 06.08.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та обчислити позивачу розмір пенсії за віком згідно ч.2 ст. 27 та ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки (2016-2018), що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 06.08.2019 та виплачувати позивачу пенсію за віком в обрахованому розмірі з серпня 2019.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у серпні 2019 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням порядку встановленого ч.2 ст. 40 Закону, замість пенсії за вислугу років, призначеної раніше відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Проте в результаті розрахунку, проведеного ГУ ПФУ у Київській області розмір пенсії за віком виявився суттєво меншим, ніж мав становити за умови дотримання норм зазначених Законів, оскільки відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки.
У подальшому, позивач звернулася до відповідача із заявою про обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2016-2018 роки. Проте, відповідач відмови їй у здійсненні такого перерахунку з посиланням на норми, що стосуються перерахунку пенсії.
На думку позивача, відповідач протиправно провів перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до закону враховується для обчислення пенсії за 2014-1016 рік, відтак позивач звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки при призначенні позивачу пенсії за віком діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Додатково вказав, що на момент подання заяви від 06 серпня 2019 року за № 1 на призначення пенсії за віком гр. ОСОБА_1 вже отримувала пенсію за вислугу років призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відтак були наявні правові підстави для переведення на пенсію за віком. Отже, призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є не первинним призначенням, а переходом на інший вид пенсії позивачем.
Згідно п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.
При переведенні з одного виду пенсії на інший (незалежно від виду пенсії) за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно п. 4-3 Прикінцевих положень Закону, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзиву якій зазначила про те, що первинно при значений певний вид пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», подальша зміна виду пенсії такої особи па підставі та у порядку, зокрема Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV є саме призначенням пенсії, тому що наведені законодавчі акт передбачають різні підстави та порядок призначення пенсій. Відтак, вважає, що відповідач повинен був обчислити позивачу розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 27 та ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плані в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки (2016-2018рр.). що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 06.08.2019.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 02.04.1996 Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 06.08.2019 ОСОБА_1 перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (відділ з питань призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян) та отримувала пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до відомостей атестату про зняття з обліку №979 Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.09.2019 №462, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по причині переходу на пенсію за іншим законом.
06.08.2019 ОСОБА_1 подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з проханням призначити пенсію за віком та надала необхідні документи.
Судом встановлено, що з 06.08.2019 ОСОБА_1 обчислено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, судом встановлено, що пенсію ОСОБА_1 обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки.
11.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2016-2018 роки, що передували року призначення нової пенсії, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 16.12.2019 № 2658/М-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначило, що з 01.10.2017 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017р. №2148-VIII перерахунок проводиться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до закону враховується для обчислення пенсії за 2014-1016 рік (3 764,40 грн). Відповідач вказав, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою КМУ від 20.02.2019 р. № 124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхову внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Заробітна плата для обчислення пенсії: 3764,40 (середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р.) *1,17 (прогнозований коефіцієнт збільшення, визначений згідно п. 4) = 4404,35 грн.
Додатково відповідач зазначив, що позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.08.2019 (заява №1 від 06.08.2019) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України - 4404,35 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У частині першій статті 9 Закону №1058-IV наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 40 Закону №1058 -ІV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
При цьому, частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше 06.08.2019.
Водночас, як встановлено судом, та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.08.2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2019 позивачу було призначено пенсію за віком та під час розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 р., збільшений на коефіцієнт 1,17, що загалом становить 4404,35 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи дії щодо обчислення пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 р., зазначив, що позивач був переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Суд наголошує на тому, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262, а в подальшому при виявлені бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону №1058.
Оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону №1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином, при призначенні позивачу у 2019 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону, тобто за 2016-2018 роки.
Верховний Суд України у постанові від 9 червня 2015 року (справа № 21-550а15) та у постанові від 14 лютого 2018 року (справа № К/9901/1071/17) висловили свою позицію стосовно того, що при переведенні з пенсії призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №359/4709/17, від 21.02.2019 у справі №211/2459/17, від 28.11.2019 у справі №647/1699/16-а, від 31.07.2019 у справі №720/208/17, Верховним Судом у постанові від 13.11.2018р. справа № 359/4777/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу 06.08.2019 було призначено пенсію за віком вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності здійснення розрахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, у той час як матеріали справи свідчать про необхідність застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки.
Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач протиправно здійснив розрахунок пенсії позивача за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обчислення позивачу, розміру пенсії за віком всупереч ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 06.08.2019;
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та обчислити позивачу розмір пенсії за віком згідно ч.2 ст. 27 та ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки (2016-2018), що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 06.08.2019 та виплачувати позивачу пенсію за віком в обрахованому розмірі з серпня 2019, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком 06.08.2019, згідно з частиною першою статті 45 Закону №1058, перерахунок пенсії позивача має бути проведений з 06.08.2019 з дня звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої, другої статті 27 Закону № № 1058-IV 1. Розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком згідно ч.2 ст. 27 та ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки (2016-2018), що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 06.08.2019 , починаючи з 06.08.2019.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. згідно квитанції № 0.0.1580000970.1 від 14.01.2020, оригінал якого долучений до матеріалів справи, у зв'язку з чим вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обчислення ОСОБА_1 , розміру пенсії за віком всупереч ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 06.08.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) згідно ч.2 ст. 27 та ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки (2016-2018), що передують року призначення нового виду пенсії, починаючи з 06.08.2019.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.