22 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/182/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства "Агрофірма "Луна-Нова" приватного підприємства "Універсам" (далі - Підприємство)
на рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2020 та
постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020
за позовом фізичної особи-підприємця Власюка Василя Тихоновича
до Підприємства
про стягнення 504 760 грн.,
10.12.2020 (згідно з відбитком штампу апеляційного господарського суду) Підприємство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №903/182/15, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
22.12.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Підприємство подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду додаткове обґрунтування касаційної скарги.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у даній справі є стягнення 510 280 грн., а, отже, ціна позову у справі № 903/182/15 не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
Зі змісту касаційної скарги та додаткових обґрунтувань до касаційної скарги вбачається, що як підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами "а", "б" частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом "а" частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо можливості повернення справи на стадію підготовчого провадження з метою долучення до матеріалів справи нових доказів або для проведення інших процесуальних дій. Також скаржник зазначає, що він позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у даній справі №903/182/15 щодо надання послуг згідно з договором від 20.10.2013 №13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року при розгляді іншої справи №903/249/20, за позовом Підприємства до фізичної особи-підприємця Ковальського Степана Лукича, фізичної особи-підприємця Власюка Василя Тихоновича про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 11.07.2017, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчук Богдан Іванович.
Зазначене, на переконання скаржника, є достатніми підставами для прийняття цієї касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Враховуючи викладене, судом касаційної інстанції не можуть бути прийняті доводи скаржника щодо того, що він позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у даній справі №903/182/15 при розгляді іншої справи №903/249/20, оскільки такі доводи пов'язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
Підприємства на рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №903/182/15, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Агрофірма "Луна-Нова" приватного підприємства "Універсам" на рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №903/182/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов