22 січня 2021 року Справа № 280/9233/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Киселя Р.В., за участі секретаря судового засідання Шелепко Б.В.,
представників:
позивача - Дамірової Н.Н.,
відповідача - Соловйової М.О.,
третьої особи - Волошиної Є.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, 69600), про визнання протиправною бездіяльності,
16.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв'язку 14.12.2020, Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач) до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», в якій позивач просить суд: визнати бездіяльність відповідача, що виявилась у невжитті заходів примусового виконання рішень суду, а саме не зверненні стягнення на кошти та майно боржника - протиправною.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 04.12.2020 позивач з листа начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дізнався про бездіяльність державного виконавця, формальний підхід до здійснення виконавчого провадження та сприяння боржнику у невиконанні рішення суду. Зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №58292805 щодо стягнення з третьої особи на користь стягувачів заборгованості, в тому числі на користь позивача. Зазначає, про бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не направленні до правоохоронних органів матеріалів щодо невиконання ПАТ «МТБ БАНК» постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках третьої особи у цьому банку. Також зазначає, що державним виконавцем не вчинялись регулярні дії щодо примусового списання коштів з рахунків боржника у зазначеному банку. Крім того, вважає вимогу державного виконавця щодо авансування витрат виконавчого провадження для здійснення оцінки арештованого майна безпідставною, а відтак протиправною його діяльність щодо реалізації арештованого майна третьої особи. Враховуючи викладене, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою від 16.12.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
04.01.2021 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 21.01.2021 з викликом учасників справи.
Відповідач позов не визнав, 16.01.2021 надав до суду відзив, у якому пояснює, що в провадженні відділу перебуває зведене виконавче провадження №58292805, в ході кого на користь позивача перераховано 193349593,71 грн. В ході виконавчого провадження отримано інформацію про залишки коштів на відкритих рахунках третьої особи в АТ «БАНК АЛЬЯНС», проте дані кошти не можуть бути списані, оскільки є речовим доказом у кримінальному провадженні. 24.12.2019 державним виконавцем здійснено опис та арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника, про що винесено відповідну постанову. 11.07.2020 державним виконавцем в адресу позивача направлено вимогу про здійснення авансування витрат виконавчого провадження на залучення до виконавчого провадження суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки арештованого майна. Позивачем авансування витрат виконавчого провадження не здійснено. Постановою від 09.12.2020 виконавче провадження зупинене у зв'язку із включенням третьої особи до переліку об'єктів великої приватизації. Просить відмовити у задоволення позову.
Крім того, 16.01.2021 від відповідача до суду надійшла заява про продовження строку для надання відзиву та доказів, обґрунтована тривалою обробкою ухвали суду від 11.01.2021 в Міністерстві юстиції України для передачі її виконавцю.
19.01.2021 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких боржник зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом, на підписання позову неповноважною особою. Зазначає, що постановою державного виконавця від 21.01.2019 відкрите зведене виконавче провадження №58292805. 23.01.2019 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Постановою від 09.12.2019 накладено арешт на транспортні засоби боржника та оголошено їх у розшук. Постановою від 23.12.2019 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в АТ «Укрексімбанк», Філія - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», АБ «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ», АТ «БАНК АЛЬЯНС», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Постановою від 24.12.2019 описано та арештовано 55 транспортних засобів боржника. Постановою від 24.12.2019 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Експертно-консультативний центр» в особі Антонова Володимира Олександровича. Дана постанова була оскаржена боржником. Ухвалою Господарського суду Запорізької області по справі №908/948/16, яка залишена в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2020, було відмовлено у задоволенні скарги боржника. 10.06.2020 за постановою від 23.12.2019 було накладено арешт на поточний рахунок боржника, відкритий у Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк». Постановою державного виконавця від 03.07.2020 було знято арешт з коштів в частині виплати заробітної плати та пов'язаних з цим податків та зборів. Постанова державного виконавця від 03.07.2020 оскаржувалась позивачем в адміністративній справі №280/5413/20. Рішенням суду першої інстанції позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог. 27.07.2020 державним виконавцем описано та арештовано майно боржника - шість вагонів, про що складено відповідну постанову. 07.08.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в ПАТ «МТБ БАНК», яку направлено на виконання до банку. 11.11.2020 державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів та направлено її до банку. 17.11.2020 боржник звернувся до державного виконавця із заявою щодо зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунку боржника у ПАТ «МТБ БАНК», оскільки даний рахунок використовується в тому числі для виплати заробітної плати. Платіжним дорученням №1/27-1 з рахунку у ПАТ «МТБ БАНК» були списані кошти боржника на користь позивача в рамках виконавчого провадження. Вважає, що порушень прав та інтересів позивача як стягувача у виконавчому провадженні не було, оскільки в межах зведеного виконавчого провадження були прийняті постанови про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника та його кошти, здійснювалось примусове списання таких котів на користь позивача, проводився розшук та опис транспортних засобів, опис та арешт майна боржника, призначений суб'єкт оціночної діяльності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1475-р ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» включено до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності. 07.12.2020 Фондом державного майна України видано наказ №1971 про приватизацію державної частки розміром 51% статутного капіталу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Через що виконавчі провадження були зупинені.
Просить відмовити у задоволенні позову.
20.01.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтована пропуском позивачем строку звернення до суду із цим позовом, в якій відповідач зазначає, що до зведеного виконавчого провадження №58292805 входять наступні виконавчі провадження:
№58134395 з примусового виконання наказу №908/2559/17 від 16.10.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№58134469 з примусового виконання наказу №908/3074/19 від 16.11.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№58134529 з примусового виконання наказу №908/948/16 від 19.11.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№58238458 з примусового виконання наказу №908/1447/18 від 09.01.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№59232833 з примусового виконання наказу №908/637/17 від 26.03.2019, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№59955897 та №59955867 з примусового виконання наказів №908/2384/18 від 26.06.2019, виданих Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№60885455 з примусового виконання наказу №908/870/19 від 07.10.2019, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№49322376 з примусового виконання наказу №908/2878/13 від 05.02.2015, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення боргу з третьої особи на користь Державного агентства резерву України;
№35019925 з примусового виконання постанови №19708558 від 27.05.2011, виданої ВПВР Департаменту ДВС МЮУ та №35410959 з примусового виконання постанови №27540561 від 15.05.2012 ВПВР Департаменту ДВС МЮУ про стягнення виконавчого збору з третьої особи на користь держави.
24.12.2019 державним виконавцем при виконанні зведеного виконавчого провадження №58292805 здійснено опис та арешт рухомого та нерухомого майна боржника, про що винесено відповідну постанову.
24.12.2019 державним виконавцем, відповідно до вимог ст. ст. 20, 57 Закону України «Про виконавче провадження» залучено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, про що винесено відповідну постанову.
11.07.2020 за вих. №58134529/27 державним виконавцем на адресу позивача направлено вимогу у триденний термін з моменту одержання вимоги, з метою своєчасного виконання рішення суду здійснити авансування витрат на залучення до проведення виконавчих дій суб'єкта оціночної діяльності, та роз'яснено п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Позивачем не здійснене авансування витрат виконавчого провадження, що унеможливлює подальшу реалізацію арештованого майна. Тобто, позивачу ще з липня 2020 року відомо про неможливість реалізації описаного та арештованого майна за відсутності авансування витрат виконавчого провадження на залучення суб'єкта оціночної діяльності.
Крім того, в результаті примусового стягнення коштів з рахунків боржника на користь позивача перераховано 205197131,17 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчими документами.
Державним виконавцем постійно ведеться робота щодо виявлення рахунків боржника та вчиняються всі передбачені законом дії щодо їх стягнення та перерахування позивачу. Зокрема, отримано інформацію про залишки коштів на відкритих рахунках боржника в АТ «БАНК АЛЬЯНС» на які не може бути звернене стягнення, оскільки вони є речовим доказом у кримінальній справі. Зазначає, що провадження у справі зупинене. Просить залишити позов без розгляду.
Ухвалою від 21.01.2021 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
У судовому засіданні 21.01.2021 оголошувалась перерва до 22.01.2021.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив задовольнити позов, представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, в межах наведеного в позові обґрунтування вимог позивача, з'ясував таке.
В провадженні ВПВР Департаменту ДВС МЮУ перебуває зведене виконавче провадження №58292805 (постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 05.02.2019), до складу якого входять виконавчі провадження:
№58134395 з примусового виконання наказу №908/2559/17 від 16.10.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№58134469 з примусового виконання наказу №908/3074/19 від 16.11.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№58134529 з примусового виконання наказу №908/948/16 від 19.11.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№58238458 з примусового виконання наказу №908/1447/18 від 09.01.2018, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№59232833 з примусового виконання наказу №908/637/17 від 26.03.2019, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№59955897 та №59955867 з примусового виконання наказів №908/2384/18 від 26.06.2019, виданих Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№60885455 з примусового виконання наказу №908/870/19 від 07.10.2019, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення заборгованості з третьої особи на користь позивача;
№49322376 з примусового виконання наказу №908/2878/13 від 05.02.2015, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення боргу з третьої особи на користь Державного агентства резерву України;
№35019925 з примусового виконання постанови №19708558 від 27.05.2011, виданої ВПВР Департаменту ДВС МЮУ та №35410959 з примусового виконання постанови №27540561 від 15.05.2012 ВПВР Департаменту ДВС МЮУ про стягнення виконавчого збору з третьої особи на користь держави.
Станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом постановами державного виконавця від 09.12.2020 виконавчі провадження, які включені до зведеного виконавчого провадження №58292805 зупинені на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
При зверненні до державної виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчого провадження позивачем за частиною виконавчих проваджень були сплачені авансові внески за ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Конституційного Суду України від 15.05.2019 №2-р(ІІ)/2019 справа №3-368/2018(5259/18) положення частини другої статті 26 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Щодо звернення стягнення на майно боржника судом встановлено наступне.
21 січня 2019 року державним виконавцем винесені постанови про арешт майна боржника ВП №58134469 та ВП №58134529, якими накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ “ЗТМК” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору. Публічне обтяження зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 01.02.2019, арешт нерухомого майна зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2019.
09.12.2019 в межах виконавчого провадження №58134529 державним виконавцем було здійснено арешт транспортних засобів боржника (55 одиниць) в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 1100163742,00 грн., а також прийнята постанова про розшук цього майна.
24.12.2019 в межах виконавчого провадження №58134529 державним виконавцем були прийняті постанови про опис та арешт майна боржника щодо 55 транспортних засобів боржника, а також про припинення розшуку цього майна.
Постановою державного виконавця від 24.04.2020, прийнятою у виконавчому провадженні 58134529, було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультативний центр» в особі Антонова В.О.
Не погодившись із постановою державного виконавця від 24.04.2020, боржник оскаржив її в судовому порядку. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.05.2020, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020, по справі №908/948/16 було відмовлено у задоволенні скарги боржника.
15.06.2020 ТОВ «Експертно-консультативний центр» складений рахунок вартості послуг з оцінки транспортних засобів у кількості 55 шт., відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 24.12.2019 (ВП №58134529).
11.07.2020 державним виконавцем, з метою своєчасного виконання рішення суду, було складено в адресу позивача та Державного агентства резерву України вимогу №58134529/27 про необхідність здійснення авансування витрат на залучення до проведення виконавчих дій суб'єкта господарювання.
Листом від 07.08.2020 Державне агентство резерву України (стягувач у виконавчому провадженні №63259872, яке включене до зведеного виконавчого провадження №58292805) повідомив державного виконавця про відсутність у нього обов'язку здійснювати авансування витрат виконавчого провадження.
Листом від 05.08.2020 позивач повідомив державного виконавця про відсутність у нього фінансових можливостей для авансування витрат виконавчого провадження та відсутність у нього обов'язку здійснювати авансові внески.
Постановою від 27.07.2020, прийнятою в межах зведеного виконавчого провадження №58292805, було здійснено опис та арешт шести вагонів, які належать боржнику.
Станом на 09.12.2020 оцінка описаного та арештованого майна боржника не здійснена, відповідно, це майно не передане на реалізацію.
Щодо звернення стягнення на кошти боржника судом встановлено наступне.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що заявою від 23.07.2020 він поінформував державного виконавця про відкриття боржником рахунків в ПАТ «МТБ БАНК».
Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 07.08.2020, прийнятою у виконавчому провадженні №58134529, було накладено арешт на всі кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках у ПАТ «МТБ БАНК», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення даної постанови, та належать боржнику, яка надіслана до виконання ПАТ «МТБ БАНК». При цьому, як пояснив в судовому засіданні представник третьої особи - боржника, в зазначеній постанові було невірно зазначене найменування боржника, замість Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» або ТОВ «ЗТМК» зазначено ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», що не відповідає ані повній, ані скороченій назві боржника.
27.10.2020 позивач звернувся до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції Україні із заявою, в якій про те, що постанова державного виконавця від 07.08.2020 не виконана банком - арешт на кошти боржника не накладено, просив надати інформацію про причини відсутності арешту коштів боржника в ПАТ «МТБ БАНК», про надіслання до правоохоронних органів матеріалів для притягнення посадових осіб банківської установи до кримінальної відповідальності та про заходи щодо арешту коштів боржника, вжиті після прийняття постанови від 07.08.2020. Також просив повідомити причини зволікання з передачею на реалізацію описаного майна боржника, як транспортних засобів, так і вагонів.
Листом від 26.11.2020 №35455-33-20/20.1/27 ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України поінформував позивача про те, що листом ПАТ «МТБ БАНК» від 25.08.2020 №05/654-05/02.3-БТ-К постанова державного виконавця від 07.08.2020 по виконавчому провадженню №58134529 не прийнята до виконання у зв'язку із тим, що найменування боржника вказано невірно. 11.11.2020 повторно винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63259872, що містяться на усіх рахунках боржника в ПАТ «МТБ БАНК», яку направлено на виконання до банку. Станом на 24.11.2020 в матеріалах виконавчого провадження відсутня відповідь банку про прийняття зазначеної постанови до виконання, на адресу банку направлено вимогу, якою зобов'язано ПАТ «МТБ БАНК», зокрема, повідомити дату прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника від 11.11.2020 та надати інформацію про залишки та рух коштів по усіх рахунках належних боржнику. Щодо звернення стягнення на майно боржника зазначили, що авансування витрат на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання позивачем не здійснено, відповідно, відсутній висновок експерта про визначення вартості описаного та арештованого майна.
Судом встановлено, що 11 та 23 листопада 2020 року державним виконавцем складались платіжні вимоги, які надсилались до виконання до ПАТ «МТБ БАНК» і лише за однією з цих вимог з рахунку боржника було списано 1885,09 грн. Решта платіжних вимог повернена без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках боржника.
Також встановлено, що державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження неодноразово приймались постанови про арешт коштів боржника на рахунках у банках, складались платіжні вимоги, які направлялись до решті банківських установ, в яких наявні рахунки боржника, кошти на яких арештовані в межах зведеного виконавчого провадження.
Вважаючи бездіяльність відповідача, що виявилась у невжитті заходів примусового виконання рішень суду, а саме не зверненні стягнення на кошти та майно боржника - протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частин першої, п'ятої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частин першої та восьмої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було отримано інформацію про зареєстровані за боржником відкриті рахунки у банківських установах, а також отримано інформацію про зареєстроване за боржником рухоме та нерухоме майно.
Згідно з частинами першою та другою статті 52 Закону №1404-VIII виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Крім того, згідно із нормами статті 56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що керуючись приписами статті 56 Закону №1404-VIII з метою забезпечення повного і своєчасного виконання виконавчого провадження постановами державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮУ наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника згідно у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору із переліком, а також зареєстрував обтяження рухомого майна у виді заборони відчуження, арешт нерухомого майна, що позивачем не заперечене.
Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаних приписів законодавства у межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем були винесені постанови про арешт грошових кошти боржника, що містяться на рахунку в філії ЗОВ АТ “Ощадбанк”, АТ “Банк Альянс”, АБ “Кліринговий дім”, АТ “Сбербанк”, АТ “Укрексімбанк”, а також в ПАТ «МТБ БАНК», постанови про опис та арешт майна боржника.
Суд не приймає також посилання представника позивача на порушення відповідачем приписів п. 9.4, 9.6 глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, оскільки главою 9 Інструкції визначений порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, тобто вказані обов'язки встановлені законодавством саме для банківських установ та не визначають дій державного виконавця під час здійснення примусового виконання рішень.
Щодо порушення державним виконавцем вимог ч. 4 ст. 52 Закону №1404-VIII, відповідно до якої, у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, суд зазначає, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач не просить визнати таку бездіяльність протиправною. При цьому суд не вбачає правових підстав для виходу за межі заявлених позивачем вимог.
Щодо порушення вимог ч. 3 ст. 13 Закону №1404-VIII, відповідно до якої, платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 07.08.2020, прийнятою в межах виконавчого провадження №58134529, було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках у ПАТ «МТБ БАНК», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що знаходяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору 1201424271,81 грн. Копію постанови направлено на виконання до банківської установи.
Доказів отримання зазначеної постанови ПАТ «МТБ БАНК» матеріали справи не містять, як не містять і листа цієї банківської установи від 25.08.2020 №05/654-05/02.3-БТ-К, на який ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України посилається в листі від 26.11.2020.
Проте, з матеріалів справи та листа ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 26.11.2020 вбачається, що до 11.11.2020 державним виконавцем не надсилались до ПАТ «МТБ БАНК» платіжні вимоги щодо примусового списання з рахунків боржника у цій банківській установі грошових коштів, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 13 Закону №1404-VIII.
Відповідачем не надано суду обґрунтованих пояснень про причини тривалого не надіслання в адресу ПАТ «МТБ БАНК» платіжних вимог в період з 07.08.2020 по 10.11.2020 та доказів на підтвердження цих причин.
Відтак, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не звернення стягнення на майно боржника суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 №2864-III встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Частиною 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому статтею 2 цього Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:
звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З наведеного нормативного акту, який є чинним в Україні, вбачається, що в Україні встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Судом з наказу Фонду державного майна України від 07.12.2020 №1971, який є публічно доступним, встановлено, що частка держави в статутному капіталі третьої особи становить 51 відсоток.
Відтак, в силу наведених вище вимог Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 №2864-III до майно боржника - третьої особи (об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цим підприємством) не може бути застосована примусова реалізація до втрати чинності зазначеним нормативним актом або до зменшення частки держави у статутному капіталі боржника менше ніж 25 відсотків.
Проте, в даному випадку державним виконавцем вживались заходи щодо звернення стягнення на транспортні засоби та вагони, належні боржникові.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що боржником чи будь-якою іншою особою оскаржувались постанови державного виконавця щодо опису та арешту зазначеного майна боржника, а з наявних матеріалів справи вбачається, що опис такого майна відбувався з відома керівництва боржника.
В позові позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилається на невжиття державним виконавцем заходів з реалізації арештованого майна боржника. Зазначені доводи позивача суд вважає безпідставними, оскільки матеріалами зведеного виконавчого провадження підтверджується факт вжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку та арешту майна боржника, до якого може бути застосована примусова реалізація.
Зокрема, постановою державного виконавця від 21.01.2019 накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ “ЗТМК” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору. Публічне обтяження зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 01.02.2019, арешт нерухомого майна зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2019.
09.12.2019 в межах виконавчого провадження №58134529 державним виконавцем було здійснено арешт транспортних засобів боржника (55 одиниць) в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 1100163742,00 грн., а також прийнята постанова про розшук цього майна.
24.12.2019 в межах виконавчого провадження №58134529 державним виконавцем були прийняті постанови про опис та арешт майна боржника щодо 55 транспортних засобів боржника, а також про припинення розшуку цього майна.
Постановою державного виконавця від 24.04.2020, прийнятою у виконавчому провадженні 58134529, було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультативний центр» в особі Антонова В.О.
15.06.2020 ТОВ «Експертно-консультативний центр» складений рахунок вартості послуг з оцінки транспортних засобів у кількості 55 шт., відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 24.12.2019 (ВП №58134529).
11.07.2020 державним виконавцем, з метою своєчасного виконання рішення суду, було складено в адресу позивача та Державного агентства резерву України вимогу №58134529/27 про необхідність здійснення авансування витрат на залучення до проведення виконавчих дій суб'єкта господарювання.
Листом від 07.08.2020 Державне агентство резерву України (стягувач у виконавчому провадженні №63259872, яке включене до зведеного виконавчого провадження №58292805) повідомив державного виконавця про відсутність у нього обов'язку здійснювати авансування витрат виконавчого провадження.
Листом від 05.08.2020 позивач повідомив державного виконавця про відсутність у нього фінансових можливостей для авансування витрат виконавчого провадження та відсутність у нього обов'язку здійснювати авансові внески.
Постановою від 27.07.2020, прийнятою в межах зведеного виконавчого провадження №58292805, було здійснено опис та арешт шести вагонів, які належать боржнику.
Щодо посилання позивача на те, що видатки на оцінку арештованого майна боржника можуть бути здійснені за рахунок коштів державного бюджету, суд зазначає, що для здійснення відповідних видатків необхідно їх передбачити у кошторисі відповідної бюджетної установи. Матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності у кошторисі ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України видатків на проведення оцінки арештованого майна.
Відтак, позивачем не доведено умисної бездіяльності державного виконавця щодо не звернення стягнення на майно боржника.
При цьому суд зазначає, що Законом №1404-VIII не визначений строк, протягом якого має бути реалізоване майно боржника, разом з тим така реалізація неможлива без проведення оцінки відповідного майна (визначення початкової вартості для проведення публічних торгів).
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику ЄСПЛ як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що платіжним дорученням від 28.12.2020 №30016 позивачем сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення заявлених вимог, на користь позивача належить стягнути 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241, 243,-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, 69600), про визнання протиправною бездіяльності - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліліани Олегівни щодо не надіслання протягом періоду з 07.08.2020 по 10.11.2020 до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» платіжних вимог про списання з рахунків Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» у цьому банку грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню №58292805.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривня 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення виготовлено та підписано 22.01.2021.
Суддя Р.В. Кисіль