20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/116/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 (колегія суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий, Демидюк О.О., Савченко Г.І.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке-Л",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке плюс",
про стягнення боргу, відсотків річних, пені та штрафу
за участю: позивача: Нечитайло Т.В. (адвокат),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (далі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача 31 984 235,18 грн, з яких 20 405 221,27 грн основний борг, 3 373 993,37 грн 24% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 2 083 454,16 грн пеня та 6 121 566,38 грн штраф за Договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018.
1.2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором щодо оплати поставленого товару.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 19 905 221,27 грн - основного боргу; 1 126 190,15 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 16.08.2019 по 17.01.2020; 1 979 281,45 грн - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020; 2 907 744,03 грн - 15% штрафу. У задоволенні позову в частині стягнення 2 188 530,05 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 за період з 01.11.2018 по 15.08.2019; 59 273,17 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 16.08.2019 по 17.01.2020; 3 213 822,35 грн - штрафу; 104 172,71 грн - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020, відмовлено. Відмовлено у задоволенні вимог позивача про зазначення у рішенні про нарахування пені на суму боргу 20 405 221,27 грн у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України з 18.01.2020 до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що сума боргу з урахуванням закриття провадження в частині стягнення 500 000,00 грн основного боргу, підтверджена в розмірі 19 905 221,27 грн. Сторони вправі були збільшити розмір відсотків річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому позивач мав розраховувати на передбачені договором 24% річних від простроченої суми, проте період нарахування позивачем був визначений невірно, оскільки Угодою про погашення боргу, укладеною між сторонами, було передбачено виконання основного зобов'язання відповідачем з оплати заборгованості до 15.08.2019, отже 24% річних могли нараховуватись з наступного дня, коли почалась прострочка виконання (з 16.08.2019 по 17.01.2020). Сума пені, передбачена умовами договору, обрахована позивачем вірно. Щодо стягнення штрафу з урахуванням того, що він передбачався в договорі в розмірі 15% від суми прострочення за кожен повний місяць прострочення, а його можливо було застосувати відповідно до умов Додатку №1 до договору лише з 02.12.2019, то обґрунтованими є вимоги лише за 1 місяць, а не за 2, як визначив позивач. При цьому суди вирішили також застосувати приписи законодавства щодо зменшення за клопотанням відповідача розміру стягуваних 24% річних, пені та штрафу на 5%.
3. Короткий зміст касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи
3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі рішення в частині відмови у задоволенні позову у стягненні 2 188 530,05 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 01.11.2018 по 15.08.2019, 59 273,17 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 16.08.2019 по 17.01.2020, та в цій частині ухвалити нове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 2 247 803,22 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 01.11.2018 по 17.01.2020.
В скарзі позивач посилається на те, що судами було неправильно засновано норми матеріального права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18.
3.2. В касаційній скарзі відповідач просить прийняті у справі рішення змінити в частині стягнення 1 370 991,79 грн 24% річних та пені, викласти резолютивну частину рішення в частині стягнення 24% річних та пені в іншій редакції, стягнути з відповідача на користь позивача 537 431,18 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 01.11.2019 по 17.01.2020, 1 197 048,63 грн - пені, нарахованої за період з 01.11.2019 по 17.01.2020, відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення 782 232,82 грн пені за період з 16.08.2019 по 01.11.2019, відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення 588 758,97 грн 24% річних за період з 16.08.2019 по 01.11.2019, в решті рішення - залишити без змін.
В скарзі відповідач посилається на те, що судами було невірно застосовано норми матеріального права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, а також на те, що у справі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 530, 612, 651, 653 ЦК України в частині продовження строку дії договору на підставі Додатку № 1 від 10.04.2019 до Договору поставки від 01.01.2018.
4. Мотивувальна частина
4.1. Ухвалою Верховного Суду, якою відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами позивача та відповідача, вказано, що колегія суддів дійшла висновку про відкриття провадження з підстав оскарження позивачем, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а відповідачем - з підстав оскарження, передбачених пунктом 1 та пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Отже, в іншій частині доводи касаційних скарг в суді касаційної інстанції не розглядаються.
Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції та вимоги касаційних скарг, оскаржені судові рішення Верховним Судом переглядаються лише в частині стягнення судами 24% річних за період з 01.11.2018 по 17.01.2020 та пені за період з 16.08.2019 по 01.11.2019.
4.2. Як встановлено судами, 01.01.2018 між ТОВ "Суффле Агро Україна" (продавець) та ТОВ "Ситковецьке" (покупець) укладено договір поставки №1300020657 (далі - договір), у відповідності до п.1.1.1 якого, продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (товари) насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.
Умови договору встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки, специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2018 році, незалежно від того, чи містять вони посилання на даний договір, чи ні. При цьому, умови договору застосовуються в об'ємі, що не суперечить вказаним додатковим угодам, додаткам чи специфікаціям. Дана норма, однак, не виключає можливості, що до інших додатків на продаж товарів не застосовуватимуться умови даного договору, якщо про це прямо зазначено у такому додатку (п.1.3 договору).
У відповідності до п.4.3 договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов'язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік.
Пунктом 8.1 договору сторонами встановлено, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п.6 ст.232 Господарського Кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на покупця/замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст.5 договору.
Відповідно до п.8.2 договору покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на покупця/замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст.5 договору.
4.3. За даними позивача у 2018 році на виконання умов укладеного договору поставки №1300020657 від 01.01.2018 останнім здійснено поставку товарів відповідач на загальну суму 13 588 496,28 грн, що підтверджується видатковими накладними.
В подальшому 17.04.2018 відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 871 474,35 грн, про що свідчать коригування кількісних та вартісних показників до видаткових накладних, а саме за №5190023642 на суму 132 149,71грн, та за №5190023679 на суму 739 324,64 грн.
4.4. 04.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №1000037345, згідно якого відповідачем здійснено зустрічну поставку товару позивачеві на загальну суму 1 082 562,04 грн, про що свідчать видаткові накладні, а саме: видаткова накладна №5210025093 від 17.11.2018 на суму 528 813,71 грн.; видаткова накладна №5210025094 від 19.11.2018 на суму 102 500,10 грн; видаткова накладна №5210025095 від 20.11.2018 на суму 173 923,97 грн; видаткова накладна №5210025096 від 22.11.2018 на суму 277 324,26 грн.
4.5. 08.02.2019 між відповідачем (сторона 1) та позивачем (сторона 2) укладено договір №1000006994 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони домовились припинити взаємні зобов'язання сторін на суму у розмірі 1 082 562,04 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із цих зобов'язань, в результаті чого з моменту підписання даного договору: зобов'язання сторони 2 перед стороною 1 згідно договору №1000046159 від 17.11.2018 на суму: 1 082 562,04 грн погашено в повному обсязі; зобов'язання сторони 1 перед стороною 2 згідно договору поставки №1300020657 від 01.01.2018 на суму: 12 717 021,93 грн погашено частково в сумі 1 082 562,04 грн (п.2 договору). У відповідності до п.3 зазначеного договору, зобов'язання сторони 1 перед стороною 2 з оплати поставленого товару за договором поставки вказаним у п.1.1 договору у сумі 11 634 459,89 грн зберігають свою силу та підлягають виконанню стороною 1 у порядку, визначеному вказаним договором.
4.6. 05.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено Угоду про погашення боргу, згідно п.1 якої угода укладена сторонами для врегулювання взаємовідносин сторін із погашення заборгованості покупцем, що виникла на підставі договору поставки №1300020657 від 01.01.2018 із врахуванням всіх додатків до нього. Сторони погодили, що покупець порушив умови оплати згідно договору поставки, у зв'язку із чим сторони домовилися погодити нові строки розрахунків із відкладальною умовою для вступу в силу даної угоди.
Загальна сума основного боргу покупця за договором поставки із врахуванням договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2019 складає 11 634 459,89 грн. Сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу покупцем до 15.08.2019 (включно) (п.2 угоди).
При цьому основний борг у сумі, вказаній в пункті 2 угоди, підлягає сплаті із врахуванням процентів на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 2,0% на місяць (24% річних) від простроченої суми, що обраховуватимуться, починаючи з 01.01.2018 (включно) та завершуються датою фактичного погашення заборгованості (не включно) (п.3 угоди).
Відповідно до п.4 угоди при простроченні зобов'язань на строк понад встановлений у даній Угоді застосуванню підлягають штрафні санкції згідно договору поставки.
Дана угода є невід'ємною частиною договору поставки. Дана угода складена у двох примірниках, по одному для кожної зі Сторін. Усі примірники мають однакову юридичну силу (п.5 Угоди).
У відповідності до п.6 вказаної угоди, дана угода вступає в силу з моменту її підписання за винятком пунктів 2 та 3 угоди, які вступають в силу під відкладальною умовою, а саме: з моменту укладення іпотечного договору між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) на забезпечення зобов'язань покупця, зазначених у пунктах 2-4 угоди, предметом якого буде комплекс будівель та споруд, загальною площею 5485,4 кв.м.
4.7. В подальшому, 15.04.2019 між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, згідно умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю комплекс будівель та споруд загальною площею 5951,5 кв.м.
4.8. Також судами встановлено, що 10.04.2019 між позивачем та відповідачем підписано додаток №1 до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018, відповідно до умов якого сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік, домовились вважати, що посилання в тексті договору на певні строки події, додатки та специфікації 2018 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2019 рік, якщо інше не буде погоджені сторонами додатково.
Протягом 2019 року позивачем здійснено поставки товару відповідачу на загальну суму 8 770 761,38 грн, що підтверджується видатковими накладними, які долучено до матеріалів справи.
Однак, відповідачем не здійснено повної оплати за товар, поставлений у 2018 та у 2019 роках.
4.9. Судами встановлено, що основна заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем становить 19 905 221,27 грн, позовні вимоги в цій частині визнані обґрунтованими. Штраф відповідно до умов Додатку №1 до договору можливо було застосувати лише з 02.12.2019, тому вимоги позивача суди визнали обґрунтованими лише в частині стягнення 15% штрафу від простроченої суми лише за 1 місяць прострочення.
Рішення судів в частині стягнення основної заборгованості та штрафу сторонами не оскаржено, тому судом касаційної інстанції не переглядаються.
4.10. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 373 993,37 грн 24% річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, передбачених п.2 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019 починаючи з 01.11.2018 на суму боргу 11 634 459,89 грн.
Суди вирішили, що оскільки 24% річних були передбачені Угодою про погашення боргу від 05.03.2019, тобто встановлювались угодою у 2019 році, то їх нарахування на заборгованість, що виникла у 2018 році незаконне. Крім того, вказаною Угодою про погашення боргу встановлювався строк виконання до 15.08.2019. При цьому, як зазначили суди, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України сторони вправі погодити інший розмір процентів.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1). Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч.2).
Отже, суди цілком законно дійшли висновку, що заборгованість у сумі 11 634 459,89 грн, для якої в Угоді про погашення боргу визначався новий (подовжений) строк оплати до 15.08.2019, вважається простроченою з 16.08.2019, а відповідно і 24% річних можуть нараховуватись лише з 16.08.2019.
4.11. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суди послались на правовий висновок, викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, який, як вважає позивач, неправильно було застосовано і, як вважає відповідач, не було враховано судами попередніх інстанцій.
В названій постанові у справі №922/3578/18 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 ЦК України.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на неврахування вказаної позиції судами в контексті того, що визначення в Угоді про погашення боргу 2,0% на місяць як процентів на підставі частини 2 статті 625 ЦК України змінює спосіб їх обчислення, що законодавством не передбачено, не спростовує висновків судів, оскільки відповідно до встановлених судами обставин справи в зазначеній Угоді сторони передбачили 2,0% на місяць (24% річних) від простроченої суми, тобто визначили проценти річних, за якими і здійснювалося нарахування у спірних правовідносинах. Крім того, у вимогах касаційної скарги відповідач просить змінити судові рішення шляхом стягнення 24% річних, але за інший період, ніж задоволено судами.
4.12. Посилання позивача на судові рішення, правові висновки в яких не були враховані судами, щодо незаконності оскаржених рішень про відмову позивачу у стягненні 24% річних на суму боргу 11 634 459,89 грн за період з 01.11.2018 по 15.08.2019, та про відмову у стягненні 5% (у зв'язку зі зменшенням на підставі 233 ГК України та статті 551 ЦК України процентів річних, передбачених ч.2 статті 625 ЦК України з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/20) від нарахованих 24% річних на суму боргу 11 634 459,89 грн за період з 16.08.2019 по 17.01.2020, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними з огляду на наступне.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18 щодо застосування в них презумпції правомірності правочину, добросовісності як стандарту поведінки сторони договору, прийняті при розгляді правовідносин, що є відмінними від тих, в яких позивачем подано касаційну скаргу, стосуються інших фактичних обставин і не містять положень, які б не узгоджувались з правовими висновкам судів попередніх інстанцій.
4.13. Разом з тим пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України передбачає в якості підстав касаційного оскарження посилання учасника справи на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Натомість вказані постанови прийняті не у подібних правовідносинах, що є підставою відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України для закриття касаційного провадження.
Таким чином, касаційне провадження з підстав касаційного оскарження позивачем прийнятих у справі рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю.
4.14. В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами невірно було визначено період прострочення і з урахуванням укладення сторонами Додатку №1 від 10.04.2019 строк виконання зобов'язання по оплаті поставок у відповідача настав 01.11.2019 і саме з цього моменту відповідачу можна було нараховувати штрафні санкції і проценти річних.
Як встановлено судами і зазначалось вище, відповідно до вказаного Додатку №1 сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік, домовились вважати, що посилання в тексті договору на певні строки події, додатки та специфікації 2018 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2019 рік, якщо інше не буде погоджено сторонами додатково.
Суди попередніх інстанцій з цього приводу відхилили посилання відповідача на умови Додатку №1 до договору в частині погодження сторонами застосування посилань у тексті договору поставки на строки, події, специфікації на 2019 рік, оскільки дане положення не містить зворотної дії в часі та не вказує на регулювання попередніх поставок, а лише поширює дію договору на юридичні факти, які матимуть місце у 2019 році. Умовами Додатку №1 до Договору поставки, з урахуванням п.4.3 Договору визначено строк оплати грошових зобов'язань за поставками 2019 року не пізніше 31.10.2019.
4.15. Таким чином, Додаток №1 від 10.04.2019 був укладений на продовження правовідносин з поставки товару, що виникли з укладенням Договору поставки від 01.01.2018, регулював обов'язки сторін у 2019 році з поставки товару та його оплати у 2019 році і його положення не змінювали визначені Договором поставки строки оплати відповідачем поставок, здійснених у 2018 році. При цьому відповідно до встановлених обставин сторони окремо в Угоді про погашення боргу від 05.03.2019 (у відповідній частині набула чинність 15.04.2019) погодили, що заборгованість, що виникла з 01.11.2018 у сумі 11 634 459,89 грн має бути сплачена до 15.08.2019.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, що на вказану вище суму штрафні санкції і проценти річних підлягають нараховуванню з 16.08.2019.
4.16. Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга відповідача відповідно до приписів статті 309 ГПК України підлягає залишенню без задоволення.
4.17. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати відповідача за касаційне оскарження судових рішень покладаються на відповідача, а сплачена позивачем сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження за його скаргою, а не провадження у справі.
Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,
Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 у справі Господарського суду Вінницької області № 902/116/20 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич