20 січня 2021 року № 320/7236/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії ОСОБА_1 , інваліду 2 групи, потерпілому в наслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області№2-а-3659/2011, №2-а-3661/2010 від 12.04.2011 з урахуванням виплачених сум з листопада 2011 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку);
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 перераховану пенсію, відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області №2-а-3659/2011, №2-а-3661/2010 від 12.04.2011 з урахуванням виплачених сум з листопада 2011 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку);
- на підставі п.1 ч.1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах за один місяць, у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області негайно провести нарахування та виплату з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області №2-а-3659/2011, №2-а-3661/2010 від 12.04.2011 відповідач з листопада 2011 року припинив виплачувати їй пенсію у розмірі, визначеному ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ чим порушив її конституційні права.
Представник відповідача у письмовому відзиві поданому до суду зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом позову є протиправна бездіяльність пенсійного органу, вчинена в ході виконання постанов Іванківського районного суду Київської області №2-а-3659/2011, №2-а-3661/2010 від 12.04.2011 з листопада 2011 року. Таким чином, пенсійний орган звертає увагу суду, що останній не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 16.12.1996, знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Пенсія позивачу призначена по інвалідності (інвалід ІІ групи) внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням від 10.12.2013 серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, в 2011 році позивач звернулася до Іванківського районного суду Київської області з вимогами здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити перерахунок її пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону №796-ХІІ.
12.04.2011 Іванківський районний суд Київської області, розглянувши справу №2-а-3661/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області вирішив:
«Позов задовольнити частково.
Визнати дій управління пенсійного фонду в Іванківському районі Київської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплати, як дитині війни.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванківської районі Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату перерахованих сум підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.10.2010 року з урахуванням вже виплачених сум.
Допустити у справі негайне виконання.
В решті позовних вимог відмовити.»
12.04.2011 Іванківський районний суд Київської області, розглянувши справу №2-а-3659/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області вирішив:
«Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті позивачам пенсії та доплат, як непрацюючим пенсіонерам, неправомірними.
Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 01.10.2010р. у розмірі дві мінімальні заробітні плати та стягнути перераховану доплату, як непрацюючим пенсіонерам, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.
Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 01.10.2010р. відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.»
У подальшому, 17.07.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про поновлення виплати пенсії з часу припинення на підставі вказаних судових рішень.
Листом від 29.07.2020 №4662/7890/С-02/-1000/20 позивачу повідомлено, що виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й розмір яких встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов КМУ, здійснюється у розмірах, визначених цими нормативними актами. Відповідач наголосив, що вищевказані рішення виконано, розмір пенсії перераховано та у травні 2011 року виплачено загальною сумою 15377,82 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Кодексом закріплені процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині 1 ст.11 Закону №1404-VIII зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Висновок суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2011 Іванківським районним судом Київської області зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2010, відповідно до ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.
Суд зауважує, що відсутність у вказаному рішенні кінцевої дати виплати пенсії не породжує у відповідача обов'язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням.
Такий обов'язок відповідача припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність. Дія такого судового рішення не поширюється на правовідносини, що виникли після зміни правового регулювання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №281/667/17.
Аналізуючи предмет спору в даній справі та зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що даний спір фактично спрямований на виконання постанов Іванківського районного суду Київської області №2-а-3659/2011, №2-а-3661/2010 від 12.04.2011.
Крім того, в якості підстави позову позивач зазначив саме невиконання вищевказаного рішення.
Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом.
Якщо позивач не погоджується з діями суб'єкта владних повноважень - відповідача, вчинених ним на виконання рішення суду, зазначеними вище нормами чинного процесуального законодавства, зокрема положеннями ст. 383 КАС України, встановлено певний порядок захисту прав такої особи-позивача та регламентовано певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача виконати належним чином рішення суду, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на неправомірність дій відповідача при виконанні рішення суду, звертається до суду з новим адміністративним позовом.
Отже, якщо позивач вважає, що бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі.
Суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового або приймати нове судове рішення щодо тих саме правовідносин, оскільки цим порушуються норми КАС України, якими передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач є звільненим від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 14, 77, 78, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297, 378, 382 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.