21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/633/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Хмельницької області
(суддя - Музика М.В.)
від 18.09.2020,
та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Коломис В.В., судді - Дужич С.П., Миханюк М.В.)
від 30.11.2020,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради,
про стягнення 6 503 150,17 грн,
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2020, залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №924/633/20 позов АТ "НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради про стягнення заборгованості за договором № 2591/1617-БО-34 постачання природного газу від 31.10.2016 в розмірі 650 3150,17 грн, з яких 4 213 528,20 грн - основний борг, 572 919,66 грн - пеня, 436 373,18 грн - 3% річних та 1 280 329,13 грн інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради 4 213 528,20 грн основного боргу, 286 459,83 грн пені, 436 373,18 грн 3% річних, 1 280 329,13 грн інфляційних втрат, 97 547,25 грн витрат по сплаті судового збору. В стягненні 286 459,83 грн пені відмовлено.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що позовні вимоги у цій справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України зменшили розмір пені на 50% - до 286 459,83 грн, зазначивши при цьому, що таке зменшення розміру пені є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача так і для відповідача.
22.12.2020 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №924/633/20, в якій просило скасувати вказані судові рішення в частині відмови у стягненні 286 459,83 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 286 459,83 грн пені.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Звертаючись із касаційною скаргою, АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 233 ГК України, статті 551 ЦК України та просить зазначені рішення та постанову скасувати в частині зменшення пені і вважає, що рішення та постанова в цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що питання зменшення пені, порядок та підстави такого зменшення має виняткове значення для скаржника, а також фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансове становище підприємств - учасників цього ринку. При цьому скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення суперечать висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, зокрема, щодо надання переваги правам відповідача перед правами позивача.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що цей випадок можна визнати винятковим, а також взяв до уваги, що відповідно до умов Договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. При цьому, у відповідача наявна непогашена перед ним заборгованість з державного та місцевого бюджетів з різниці в тарифах на суму 35 867 958,00 грн - населення, 6 097 591,00 грн- бюджетні організації та установи; ступінь виконання зобов'язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки прострочення зумовлене невчасним поверненням державою різниці в тарифах на теплову енергію; позивач на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України також стягнув з відповідача 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів; відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором; відповідно до фінансового звіту комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради на 31 березня 2020 рік підприємство є збитковим (збиток в сумі 43 042 тис. грн); пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; соціальна значущість підприємства відповідача, яке є комунальним підприємством та здійснює виробництво теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. В той же час судом було враховано інтереси позивача та з'ясовано, що діяльність АТ "НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи й взято до уваги правове призначення штрафних санкцій. У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з підприємства пені до 50 % від заявленої суми.
Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, зокрема, незгоди з оцінкою майнового стану позивача, оскільки вони стосуються не підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин.
Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що питання порядку та підстав для зменшення судами пені має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів, беручи до уваги сформовану сталу практику суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 23.10.2019 у справі № 917/943/18, від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).
Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі №924/633/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №924/633/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №924/633/20 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко