21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15145/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Бондаренко Г.П.)
від 26.05.2020,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Руденко М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.)
від 10.11.2020,
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»
про стягнення 462 933,14 грн,
АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Норма Плюс" про стягнення 462 933, 14 грн за неналежне виконанням відповідачем умов договору №1608000533 від 29.08.2016 з Будівництва системи лінійної телемеханіки на магістральних газопроводах "Київ-Захід України-1", Київ-Захід України-2", "Дашава-Київ", "лупінг Дашава-Київ" Красилівське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів (далі Договір).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/15145/19 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Норма Плюс" на користь АТ "Укртрансгаз" 112 501, 69 грн пені, 102 274, 27 грн штрафу та 3 221, 64 грн судового збору. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 191 147, 08 грн пені та 57 010, 10 грн штрафу відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/15145/20 скасовано частково, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Норма Плюс" на користь АТ "Укртрансгаз" 193 911,00 грн пені та 2 908, 67 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
08.12.2020 АТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою та просило рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №910/15145/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є стягнення 462 933,14 грн, що значно менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (1 051 000,00 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питання визначення і зміни строку дії договору та строку виконання зобов'язання за договором підряду. Підтвердженням потреби у формуванні такої практики скаржник зазначає наявність протилежних за своїм змістом рішень судів та вказує на постанови Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 09.04.2020 у справі №910/4962/18.
Водночас, скаржник зазначає, що висновки щодо припинення дії договору та припинення виконання зобов'язань, визначених ним, які викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 09.04.2020 у справі №910/4962/18 стосуються питання можливості розірвання договору та стягнення заподіяних збитків, а тому обставини цих справ та справи №910/15145/19 не є аналогічними.
Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи, отже наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у справах з ціною позову менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а отже й підстави для відповідних висновків у суду касаційної інстанції відсутні.
Також, АТ «Укртрансгаз» посилається на підпункти "б, в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для останнього, оскільки надання однозначного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо залежності строку виконання зобов'язання від строку дії договору забезпечить реалізацію суспільного інтересу у єдиній правозастосовчій практиці. Крім того, він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді іншої справи.
Однак, вказані доводи не підтверджені належними доказами. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає номер справи, при розгляді якої він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями.
Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №910/15145/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/15145/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №910/15145/19 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко